12 липня 2016 року м. Київ К/800/10797/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
за участю секретаря - Калініна О.С.
та представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Домарацька В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Чуднівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.12.2014
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015
у справі № 806/5143/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Відродження»
до Чуднівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Любарського відділення Чуднівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Житомирський області №0001322200 від 07.11.2014.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Агрофірма «Відродження» з питань повноти та правомірності декларування податкового кредиту з податку на додану вартість щодо взаємовідносин з ТОВ «Гаспар-Плюс» за березень 2014 року та ТОВ «Зеленецьке» за березень-травень 2014 року, за результатами якої складено акт від 01.08.2014 № 1111/2200/31884860, у висновках якого встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого незаконно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ «Гаспар-Плюс» та ТОВ «Зеленецьке» на загальну суму 2482730,40 грн.
На підставі висновків вказаного акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001062200 від 19.08.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 482 730 грн. основного платежу та 1 241 365 грн. штрафних санкцій.
За наслідками адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було скасовано в частині донарахування 152 224,00 грн. по взаємовідносинах із ТОВ «Гаспр-Плюс», а в іншій частині в розмірі 3 571 871 грн. по взаємовідносинах із ТОВ «Зеленецьке» залишено без змін. 07.11.2014 позивачу було вручено нове податкове повідомлення-рішення №0001322200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 571 871 грн., з яких 2 381 247 грн. - основний платіж, та 1 190 624 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Агрофірма «Відродження» як покупцем та ТОВ «Зеленецьке» як продавцем укладено договір поставки №14/2014 від 11.03.2014, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити сою (далі - Товар).
Пунктом 2.1 Договору визначено, що асортимент та кількість товару, який поставляється відповідно до Договору, визначається Сторонами у Специфікаціях, які повинні укладатися Сторонами на кожну партію Товару та є невід'ємною частиною договору від дати її підписання сторонами.
Згідно п.3.1 даного Договору поставка здійснюється на умовах «DAP» правил Інкотермс-2010, а саме Продавець зобов'язаний замовити і оплатити поставку Товару до Покупця згідно умов Договору.
Крім того, 14 березня 2014 року між ТОВ «Агрофірма «Відродження» як покупцем та ТОВ «Зеленецьке» як продавцем укладено договір поставки №15/2014, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує сою (далі - Товар).
Відповідно до п.1.1.3 Договору кількість та якість товару, що передається має відповідати вимогам, що погоджені між сторонами на час постачання товару, кількість вказується у видатковій накладній на кожну поставку окремо.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Продавець відвантажує товар Покупцю протягом десяти робочих днів, з моменту здійснення оплати Покупцем згідно з п.4.1 Договору. Відповідно до п.2.2 Договору відгрузка товару проводиться на автомобільний транспорт (вантажний автомобіль) Покупця.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що Покупець зобов'язується здійснити оплату по факту загрузки Товару на автомобіль Покупця у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Продавця на підставі рахунку-фактури.
На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Зеленецьке» було поставлено ТОВ «Агротехніка» товар, що підтверджується податковими та видатковими накладними.
Поставки товару, згідно договорів поставки №14/2014 від 11.03.2014 та №15/2014 від 14.03.2014, здійснювалися відповідно до умов «Інкотермс-2010», тобто за власний рахунок та власним транспортом продавця - ТОВ «Зеленецьке», що також підтверджується товарно-транспортним накладними.
Оплату за отримані товари ТОВ «Агрофірма «Відродження» було здійснено в повному обсязі, а в ціні послуг позивачем було сплачено ПДВ.
Отже, судами попередніх інстанцій на підставі викладених обставин встановлено факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Зеленецьке» на виконання вказаних договорів.
В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Відповідач в обґрунтування своїх доводів, зокрема посилається на акт від 25.09.2014 №32/2200/30795974 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Зеленецьке» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Агрофірма «Відродження» за квітень, травень 2014 р.» та акт від 26.09.2014 № 33/2200/30795974 «Про відсутність платника податків за місцем їх знаходження».
Проте, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилені твердження відповідача про неправомірність формування податкового кредиту у зв'язку з недоліками товарно-транспортних накладних, оскільки досліджені судами товарно-транспортні накладні відповідають вимогам встановленим Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та містять всі необхідні реквізити та відомості про вантаж, що транспортується. При цьому, поставки товару здійснювалися контрагентами, а не позивачем, у зв'язку з чим ТОВ «Агрофірма «Відродження» не може нести відповідальність за правильність оформлення товарно-транспортних накладних.
Також суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи податкового органу, вірно зазначив що протокол допиту свідка Арсенія О.І. не містить посилання на фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Зеленецьке», а вирок у кримінальній справі відсутній.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Чуднівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний
Судді(підпис)І.В. Борисенко
(підпис)В.В. Кошіль