8 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Гуменюка В.І.,
Лященко Н.П.,
Сімоненко В.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про зменшення розміру аліментів,
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 травня 2015 року позов задоволено частково, зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_4 на підставі постанови Конотопського міського суду Сумської області від 12 грудня 2002 року у справі № 2-2372/02, та вирішено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з дня набрання чинності рішенням суду та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно. В іншій частині позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 7 жовтня 2015 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 травня 2015 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Апеляційного суду Одеської області від 7 жовтня 2015 року залишено без змін.
У червні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини першої статті 192 СК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви ОСОБА_5 надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2012 року, 27 травня 2015 року, 10 лютого та 10 березня 2016 року.
Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне неоднакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Відхиляючи касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_6, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що розмір сплачуваних позивачем аліментів не перевищує 50% його заробітку. Крім того, ОСОБА_6 пояснювала, що вона є дружиною позивача та офіційно з його заробітної плати аліменти на утримання її дітей не стягуються й не надала доказів, що зверталась до виконавчої служби для примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів на дітей та себе.
У наданій для порівняння ухвалі від 12 грудня 2012 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з рішенням суду апеляційної інстанції про задоволення позову, який встановивши, що у позивача змінився як матеріальний, так і сімейний стан дійшов висновку по зменшення розміру аліментів на підставі статті 192 СК України.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалах від 27 травня 2015 року, 10 лютого і 10 березня 2016 року зазначив, що у порушення норм процесуального права суди попередніх інстанцій не врахували, що у позивачів відбулись зміни у сімейному стані, що зумовило зміни у їх матеріальному становищі, тому на підставі статті 338 ЦПК України скасував судові рішення судів попередніх інстанцій, справи направив на новий розгляд.
У судових рішеннях, наданих заявником на підтвердження підстави для перегляду судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, та в судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, наявні різні фактичні обставини справи, що не свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права.
За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.
Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.
Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про зменшення розміру аліментів за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
В.М. Сімоненко