12 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
судді-доповідачаГриціва М.І.,
суддів:Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 квітня 2016 року у справі за його позовом до Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановила:
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 6 квітня 2016 року, якою залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року про відмову в задоволенні позову.
Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_4 подав заяву про її перегляд Верховним Судом України з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 15 Закону України від 2 жовтня 1996 року
№ 393/96-ВР «Про звернення громадян», що, на думку заявника, підтверджується рішенням суду касаційної інстанції від 15 липня 2015 року (справа № К/991/63555/11).
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.
За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
Якщо проаналізувати вимоги заяви про перегляд у контексті зазначених у ній суджень та аргументів, а також текстів рішень суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву та наданого для порівняння, змісту (характеру) правовідносин, які склалися між сторонами спору у кожній із справ, обсягу та юридичної природи фактичних обставин справ, що зумовили конкретне, відповідне правозастосування, яке автор заяви оцінює як неоднакове й таке, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, інших передумов, наведених в заяві, то в підсумку можна дійти висновку, що ця заява не містить підстав, що вказують на наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та на можливість відкриття провадження у справі.
З огляду на викладене, керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
ухвалила:
Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 квітня 2016 року.
Суддя-доповідач М.І. Гриців
Судді: О.Б. Прокопенко
О.О. Терлецький