Ухвала
іменем україни
30 травня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Штелик С.П.,Журавель В.І., Хопта С.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визначення порядку користування домоволодінням та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання порядку користування домоволодінням, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року,
У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визначення порядку користування домоволодінням АДРЕСА_1 у якому просила виділити їй у особисте користування приміщення в житловому будинку літ. А-1 житлову кімнату № 4, площею 12,9 м2, та житлову кімнату № 5, площею 6,1 м2, а ОСОБА_5 - житлову кімнату № 3, площею 19,8 м2. Інші допоміжні приміщення приміщень та господарські будівлі просила залишити у спільному користуванні сторін.
Свої вимоги ОСОБА_4 мотивувала тим, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину належить 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_1. Інша частина вказаного домоволодіння належить ОСОБА_5 Остання не погоджується добровільно визначати порядок спільного користування житловим будинком та господарськими будівлями, у зв'язку з чим ОСОБА_4 вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Просила суд задовольнити її позовні вимоги.
У травні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила закріпити за нею у постійне користування у домоволодінні АДРЕСА_1 житлову кімнату літ. 1-3, площею 19,6 м2,кухню літ. 1-2 площею 6,8 м2, коридор літ. 1-1, площею 5,1 м2, 1/2 частину самовільно збудованої прибудови літ. а-1, а також: погріб з шийкою літ. Ж, водоколонку № 4 та самовільно збудовану літню кухню літ. Б, 1/2 частину земельної ділянки, на якій розташована її частина спірного домоволодіння. Закріпити за нею у постійне користування 1/2 частину земельної ділянки, на якій розташована її частина спірного домоволодіння, закріпити за нею право земельного сервітуту постійного користування земельною ділянкою для володіння зазначеним вище погребом.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено повністю, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково.
Виділено в особисте користування ОСОБА_4 приміщення в житловому будинку літ. А-1 житлову кімнату № 4, площею 12,9 м2, та житлову кімнату № 5, площею 6,1 м2.
Виділено в особисте користування ОСОБА_5 приміщення в житловому будинку літ. А-1 житлову кімнату № 3, площею 19,8 м2.
Житлову прибудову літ. А1-1, прибудову літ. а-1, літню кухню літ. Б-1, сараї літ. В, літ. Г, душ літ. Е, погріб з шийкою літ. Ж, альтанку літ. З залишено у спільному користуванні сторін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_5, порушує питання про скасування указаних судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2015 року, яке ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року залишене без змін,ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), виходив з того, що сторони є співвласниками в рівних частках домоволодіння АДРЕСА_1 поділ якого в натурі не можливий, що встановлено рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2013 року, між сторонами існує тривалий конфлікт щодо користування домоволодінням.
Задовольняючи позов ОСОБА_4 та частково задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_5, визначаючи порядок користування домоволодінням, а саме: виділяючи в користування співвласнику ОСОБА_4 житлову кімнату № 4, площею 12,9 м2 та житлову кімнату № 5, площею 6,1 м2, а ОСОБА_5 - житлову кімнату № 3, площею 19,8 м2 та залишаючи в спільному користуванні сторін кухню та коридор та господарсько-побутові будівлі і споруди, які є самочинним будівництвом, суди вважали, що такий порядок не обмежує інтересів сторін та максимально наближений до ідеальних часток співвласників.
Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_5 в частині закріплення за нею у постійне користування 1/2 частини земельної ділянки чи встановлення відповідного сервітуту, суди правильно виходили з того, що вирішення питання про надання земельних ділянок у користування здійснюється за заявами громадян відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Розглядаючи справу, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, у зв'язку із чим оскаржене рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:С.П. Штелик
В.І. Журавель
С.Ф. Хопта