Справа: № 810/955/16 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
14 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дуденкові О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Молл України" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молл України" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Молл України» перебуває на обліку у ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області та є платником земельного податку.
03.02.2015 позивачем до податкового органу була подана декларація з земельного податку з юридичних осіб №9008622676 з самостійно визначеним податковим зобов'язанням по земельному податку на 2015 р. суцільним порядком.
23.09.2015 відповідачем, на підставі п.75.1 ст.75 ПКУ, була проведена перевірка дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку ТОВ «Молл України», за результатами якої складено акт від 23.09.2015 №106/15-02/36283436, в якому зафіксоване порушення п.57.1 ст.57, п.287.3 ст.287 ПК України, в частині строків сплати земельного податку з юридичних осіб за період з 31.05.2015 по 09.06.2015 у розмірі 28324 грн., у зв'язку з чим, прийняте податкове повідомлення-рішення від 04.11.2015 №0015451502 про застосування штрафу у розмірі 2832, 40 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, однак рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 16.02.2016 №3275/6/99-99-10-01-02-25 у задоволенні скарги відмовлено.
Позивач вважає прийняте податковим органом рішення протиправним, оскільки, на його думку, ініціювання переказу коштів на сплату земельного податку шляхом подачі до банку в електронній формі платіжних доручень №50,51 від 26.05.2015 та 28.05.2015 відбулося своєчасно, наявних коштів на рахунку у банку у розмірі 52921,12 грн. вистачало для перерахування Держказначейству, тому свої зобов'язання по сплаті податку вважає виконаними. На підтвердження вказаного надав: виписку по банківському рахунку ТОВ «Молл України» станом на 26.05.2015 з вихідним залишком у розмірі 52921,12 грн., копію листа №01/05-2015 від 28.05.2015 ТОВ «Молл України» до ПАТ «Банк Національний кредит», в якому позивач звертався до банку з вимогою вказати причини неперерахуванням коштів на сплату податку з банківського рахунку до Держказначейства, а також копію листа-відповіді від ПАТ «Банк Національний кредит» №06.1-15/363 від 27.01.2016 про неможливість проведення платежів у зв'язку з ліквідацією банку.
Зі змісту вказаного листа ПАТ «Банк Національний кредит» № 06.1-15/363 від 27.01.2016 вбачається, що ТОВ «Молл України» через систему «Клієнт Банк» 26.05.2015 та 28.05.2015 надіслало платіжні доручення в електронному вигляді №50 (отримувач: УДКСУ у Києво-Святошинському районі, призначення платежу: сплата земельного податку за квітень 2015 р., без ПДВ, сума платежу: 28366,71 грн.); № 51 (отримувач: УДКСУ у Києво-Святошинському районі, призначення платежу: сплата земельного податку у 2015 р., без ПДВ, сума платежу: 24300 грн.), які в подальшому були вилучені позивачем із системи «Клієнт Банк» 03.06.2015 та 04.06.2015 відповідно.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було допущено прострочення сплати податкового зобов'язання земельного податку.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України, де визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із п.п. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.147 п. 14.1. ст. 14 ПК України встановлено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п. 285.1 ст. 285 ПК України).
Платник податків, крім випадків, передбачених податковим законодавством, самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п.54.1 ст.54 ПК України).
При цьому, після самостійного обчислення суми податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року платники земельного податку (крім фізичних осіб) подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПК України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (п. 286.2 ст. 286 ПК України).
У пункті 287.3 ст. 287 ПК України вказано, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 126.1 ст. 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Колегія суддів звертає увагу, що при граничному терміні сплати податкового зобов'язання 30.05.2015, позивачем фактично сплачено податок 09.06.2015, внаслідок чого виникла затримка у 8 (вісім) днів по сплаті узгодженої суми, на підставі чого було винесене оскаржуване рішення.
Що ж стосується доводів апелянта про своєчасне надіслання в електронній формі до банківської установи платіжних доручень №50, 51 від 26.05.2015 та 28.05.2015 для перерахунку коштів зі сплати земельного податку в Держказначейство і, таким чином, наявність підстав для звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату земельного податку відповідно до положень п.129.6 ст.129 ПКУ, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Відповідно до пункту 21.1. статті 21, пункту 22.1., пункту 22.4. статті 22 зазначеного Закону, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.
Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів, зокрема, платіжне доручення.
Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Однак, як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем, вказані платіжні доручення №50 від 26.05.2015 та №51 від 28.05.2015 були вилучені самим же позивачем через систему «Клієнт-Банк» 03.06.2015 та 04.06.2015 відповідно. А вже наступна проплата відбулась з пропущенням встановленого законодавством строку, що і було вірно взято судом першої інстанції до уваги при винесені рішення.
При цьому, з огляду на зазначене, суд вважає, що відповідачем приймаючи спірне рішення, лише реалізовані надані Кодексом повноваження, отже таке рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Молл України" - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 15.07.2016.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Степанюк А.Г.
Василенко Я.М.