Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
13 липня 2016 року справа №812/1604/15
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Васильєвої І.А., Жаботинської С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 р. у справі № 812/1604/15 (головуючий І інстанції Чиркін С.М.) за позовом Приватного підприємства «Дол-Інвест» до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втратою працездатності, Жовтневої міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
Приватне підприємство «Дол-Інвест» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втратою працездатності (далі - відповідач-1), Жовтневої міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відповідач-2), третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, в якому з урахуванням уточнення просило, визнати протиправними дії відповідача-1 щодо відмови в фінансуванні для надання матеріального забезпечення по вагітності та пологах на користь застрахованої особи - ОСОБА_2 в сумі 5275,62 грн за заявою-розрахунком від 28.10.2014 № 33 та в сумі 586,18 грн за заявою-розрахунком від 15.01.2015; зобов'язати відповідача-2 здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення по вагітності та пологах на користь застрахованої особи - ОСОБА_2 в сумі 5275,62 грн за заявою-розрахунком від 28.10.2014 № 33 та в сумі 586,18 грн за заявою-розрахунком від 15.01.2015 шляхом перерахування грошових коштів в сумі 5275,62 грн та в сумі 586,18 грн на поточний рахунок № 26048007927470 відкритий ПП «Дол-Інвест» у відділенні «Полтавська міжрегіональна дирекція» ПАТ «Креді ОСОБА_3» МФО 300616 (а.с.3-5, 57-59 т.1).
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Суд першої інстанції визнав протиправною відмову виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо фінансуванні для надання матеріального забезпечення по вагітності та пологах на користь застрахованої особи - ОСОБА_2 в сумі 5275,62 грн за заявою-розрахунком від 28.10.2014 № 33 викладену в листі від 27.11.2014 № 3.2-29-3170, зобов'язав Жовтневу міжрайонну виконавчу дирекцію Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення по вагітності та пологах на користь застрахованої особи - ОСОБА_2 в сумі 5275,62 грн за заявою-розрахунком від 28.10.2014 № 33. В решті позовних вимог відмовив (а.с.29-33 т.2).
Жовтнева міжрайонна виконавча дирекція Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, не погодившись з прийнятим судом першої інстанції судовим рішенням, подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог (а.с.46-51 т.2).
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач зареєстрований та перебуває за адресою: 91050, Луганська область, місто Луганськ, кв. Левченко, буд. 1 А, кв. 18. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р та від 02 грудня 2015 року № 1276-р, місто Луганськ знаходиться у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Апелянт зазначає, що з урахуванням приписів пунктів 2 та 6 Тимчасового Порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595 (далі - Постанова № 595), положень статей 113, 116, 117 Конституції України, відповідач, станом на момент надання відповіді позивачу про відмову у здійсненні фінансування за заявою-розрахунком, діяв у спосіб, у межах та в порядку передбаченим Конституцією та законами України. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції посилався на скасування пункту 2 Постанови № 595 на час розгляду справи, визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття. Проте, Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 № 239 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 595», внесено зміни до пункту 2 Постанови № 595 та відповідно з 08.04.2015 діє інша редакція пункту 2 Постанови № 595, яка незаконною та нечинною не визнавалась. Також, з наданої позивачем копії листка непрацездатності у порушення вимог статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», підпункту 2.2 та 3.1 Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23 червня 2008 року № 25, неперевірені комісією соціального страхування позивача. На зворотному боці листків непрацездатності не зазначено в якому розмірі призначена допомога з тимчасової непрацездатності застрахованій особі ОСОБА_2, або з яких причин вона не надається, не заповнено графи у розділі «Довідка про заробітну плату» та «Належить до виплати», а також відсутні підписи керівника, головного бухгалтера та відтиск печатки позивача.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.
Приватне підприємство «Дол-Інвест» є юридичною особою, страхувальником Жовтневої міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до рішення засновників від 22.10.2002 та даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження підприємства: 91051, м. Луганськ, Жовтневий район, кв. ЛевченкоАДРЕСА_1 (а.с.48, 91 т.1).
28 жовтня 2014 року позивачем складено Заяву-розрахунок № 33 щодо здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення по вагітності та пологах на користь застрахованої особи - ОСОБА_2, за період непрацездатності з 03.10.2014 до 05.02.2015 на суму 5275,62 грн на підставі листка непрацездатності ОСОБА_4 АГМ № 213144 від 03 жовтня 2014 року (а.с.6-7, 45).
Приватне підприємство «Дол-Інвест» на електрону пошту відповідача-2 направило лист від 01.11.2014 № 35, в якому просило, прийняти електронною поштою заяву-розрахунок № 33 на суму 5275,62 грн щодо здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення по вагітності та пологах на користь застрахованої особи - ОСОБА_2 (а.с.8 т.1).
