04 липня 2016 року м. Київ К/800/44122/15
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт»
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.06.2014 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 року
у справі № 808/3137/14
за позовом Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт»
до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Державне підприємство «Бердянський морський торговельний порт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.06.2014 року у справі № 808/3137/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, відповідачем складено акт від 18.12.2013 року № 084/08-22-22-01-06/01125761, яким встановлено порушення п. 197.9 ст. 197, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження сум податку на додану вартість на загальну, яка підлягає сплаті до бюджету всього на суму 1 082 901, 00 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № 0001412211, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 720 895, 50 грн.
Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість по придбанню товарно-матеріальних цінностей в розмірі 480 597, 00 грн. не підтверджені податковими накладними.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту, у зв'язку із відсутністю оригіналів податкових накладних.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.
Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що визначальною умовою правомірності формування податкового кредиту є насамперед наявність у покупця оригіналів податкових накладних, оформлених відповідно до вимог законодавства України.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі копій податкових накладних.
Посилання позивача на те, що суду першої інстанції в судовому засіданні в якості доказів надані оригінали всіх спірних податкових накладних виписаних ПП «Коал Маркет» судом касаційної інстанції відхиляються.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
З матеріалів справи вбачається, що таким правом скаржник не скористався.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.
З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» відхилити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.06.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 року у справі № 808/3137/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук