12 липня 2016 року м. Київ К/800/64125/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
за участю секретаря - Калініна О.С.
та представників сторін:
від позивача - Забуга А.М., Шутенко В.В.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2014
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014
у справі № 810/5738/13-а
за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал»
до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київській області від 04.02.2011 за № 122, № 123, № 1240000090232/0, № 1260000080232/0.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
В судове засідання з'явились представники позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.12.2007 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт від 24.01.2011 №199/23-2/35615226/19, у висновках якого встановлено порушення позивачем вимог п. 3.1 ст. 3, пп. 4.1.1 п. 4 ст. 4, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 7.4.2, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, п. 10.1 ст. 10, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 4 371 884,00 грн., в тому числі за 2009 рік на 4 371 884,00 грн., завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІІ квартал 2010 року на суму 3 856 223,00 грн.; а також порушення вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту за березень 2008 року на 135 942,00 грн.
На підставі висновків вказаного акту, відповідачем 04.02.2011 прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 122, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 2010 року в сумі 478 676,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 119 669, 00 грн.;
- № 123, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2010 року в сумі 3 377 547,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 844 387,00 грн.;
- № 124 00000902232/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 56 359,00 грн., з них 45 087,00 грн. - основного платежу та 11 272,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- № 126 0000080232/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 5 408 496,00 грн., з них 4 326 979,00 грн. за основним платежем, 1 081 699,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом на підставі п. 50.3 ст. 50 Податкового кодексу України повторно проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП БМР «Білоцерківводоканал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за той самий період (з 27.12.2007 по 30.09.2010) у зв'язку з поданням підприємством 15.08.2011 уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік, в якій позивач самостійно відкоригував показники валового доходу за 2008-2009 роки та 9 місяців 2010 року і валові витрати за 2009 рік та 9 місяців 2010 року.
За результатами вказаної позапланової перевірки податковим органом складено акт від 20.12.2011 за №637323-2/35615226/259, у висновках якого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 71 495 грн. в тому числі за 2009 рік на 71495 грн., та завищення об'єкта оподаткування за 3 квартали 2010 року на суму 633 487 грн. При цьому, винесені раніше податкові повідомлення-рішення за результатами проведеної позапланової перевірки не відкликались, а нові - не приймались.
Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
В силу пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.
Як слідує із наданих податковим органом таблиць, податкові повідомлення-рішення від 04.02.2011 №122, від 04.02.2011 №124 і частково від 04.02.2011 №126, прийняті відповідачем на підставі Акту перевірки, яким встановлено завищення суми амортизаційних нарахувань за період з 01.01.2010 по 30.09.2010 у зв'язку з віднесенням їх до складу витрат на придбання обладнання для очищення та дезінфекції води «Аквахлор 500». На думку податкового органу, позивач придбав вказане обладнання по завищеній ціні.
Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Положеннями пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Згідно з пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.
У зв'язку з тим, що податковий орган не надав доказів співставлення цін на обладнання для очищення та дезінфекції води «Аквахлор 500», придбаних позивачем на подібних умовах, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не здійснив аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, укладених на момент продажу такого товару, що позбавило його можливості врахувати відповідні умови договорів, що можуть вплинути на ціну товару, як того вимагає зазначена правова норма цього Закону.
Також судами першої та апеляційної встановлено, що фінансово-господарська операція щодо придбання позивачем обладнання «Аквахлор 500» була предметом виїзної позапланової перевірки КОКП ВКГ «Київоблводоканал» за період з 01.09.2007 по 31.10.2007, яка оформлена актом від 25.12.2007 №3936/23-4/03346549/434.
З наведеного акта вбачається, що КОКП ВКГ «Київоблводоканал» проводило операції з імпорту товарів (придбання установок для очищення та дезінфекції води «Аквахлор 500» в кількості 11 штук), при ввезенні яких сплату податку на додану вартість було відстрочено шляхом видачі 25.10.2007 Білоцерківською ОДНІ податкового векселя АА №1332102 на суму ПДВ у розмірі 1072337,20 грн.
В даному Акті перевірки відповідач посилається на контракт № 0007-05 від 16.05.2007, укладений між КОКП ВКГ «Київоблводоканал» та компанією «MAXUS PROJECTS LLP», на підставі якого підприємство придбало обладнання «Аквахлор 500» на загальну суму 1061720,00 дол. США (5361686,00 грн.). Крім того, в акті перевірки зазначено, що КОКП ВКГ «Київоблводоканал» імпортувало товари (обладнання «Аквахлор 500» - 11 штук) по ВМД від 25.10.2007 №125010000/7/130103 загальною митною вартістю 5 361 686,00 грн. При цьому, у вказаному Акті податковий орган зазначає, що достовірність ВМД та факту перетину митного кордону України підтверджено гербовою печаткою митного органу та підписом відповідальної особи.
Як вбачається, під час розгляду справи суд першої інстанції витребовував у відповідача інформацію щодо руху і наявності вироку суду у кримінальній справі №52-2255 за обвинуваченням директора КОКП «Київводоканал» Семеняка А.О. за частиною третьою статті 365 Кримінального кодексу України, проте відповідач не надав будь-яких доказів щодо наявності вироку суду у вказаній кримінальній справі.
Водночас, позивачем надано первинні бухгалтерські документи, що підтверджують факт здійснення витрат на придбання обладнання «Аквахлор 500» та використання вказаного обладнання у господарській діяльності.
Крім того, при здійсненні відповідачем перевірки даної фінансово-господарської операції, в тому числі і вартості ввезеного на територію України обладнання «Аквахлор 500», порушень ведення позивачем податкового обліку не виявлено. Тобто, відповідач не заперечував правильність визначення позивачем ціни вищевказаного обладнання, у зв'язку з чим суди дійшли вірного висновку, що ціна обладнання «Аквахлор 500», визначена сторонами контракту № 0007-05 від 16.05.2007, відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Як слідує із матеріалів справи, відповідачем у податкових повідомленнях рішеннях від 04.02.2011 № 122 та № 123 визначено завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 58.1. ст. 58. п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 1 розділу XIX «Прикінцевих положень» Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.
Відповідно до п. 2 розділу XIX «Прикінцевих положень» цього Кодексу з 01.01.2011 втратив чинність Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі якого до 01.01.2011 застосовувались штрафні (фінансові) санкції за актами перевірок з питань дотримання податкового законодавства.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Як вбачається з Акта перевірки від 24.01.2011, відповідач встановив порушення позивачем податкового законодавства (завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток), вчиненого у період до 01.01.2011 (за 3 квартали 2010 року), тобто в період дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Оскільки положеннями зазначеного Закону, чинного до 01.01.2011, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток не визначалось як правопорушення і за його вчинення не передбачалась юридична відповідальність, то застосування до позивача податковим органом штрафних санкцій на підставі Податкового кодексу України у даному випадку є неправомірним.
З огляду на зазначене, вірними є висновки суду першої та апеляційної інстанцій про те, що податкові повідомлення рішення від 04.02.2011 №№ 122, 123, 124 0000090232/0 є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 126 0000080232/0, яким позивачу визначено податок на прибуток підприємств в сумі 4 326 797,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 081 699,00 грн., необхідно зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому порядку, позивачем до податкового органу подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 2010 рік, якою зменшено суму валових витрат в частині коригування самостійно виправлених помилок минулих періодів.
Таким чином, позивач самостійно зменшив витрати в частині попередньої оплати за торф ТОВ «Магнолія» на суму 20 833 333,00 грн., в результаті чого позивачем було задекларовано прибуток для оподаткування, нараховано 3 відсотки штрафних санкцій та пеню, у зв'язку з чим підстави для визначення завищення позивачем валових витрат відсутні.
Щодо проведених підприємством коригувань в сторону збільшення валових доходів за 2 квартал 2009 року в сумі 219 747,00 грн. позивач зазначив, що у рядок 09.2 декларації з податку на прибуток за 6 місяців 2009 року було включено 837 грн. валових доходів, що помилково не були враховані в доходах рядка 01.1 в декларації за податку на прибуток за 1 квартал 2009 року, та 218 912 грн. валових доходів, які не були враховані в доходах рядка 01.1 декларації з податку на прибуток на 2008 рік, у тому числі: від бартерних операцій, що обраховуються за рах. 37 «розрахунки з постачальниками за матеріали» на суму 248 900,05 грн.; від продажу товарів на суму 1868,93 грн. (до всього обсягу товарів застосовано формулу звичайних продаж на додану вартість, тоді як продаж металолому здійснювався без ПДВ); по рахунку 361/4 на суму -31857,11 грн., оскільки в 2008 році помилково була застосована формула визначення доходів «по першій події», тоді як необхідно було «за касовим методом» по оплаті.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі зазначеної уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік на суму 4 065 611,00 грн. податковим органом було подано позов про стягнення з позивача заборгованості з податку на прибуток.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2011 у справі №2а-4218/11/1070 адміністративний позов Білоцерківської ОДПІ задоволено, стягнуто з КП БМР «Білоцерківводоканал» до Державного бюджету України податковий борг з податку на прибуток підприємства в сумі 3 948 867,00 грн.
Отже, фактично на момент розгляду даної справи за одне і те ж порушення вимог податкового законодавства до позивача було застосовано одночасно дві підстави для стягнення, судове рішення, за яким здійснюється стягнення податкового боргу, а також податкове повідомлення-рішення №1260000080232/0, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток.
Щодо визначення у податковому повідомленні-рішенні №1260000080232/0 суми завищення валових витрат у розмірі 4002,00 грн., то судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем в підтвердження суми проведених коригувань валових витрат в сторону збільшення у 3 кварталі 2009 року та підтвердження реальності надано копії договору від 07.05.2009 № А 46-09, укладеного між КП КОР «Білоцерківводоканал» і ТОВ «Рудмаг» про надання послуг з проведення атестації хіміко-бактеріологічної лабораторії питної води з відповідними додатками, рахунку-фактури №46 від 07.05.2009, платіжного доручення від 21.05.2009, а також копію акта здачі-приймання виконаних робіт до даного договору на суму 4000,00 грн. При цьому, позивач зазначив, що валові витрати в сумі 4000,00 грн. помилково не були враховані у витратах рядка 04.1 декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року по правилу «першої події», та були включені у рядок 05.2 декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2009 року «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів».
Також у податкове повідомлення-рішення від 04.02.2011 №1260000080232/0 увійшов епізод щодо завищення позивачем амортизаційних нарахувань в сумі 793447,00 грн., у зв'язку із придбанням обладнання «Аквафлор 500» за завищеною ціною, правова оцінка якому була наведена вище.
Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток, у зв'язку з чим судами правомірно визнано протиправним та скасовано також податкове повідомлення-рішення від 04.02.2011 №1260000080232/0.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний
Судді(підпис)І.В. Борисенко
(підпис)В.В. Кошіль