12 липня 2016 року м. Київ К/800/11186/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2014
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015
у справі № 804/2180/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСІС ЛТД"
до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 22.01.2014 № 0000262204 та № 0000272204.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки позивача з питань достовірності визначення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року з урахуванням уточнюючого розрахунку, складений акт перевірки від 30.12.2013 №1362/22-4-16/35202225, яким встановлено порушення позивачем п. 200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме:
- завищення залишку від'ємного значення за листопад 2013 року, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 1704394,00 грн., заявленого в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року (№ 9077775830 від 03.12.2013 з урахуванням уточнюючого розрахунку);-
- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за листопад 2013 року в сумі 5823,00 грн.
Згідно з актом перевірки позивачем в рядку 21.3 декларації не відображена сума 1713033,00 грн. зі знаком «-» (за результатами акта № 849/22-4-16/35202225 від 25.10.2013, податкового повідомлення-рішення № 0001222204 від 15.11.2013 ); завищено значення рядка 24 декларації на 1704394,00 грн.; занижено значення рядка 25 декларації на 5829,00 грн.
На підставі акта перевірки, 22.01.2014 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000262204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1704394,00 грн. та №0000272204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 5829,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2915,00 грн.
Скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно із п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно із п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстрочення або відстрочення відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).
У відповідності із п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередньому та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
- залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 4.6.4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 25.11.2011 №1492 визначено, що якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).
Аналізуючи наведені норми, судами вірно зазначено, що позивач має право на відображення у власній податковій звітності залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування у поточному (звітному) періоді. При цьому чинне податкове законодавство не містить жодних застережень для такого відображення показників залишку від'ємного значення при судовому оскарженні визначених до сплати сум з податку на додану вартість за попередні звітні податкові періоди.
Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, підставою для зменшення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість стали обставини, відображені в акті від № 849/22-4-16/35202225 від 25.10.2013 про результати камеральної перевірки даних ТОВ «КОРСІС ЛТД» з питань достовірності визначення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.11.2013 № 0001222204, яким ТОВ «КОРСІС ЛТД» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року у розмірі 1710223,00 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2014 у справі №804/16300/13-а, яка була залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2015, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 15.11.2013 № 0001222204.
Таким чином, у зв'язку з тим, що позивач оскаржував у судовому порядку визначені у податковому повідомленні - рішенні від 15.11.2013 № 0001222204 суми грошового зобов'язання, внаслідок чого вони відповідно до п. 56.18 ст. 56, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України вважались неузгодженими, тому у позивача не виникло обов'язку щодо їх сплати, натомість він мав можливість відображати у податковій звітності залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, що існував на час здійснення такого декларування.
З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість позивача на 1704394,00 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 8744,00 грн., що було визначено спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль