"22" червня 2016 р. м. Київ К/800/7168/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Голубєва Г.К.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Львівком" (далі - Товариство)
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2013
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2015
у справі № 2а-9488/12/1370 (876/5090/13)
за позовом Товариства
до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі - Інспекція)
про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2012 № 0002012321 та № 0002002321.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2015, у позові відмовлено з посиланням на протиправне формування Товариством у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями, що мали безтоварний характер.
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати оскаржувані рішення та задовольнити позов.
Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що висновок судів про фіктивний характер правовідносин Товариства з приватним підприємством «Галичторг» (далі - ПП «Галичторг») є поверховим, позаяк зроблений без дослідження і аналізу первинних документів, складенням яких опосередковано виконання спірних господарських операцій; наголошує, що на час виконання спірних операцій ПП «Галичторг» мало ознаки юридичної особи, було зареєстровано платником ПДВ; також за твердженням платника, відсутність оформленої товарно-супровідної документації у даному разі зумовлена незначною відстанню перевезення та малогабаритністю поставленого товару, що не вимагало залучення перевізника до виконання спірних операцій.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.
Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «Галичторг» за грудень 2011 року.
За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 08.10.2012 № 1228/22-20/31977771 та донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 18832 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 22.10.2012 № 0002012321, а також збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 22 198 грн. (у тому числі 17758,40 грн. за основним платежем та 4439,60 грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 22.10.2012 № 0002002321.
За висновком податкового органу, участь ПП «Галичторг» в задекларованих операціях з поставки позивачеві товару мала штучний характер та полягала виключно в оформленні комплекту документів для створення видимості виконання господарських операцій.
На обґрунтування цього висновку Інспекція послалася на вигодоформуючий характер діяльності ПП «Галичторг» з іншими технічними суб'єктами, у рамках якої здійснювалося документальне оформлення безтоварних операцій з метою незаконної конвертації безготівкових коштів у готівку. Також відповідач зазначив про невідповідність сформованих платником витрат і податкового кредиту з ПДВ за операціями з розглядуваним контрагентом критерію документальної підтвердженості з огляду на неподання Товариством доказів транспортування товару у процесі виконання спірних операції, прийняття продукції за кількістю та якістю, її сертифікації.
За правилами підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування витрат і податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт. Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо отримана не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Формально складений пакет первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку.
З установлених судами обставин справи вбачається, що у ході проведення податкової перевірки Інспекцією досліджувалися та оцінювалися взаємовідносини Товариства (покупець) з ПП «Галичторг» (постачальник) за договором поставки від 01.12.2011 № 12-025. На підтвердження фактичного виконання цих операцій позивачем подано податкові накладні, видаткові накладні, виписки з банківського рахунку Товариства про часткову оплату придбаної продукції у безготівковому порядку.
Втім судами попередніх інстанцій зазначені первинні документи не визнано доказом реальності виконання розглядуваних операцій з тих причин, що вони не дозволяють встановити умови транспортування товару та не підтверджують виконання Товариством договірних зобов'язань з оплати поставленого товару в повному обсязі.
На думку колегії Вищого адміністративного суду України, така оцінка обставин справи є передчасною.
Адже при оцінці відповідності витрат платника критерію документальної підтвердженості слід враховувати, що законодавець свідомо відмовився від встановлення конкретного переліку документів, які мають слугувати підставою для формування даних податкового обліку та складенням яких мають оформлюватися ті чи інші господарські операції, з огляду на різноманітність змісту та форм економічної діяльності та порядку її документування.
Підтвердженість витрат платника для цілей податкового обліку передбачає
подання платником документів, що містять достатні відомості про зміст господарської операції, порядок її виконання та учасників; документи, якими має оформлюватися господарська операція, визначаються з урахуванням законодавчих вимог та звичаєвої практики щодо оформлення певного виду господарської операції.
Так, зокрема, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом; а відтак оформлення товарно-супровідної документації при постачанні товару здійснюється у разі необхідності залучення перевізника до перевезення, зокрема в силу значних обсягів поставок, габаритності товару, особливих умов його транспортування тощо.
У даному разі відповідних обставин судами не встановлено; доводи позивача щодо відсутності у даному разі необхідності у залученні підприємства-перевізника до транспортування спірного товару з огляду на його невелику вагу та розміри не спростовано.
Суди безпідставно визнали доказом безтоварності спірних операцій й факт часткової оплати платником придбаного товару. Дійсно, за певних обставин неоплата платником придбаного товару протягом тривалого часу та невжиття контрагентом будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості у сукупності з іншими обставинами може свідчити про відсутність реальних фінансово-господарських операцій платника, про спрямованість його дій на створення безтоварної схеми з метою одержання необґрунтованої податкової вигоди. Однак установлені судами обставини даної справи не дають підстави для такого висновку.
Доводи Інспекції про протиправний характер діяльності ПП «Галичторг» без встановлення зв'язку цього факту з виконанням спірних операцій також не можуть слугувати доказом їх безтоварності. Адже Інспекцією не подано жодних доказів на підтвердження організованої схеми руху грошових коштів та товарів по замкнутому ланцюгу, в результаті чого сплачені на користь цього постачальника кошти повертались Товариству. Перевіркою не встановлено існування змови Товариства з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування. А відтак правовідносини ПП «Галичторг» з іншими особами не можуть впливати на порядок відображення операцій Товариства з ПП «Галичторг» у податковому обліку позивача.
У сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка, з одного боку, передбачає надання правового захисту платникам, які у повному обсязі виконують свої обов'язки з правильного нарахування, утримання та перерахування до бюджету законно встановлених податків, а також з дотримання необхідних умов для використання права на податкову вигоду; з іншого ж боку, розглядувана презумпція передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника, який у протилежному випадку вважається добросовісним.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що Інспекцією не подано належних і достатніх доказів для спростування фактів господарської діяльності, засвідчених представленими платником документами первинного обліку. А відтак суди безпідставно погодилися з правомірністю оспорюваних нарахувань.
У зв'язку із задоволенням позову відповідно до частини першої статті 94 КАС позивачеві підлягають присудженню понесені ним судові витрати за розгляд справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій в загальній сумі 1894,36 грн., сплата яких підтверджена залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Львівком" задовольнити.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2015 у справі № 2а-9488/12/1370 (876/5090/13) скасувати.
3. Позов задовольнити. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.10.2012 № 0002012321 та № 0002002321.
4. Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Львівком" за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова судовий збір у сумі 1894,36 грн.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після її направлення особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
Г.К. Голубєва