Ухвала
іменем україни
2 червня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Хопти С.Ф., Черненко В.А., Штелик С.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року,
У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу за договором купівлі-продажу від 20 березня 1996 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ними було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована за відповідачем. Вказувала про те, що фактично зазначена квартира була придбана за її особисті кошти. При цьому вони з відповідачем домовились, що у випадку розірвання шлюбу останній зобов'язаний вчинити дії щодо відчуження цієї квартири на її користь. Однак відповідач не дотримався домовленостей, квартиру відчужити відмовляється.
З урахуванням вищевикладеного, позивачка просила суд з підстав, передбачених ст. 57 СК України, визнати за нею право власності на спірну.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року, у задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суди, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходили з того, що спірна квартира була придбана сторонами за час шлюбу, а тому відповідно до положень ст. 22 КпШС України, який діяв на час придбання спірного майна, є спільною сумісною власністю подружжя. При цьому правильно зазначили про те, що позивачка не надала суду доказів на спростування презумпції спільного майна подружжя, а надана до суду боргова розписка не може вважатись належним та допустимим доказом того, що спірну квартиру було придбано за її особисті кошти.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Отже, судові рішення є законними і обґрунтованими й підстав для їх скасування немає.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С.Ф. Хопта
В.А.Черненко
С.П.Штелик