Справа: № 826/1528/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
14 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дуденкові О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старий Відень" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старий Відень" до Міністерства юстиції України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюка Сергія Петровича, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Р.Т.,Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2016 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ "Старий Відень" подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.
Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюка Сергія Петровича від 29.12.2015 №27653910 зареєстровано право приватної власності на будівлю, що розташована за адресою: Львівська область, м. Трускавець, Бульвар Дрогобича будинок 1 за ПАТ "Укрсоцбанк".
Позивач, вважаючи вказане рішення від 29.12.2015 №27653910 протиправним, звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржуване рішення прийнято уповноваженою особою, відповідно до норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2013 № 868 (чинного на час виникнення спірних правовідносин).
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4 укладено договір про надання кредитної лінії від 21.05.2005 №38-05/3/129, згідно якого останньому надано грошові кошти у тимчасове платне користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання.
Згідно п. 1.1.1 Договору надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами зі сплатою 12,5 % річних в межах максимального ліміту заборгованості до 782 000 доларів США.
Також, між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Старий Відень" укладено іпотечний договір від 21.05.2007 №38-02/1039, відповідно до якого позивачем передано в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язання за договором від 21.05.2005 №38-05/3/129 нежитлове приміщення №1 (будівля спального корпусу, літ А-3) загальною площею 952,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно п. 4.1 Іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п. 4.5 Іпотечного договору Іпотекодержавтель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один і наступних способів: на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріусу, або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку", або шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку", або шлязом організації іпотекодержателем продажу предмету іпотеки через укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому ст. 6 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати"
Отже, підставою для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання можливо: за окремим договором укладеним між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя або на підставі вимоги про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
Норми Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), містять положення, аналогічні наведеним.
Так, відповідно до п.2 вищенаведеного Порядку нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень визначені ст.19 вказаного Закону, відповідно до ч.1 якої державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Відповідно до п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
З огляду на визначений нормами законодавства перелік необхідних документів та приймаючи до уваги матеріали справи, колегя суддів приходить до висновку, що Банком було надано приватному нотаріусу повний пакет документів для проведення реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, що було передано в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк", а тому у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови в реєстрації за Банком права власності на об'єкт нерухомості.
Також згідно з ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Укрсоцбанк" було направлено ОСОБА_4 повідомлення про усунення порушень зобов'язання від 27.08.2014 , яке отримано останнім 23.09.2014, що підтверджується копію повідомлення про вручення поштового відправлення адресату.
Крім того, ПАТ "Укрсоцбанк" на адресу позивача направлено вимоги від 29.01.2015 (отримана представником позивача 26.02.2015) та від 21.04.2015 (отримана представником позивача 20.05.2015), що також підтверджується матеріалами справи.
Наведене свідчить про те, що представник ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до відповідача із заявою про проведення державної реєстрації права власності на зазначене вище майно 25.12.2015, тобто у строк, що перевищує 30 днів з дня отримання позивачем вимог.
Апелянт, мотивуючи свою позицію в скарзі, заперечує факт надсилання Банком на адресу Боржника та Іпотекодавця вимог в порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку», у зв'язку з чим у державного реєстратора були відсутні підстави для реєстрації права власності на Предмет іпотеки за ПАТ «Укрсоцбанк».
Однак, колегія суддів вказані доводи апелянта спростовує наступним.
Так, в матеріалах справи містяться відповідні листи, а також докази їх отримання як Боржником, так і представниками Іпотекодержателя. Аналіз цих листів дозволяє зробити висновок, що в них міститься вимога до Боржника погасити заборгованість за Кредитним договором, а також попередження, адресоване Іпотекодержателю про те, що у випадку непогашення заборгованості Банк розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що відповідні вимоги повинні бути направлені цінним листом з описом вкладення, адже такі вимоги жодним нормативним актом не передбачені.
Крім того, заперечуючи факт отримання від ПАТ «Укрсоцбанк» вищезазначених вимог, апелянт вдається до припущень, що на його адресу Банком було направлено якісь інші листи. Однак, на підтвердження цих доводів позивач не надає жодних листів, що в свою чергу, не спростовує факту отримання останнім вимог Банку в порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку».
Що ж стосується доводів апелянта про необхідність надання державному реєстратору звіту про оцінку предмета іпотеки, то п. 46 Порядку № 868 надання такого документу не передбачено, у зв'язку з чим відповідні доводи колегія суддів також вважає безпідставними.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ПАТ "Укрсоцбанк" обґрунтовано та законно обрано в якості способу захисту порушеного права Іпотекодержателя звернення стягнення на предмет іпотеки. В свою чергу, державним реєстратором цілком правомірно прийнято рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ПАТ "Укрсоцбанк" на підставі застереження, що міститься в Іпотечному договорі.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старий Відень"- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 15.07.2016.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.