Справа № 199/8902/15-ц
(2/199/452/16)
Іменем України
11 травня 2016 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого Якименко Л.Г.
при секретарі Лавріщевій Г.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування позову посилався на те, що 27.03.2014 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно п.п. 1.1., 1.2., 2.2.1. якого позивач передав, а відповідач прийняв у власність 12 365 гривень та зобов'язався повернути позивачу позику (грошові кошти) у тій сумі та в тому порядку, що встановлені договором позики. Повернення позики могло проходити частинами, але не пізніше 30-го числа кожного місяця. На підтвердження передачі позивачем грошових коштів у сумі 12365 гривень, відповідачем ОСОБА_2 власноручно складено розписку від 27.03.2014 року.
Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконував, позивач ОСОБА_1 27.05.2014 року направив претензію із вимогою повернення грошових коштів у сумі 12365 гривень не пізніше 27.06.2014 року.
Відповідач ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором позики не виконав, на претензію позивача борг не повернув, тому позивач просив суд стягнути ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 27.03.2014 року в сумі 21 205 гривень 29 копійок, яка складається з: сума боргу - 12365,00 гривень, 3% річних від суми позики - 716 гривень 49 копійок, збитки з урахуванням індексу інфляції - 8123 гривень 80 копійок, а також судові витрати у сумі 487,20 гривень.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, справу просив слухати у його відсутність, проти постановлення заочного рішення не заперечував. Також позивач надав оригінал розписки від 27.03.2014 року та оригінал договору позики від 27.03.2014 року, які долучені до матеріалів справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомляв, про день слухання справи повідомлявся належним чином - через оголошення в газеті «Вісті Придніпров'я» №26 (1725) від 14.04.2016 року. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що 27.03.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно п.п. 1.1., 1.2., 2.2.1. якого позивач передав, а відповідач прийняв у власність 12365 гривень та зобов'язався повернути позивачу позику (грошові кошти) у тій сумі та в тому порядку, що встановлені договором. Повернення позики могло проходити частинами, але не пізніше 30-го числа кожного місяця. На підтвердження укладання договору позики та передачі позивачем грошових коштів у сумі 12365 гривень, ОСОБА_2 власноручно складено розписку від 27.03.2014 року.
Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором позики від 27.03.2014 року не виконував, тому позивач ОСОБА_1 27.05.2014 року направив відповідачу претензію із вимогою повернення грошових коштів у сумі 12365 гривень не пізніше 27.06.2014 року.
Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання регламентується ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Оскільки відповідач своїх зобов'язань за договором позики не виконав, борг у повному обсязі не повернув, тому суд вважає стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 27.03.2014 року в сумі - 21205,00 гривень, з яких: сума боргу - 12365,00 гривень, розмір відсотків річних від суми позики - 716,49 гривень, збитки з урахуванням індексу інфляції - 8123,80 гривень, а також судові витрати у сумі - 487,20 гривень.
Керуючись ст.ст. 11, 15, 212, 214-215 ЦПК України, 525, 526, 625. 629, 1046, 1047 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) борг за договором позики від 27.03.2014 року в сумі - 21205,00 гривень, з яких: сума боргу - 12365,00 гривень, розмір відсотків річних від суми позики - 716,49 гривень, збитки з урахуванням індексу інфляції - 8123,80 гривень, а також судові витрати у сумі - 487,20 гривень, а всього 21 692 (двадцять одну тисячу шістсот дев'яносто дві) гривні 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення.
Суддя