Копія
Справа № 822/859/16
07 липня 2016 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіБлонського В.К.
при секретаріДубіній Н.Ю.
за участі: представника позивача представника відповідачаДудник Т.В. Малюзіна О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Голосківського професійного аграрного ліцею с. Голосків Летичівського району Хмельницької області до заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області про скасування постанови, -
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить скасувати постанови № 22/15 та № 22/16 від 12.04.2016 року.
Свій позов позивач мотивує тим, що на підставі акту перевірки № 22-23/303 від 23 березня 2016 року відповідач прийняв постанову № 22/15 від 12.04.2016 року якою уповноважена особа відповідача наклала штраф на позивача в сумі 4134 грн., за порушення частини 1 статті 116 та статті 83 КЗпП України, а також постанову № 22/16 від 12.04.2016 року якою уповноважена особа відповідача наклала штраф на позивача в сумі 1378 грн., за порушення частини 1 статті 128, статті 129 КЗпП України.
Працівник позивача ОСОБА_5, внаслідок неналежного виконання своїх посадових обов'язків електромонтера пошкоджено електродвигун, вартість ремонту якого становить 687 грн., що підтверджується відповідними документами.
Оскільки електромонтер відмовився добровільно відшкодувати завдану шкоду, посадова особа позивача прийняла наказ № 197-а від 04.12.2015 року про стягнення із ОСОБА_5, шкоди в сумі 687 грн.
При звільненні електромонтера з роботи 05.01.2016 року за власним бажанням відповідач здійснив відрахування коштів для компенсації шкоди на підставі статті 136 КЗпП України, не врахувавши те, що компенсаційні виплати не підлягають відрахуванню із заробітної плати.
Після отримання акту перевірки, проведеної відповідачем, позивач усунув порушення шляхом перерахування коштів на рахунок звільненого працівника.
Відповідач при розгляді справи не врахував той факт, що кошти вже перераховані на рахунок звільненого працівника, тобто правопорушення усунуто до розгляду справи.
За таких обставин позов необхідно задовольнити і скасувати постанови про накладення штрафу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, пояснивши суду, що на підставі акту перевірки № 22-23/303 від 23 березня 2016 року відповідач прийняв постанову № 22/15 від 12.04.2016 року якою уповноважена особа відповідача наклала штраф на позивача в сумі 4134 грн., за порушення частини 1 статті 116 та статті 83 КЗпП України, а також постанову № 22/16 від 12.04.2016 року якою уповноважена особа відповідача наклала штраф на позивача в сумі 1378 грн., за порушення частини 1 статті 128, статті 129 КЗпП України.
Працівник позивача ОСОБА_5, внаслідок неналежного виконання своїх посадових обов'язків електромонтера пошкоджено електродвигун, вартість ремонту якого становить 687 грн., що підтверджується відповідними документами.
Оскільки електромонтер відмовився добровільно відшкодувати завдану шкоду, посадова особа позивача прийняла наказ № 197-а від 04.12.2015 року про стягнення із ОСОБА_5, шкоди в сумі 687 грн.
При звільненні електромонтера з роботи 05.01.2016 року за власним бажанням відповідач здійснив відрахування коштів для компенсації шкоди на підставі статті 136 КЗпП України, не врахувавши те, що компенсаційні виплати не підлягають відрахуванню із заробітної плати.
Після отримання акту перевірки, проведеної відповідачем позивач усунув порушення шляхом перерахування коштів на рахунок звільненого працівника.
Відповідач при розгляді справи не врахував той факт, що кошти вже перераховані на рахунок звільненого працівника, тобто правопорушення усунуто до розгляду справи.
За таких обставин позов необхідно задовольнити і скасувати постанови про накладення штрафу.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, пояснивши суду, що Управлінням Держпраці у Хмельницькій області проведено позапланову перевірку позивача з питань дотримання законодавства про працю.
Перевіркою встановлено порушення позивачем частини 1 статті 116 статті 83 КЗпП України, а також порушення частини 1 статті 128, статті 129 КЗпП України.
В зв'язку з тим, що перевіркою встановлено порушення позивачем норм трудового законодавства, уповноваженою особою відповідача прийняті постанови про накладення штрафу.
За таких обставин позов задоволенню не підлягає.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Указом Президента України № 386/2011 від 06.04.2011 року «Про Положення про Державну інспекцію України з питань праці» затверджено «Положення про Державну інспекцію України з питань праці».
Відповідно до пункту 1 Положення № 386/2011 Державна інспекція України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Одним із основних завдань Держпраці України згідно пункту 3 Положення № 386/2011 є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю.
Підпунктом 1 пункту 4 Положення № 386/2011 встановлено, що Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування законодавства про працю з питань трудових відносин.
Згідно підпункту 5 пункту 6, пункту 7 Положення № 386/2011 Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців, суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, необхідні для виконання повноважень Держпраці України копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю (у тому числі з питань, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Положення) та законодавством про зайнятість.
Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Постановою Кабінету міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної інспекції з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» № 100 від 11.02.2015 року утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, в ому числі і Управління Держпраці у Хмельницькій області.
Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 389, та з метою впорядкування організації та здійснення державного нагляду органами Державної інспекції України з питань праці, відповідно до Конвенцій Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08 вересня 2004 року N 1985-IV, та N 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 08 вересня 2004 року N 1986-IV, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", пункту 4 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 386, наказом Міністерства соціальної політики України № 390 від 02.07.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за N 1291/21603, затверджено «Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів».
Відповідно до частин 1, 2, 3 Порядку N 390, він встановлює процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року N 1985-IV, та N 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року N 1986-IV, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року N 1059 "Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)", Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 386.
Право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.
Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.
Управління Держпраці у Хмельницькій області провело перевірку Голосківського професійного аграрного ліцею з питань додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне страхування.
Відповідно до частини 6 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.
За результатами перевірки відповідач склав акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 22-23/303 від 23.03.2016 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 83, частини 1 статті 116 КЗпП України, тобто при звільнені працівника йому не виплачена грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, та при звільнені працівника з ним не проведена виплата всіх сум, що належать йому від відповідача в день звільнення.
Також перевіркою встановлено порушення позивачем частини 1 статті 128 КЗпП України, яка передбачає, що при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцять процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України,-п'ятдесяти процентів заробітної плати яка належить до виплати працівникові, та статті 129 КЗпП України, яка передбачає, що не допускається відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат на які згідно з законодавством не звертається стягнення.
Згідно абзаців 2, 6, частини 2, частини 4 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
-порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі-у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
-порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим-п'ятим частини другої цієї статті-у розмірі мінімальної заробітної плати.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 4 статті 265 Кодексу законів про працю України та частини 9 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", Кабінет Міністрів України своєю постановою № 509 від 17.07.2013 року затвердив «Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення».
Відповідно до частини 1, пункту 3 частини 2, частини 8 Порядку № 509, цей Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи).
Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий-надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.
В зв'язку з тим, що при проведені перевірки позивача встановлено порушення ним статті 83, частини 1 статті 116 КЗпП України, частини 1 статті 128, статті 129 КЗпП України, уповноважена особа відповідача-заступник начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області прийняв такі рішення:
-постанову № 22/15 від 12.04.2016 року якою накладено штраф на позивача в сумі 4134 грн., за порушення частини 1 статті 116 та статті 83 КЗпП України, на підставі абзацу 3 частини 2 статті 265 КЗпП України;
-постанову № 22/16 від 12.04.2016 року якою накладено штраф на позивача в сумі 1378 грн., за порушення частини 1 статті 128, статті 129 КЗпП України, на підставі абзацу 6 частини 2 статті 265 КЗпП України.
Дослідження встановлених по справі обставин дає підстави суду зробити висновок про те, що порушення норм КЗпП України позивачем встановлені у визначеному чинним законодавством порядку, постанови відповідача про накладення штрафів прийняті уповноваженою особою, розміри штрафів відповідають розмірам визначеним частиною другою статті 265 КЗпП України.
Разом з тим при розгляді справи та прийняті рішень про накладення штрафів на позивача уповноважена особа відповідача не врахувала те, що позивач до початку розгляду справи добровільно усунув допущені ним порушення трудового законодавства, тобто провів повний розрахунок із звільненим працівником.
Така обставина підтверджується поясненнями представника позивача і матеріалами справи та не заперечується представником відповідача.
Суд вважає таку обставину важливою і такою яка повинна була бути врахована при прийняті відповідних рішень уповноваженою особою відповідача при розгляді справи по порушеннях, встановлених при проведені перевірки позивача.
Враховуючи наведене суд вважає за необхідне скасувати постанову № 22/15 від 12.04.2016 року якою накладено штраф на позивача в сумі 4134 грн., за порушення частини 1 статті 116 та статті 83 КЗпП України, на підставі абзацу 3 частини 2 статті 265 КЗпП України та постанову № 22/16 від 12.04.2016 року якою накладено штраф на позивача в сумі 1378 грн., за порушення частини 1 статті 128, статті 129 КЗпП України, на підставі абзацу 6 частини 2 статті 265 КЗпП України.
Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та доведений у судовому засіданні наведеними доказами, тому його необхідно задовольнити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст. ст. 83, 116, 128, 129, 265 КЗпП України, «Положенням про Державну інспекцію України з питань праці», постановою Кабінету міністрів України № 100 від 11.02.2015 року, «Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів», «Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення», ст. ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Скасувати постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області № 22/15 від 12.04.2016 року про накладення штрафу уповноваженою посадовою особою, якою накладено штраф на Голосківський професійний аграрний ліцей с. Голосків Летичівського району Хмельницької області в сумі 4134 грн.
Скасувати постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області № 22/16 від 12.04.2016 року про накладення штрафу уповноваженою посадовою особою, якою накладено штраф на Голосківський професійний аграрний ліцей с. Голосків Летичівського району Хмельницької області в сумі 1378 грн.
В повному обсязі постанова суду буде виготовлена 12.07.2016 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 12 липня 2016 року
Суддя/підпис/В.К. Блонський
"Згідно з оригіналом" Суддя В.К. Блонський