11 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Гуменюка В.І.,
Лященко Н.П., Сімоненко В.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року та ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 19 листопада 2015 року в справі за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» на бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області Бушкевича Андрія Вітольдовича, начальника відділу Головного управління юстиції в Чернівецькій області Дворського Володимира Васильовича та постанову про накладення арешту на майно боржника,
Шевченківський районний суд м. Чернівці ухвалою від 30 жовтня 2015 року відмовив у задоволенні скарги ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока».
Апеляційний суд Чернівецької області ухвалою від 19 листопада 2015 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 жовтня 2015 року скасував, скаргу ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» задовольнив частково, визнав неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області Бушкевича А.В. щодо не здійснення заходів закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 28 травня 2015 року; визнав неправомірною відмову начальника цього ж відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області Дворського В.В. у закінченні виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 28 травня 2015 року; визнав незаконною постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області Бушкевича А.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 вересня 2015 року в частині накладення арешту на майно, що належить боржнику ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» вартістю, що перевищує 536 тис. грн; зобов'язав старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області Бушкевича А.В. та начальника цього ж відділу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області Дворського В.В. вчинити дії щодо закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 28 травня 2015 року.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилила, ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 19 листопада 2015 року залишила без змін.
У червні 2016 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_4 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року та ухали Апеляційного суду Чернівецької області від 19 листопада 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 1, 11, 25, 27, 30, пункту 8 частини першої статті 49, статей 52, 57 Закону України «Про виконавче провадження».
У підтвердження неоднаковості застосування норм матеріального права заявник надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2012 року, 29 липня і 2 грудня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 17 травня 2007 року, 13 червня 2012 року, 6 серпня 2015 року.
Водночас заявник просить поновити строк подання заяви про перегляд зазначених судових рішень, посилаючись на поважність причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 356 ЦПК України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
У разі пропущення строку, встановленого частинами першою-третьою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява (частина четверта статті 356 ЦПК України).
Колегія суддів вважає, що строк подання заяви про перегляд судових рішень підлягає поновленню, оскільки наведені ОСОБА_4 причини пропуску строку є поважними.
Разом з тим, перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах
При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
У справі, про перегляд якої подано заяву, ухвалюючи рішення про часткове задоволення вимог скарги, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що сплативши на рахунок виконавчої служби грошові кошти в сумі 536 тис. грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29 вересня 2015 року № 124, ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» виконало вимоги постанови старшого державного виконавця від 16 вересня 2015 року про відкриття виконавчого провадження щодо добровільного виконання судового рішення. Оскільки об'єктом стягнення є частина майна ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» пропорційна частці його учасника ОСОБА_7 в статутному капіталі товариства, що становить 50% вартістю згідно з балансом 536 тис. грн., тому виплата боржником вартості зазначеної частини майна є єдиним способом добровільного виконання судового рішення. Встановивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження та незаконність постанови державного виконавця про накладення арешту на все майно боржника і оголошення заборони на його відчуження. При цьому судом зазначено про те, що не знайшли свого підтвердження доводи кредитора щодо зміни апеляційним судом способу виконання рішення суду із звернення стягнення на виділену частину майна товариства на стягнення (виплату) балансової вартості цього майна.
Надані для порівняння ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2012 року та 2 грудня 2015 року постановлені у справах про зміну способу та порядку виконання судового рішення, тобто у справах з іншими підставами, предметами позовів, змістом позовних вимог та встановленими судами фактичними обставинами, а також з іншим матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин, ніж у справі, яку просить переглянути заявник.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року та у постанові Вищого господарського суду України від 17 травня 2007 року суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про визнання неправомірними дій державного виконавця.
Вищий господарський суд України приймаючи 13 червня 2012 року постанову про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні скарги на дії відділу державної виконавчої служби, виходив з того, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що державним виконавцем при винесенні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження всупереч Закону України «Про виконавче провадження» не здійснено опис майна та його оцінку є безпідставним.
У постанові Вищого господарського суду України від 6 серпня 2015 року суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції, який відмовляючи у задоволенні скарги на дії державного виконавця виходив із правомірності його дій. При цьому судом встановлено, що арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено державним виконавцем відповідно до вимог законодавства та в межах суми звернення стягнення, що не стосується всього належного боржнику майна.
Порівняння зазначених судових рішень, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосував норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.
Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.
Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Поновити ОСОБА_4 строк подання заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року.
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» на бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області Бушкевича Андрія Вітольдовича, начальника відділу Головного управління юстиції в Чернівецькій області Дворського Володимира Васильовича та постанову про накладення арешту на майно боржника за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року та ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 19 листопада 2015 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
В.М.Сімоненко