13 листопада 2014 року позивач звернувся до відповідача-1 з листом № 36, в якому повідомив, що підприємство зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, кв. ЛевченкоАДРЕСА_1, з метою функціонування підприємства офіс підприємства переміщено у м. Полтаву, вул. Фрунзе, буд. 146А, офіс 503. Згідно Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 № 26 (далі - Порядок № 26), позивачем була подано Заяву-розрахунок № 33 на суму 5275,62 грн та відкрито окремий поточний рахунок. Просив надати пояснення щодо здійснення фінансування за заявою-розрахунком від 28.10.2014 № 33 у 10 денний термін згідно Порядку № 26 та про можливість надавати звітність та заяви-розрахунки у відділення Фонду соціального страхування х тимчасової втрати працездатності у м. Полтава (а.с.9 т.1).
Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності листом від 27.11.2014 № 3.2-29-3170 повідомило позивача, що за даними Реєстру страхувальників позивач перебуває на обліку в місті Луганськ. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р, місто Луганськ знаходиться у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Відповідно до пункту 2 Постанови № 595, у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади. Також повідомило, що наказом Міністерства юстиції України від 05.11.2014 № 1849/5, який набув чинності 19 листопада 2014 року, встановлено, що державним реєстраторами здійснюються проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб, місцезнаходження яких є територія проведення антитерористичної операції (а.с.10-11 т.1).
Відповідно до матеріалів справи, факт надіслання позивачем заяви-розрахунку № 33 та його отримання відповідачами не заперечується. Згідно витягу з Єдиної інформаційно-аналітичної системи фонду (ЄІАС), листок непрацездатності ОСОБА_4 АГМ № 213144 від 03 жовтня 2014 року за заявою-розрахунком № 33, отриманий відповідачем-2 та зареєстрований у системі, дата заяви 17.11.2014 року (а.с. 247 т.1).
На момент розгляду справи, відповідачами заява-розрахунок № 33 на суму 5275,62 грн не розглянута та відповідне рішення не прийнято.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про безпідставність не розгляду відповідачем-2 заяви-розрахунку № 33 та обов'язок відповідача-2 здійснити фінансування позивачу матеріального забезпечення по вагітності та пологах на користь застрахованої особи - ОСОБА_2 в сумі 5275,62 грн за вказаною заявою-розрахунком від 28.10.2014.
Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III (далі - Закон № 2240-III), який був чинний на час звернення позивача з заявою-розрахунком, відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.
Згідно із статтею 1 Закону № 2240-III, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 2 статті 34 Закону № 2240-III, за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, надаються у тому числі допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога по вагітності та пологах (статті 38, 39 Закону).
Відповідно до статті 38 Закону № 2240-III, допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами. Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1 - 4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.
Стаття 39 Закону № 2240-III передбачає, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до статті 53 цього Закону, і не залежить від страхового стажу. Сума допомоги по вагітності та пологах в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини (граничної суми) місячної заробітної плати (доходу), з якої сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Відповідно до статті 21 № 2240-III, фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.
Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.
Районні, міжрайонні, міські виконавчі дирекції відділень Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.
У разі якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.
Стаття 50 Закону № 2240-III визначає, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.
Закон № 2240-III з 01.01.2014 втратив чинність на підставі пункту 2 Розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України 28.12.2014 № 77-VIII, у зв'язку з чим правовідносини між сторонами з 01.01.2015 регламентуються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV), в редакції від 01.01.2015.
Відповідно до частини 1 статті 20 вказаного Закону, за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, допомога по вагітності та пологах.
Приписи статей 25 та 26 Закону № 1105-XIV, визначають умови надання і тривалість виплати допомоги по вагітності та пологах та розмір допомоги по вагітності та пологах, відповідають статтям 38 та 39 Закону № 2240-III.
Відповідно до абзацу 1 та другого пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1105-XVI установлено, що до завершення заходів, пов'язаних з утворенням Фонду соціального страхування України та робочих органів його виконавчої дирекції виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції відповідні виконавчі дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та їх робочі органи.
Порядок визначає умови фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) страхувальників для надання ними матеріального забезпечення, передбаченого статтею 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (далі - Закон), зокрема, за допомогою по вагітності та пологах (пункт 1 Порядку № 26).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 26, фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду (далі - робочі органи Фонду). Підставою для фінансування страхувальників-роботодавців робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.
Пунктами 5, 6 Порядку № 26 передбачено, що для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування (для зареєстрованих після 01.01.2011) (далі - місце обліку), із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченою печаткою підприємства.
Заява-розрахунок готується у двох примірниках, один з яких разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення, зберігається у страхувальника, а другий подається до робочого органу Фонду.
Відповідно до пункту 8 та 9 Порядку № 26, робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.
Після надходження суми коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника, останній зобов'язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення у строки, визначені у статті 52 Закону.
На підставі аналізу наведених норм, матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткова компенсація витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг здійснюється за рахунок бюджету Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані страхувальником застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку, які використовуються страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення застрахованим особам. Виплата страхувальниками-роботодавцями матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок власних коштів з подальшим відшкодуванням (погашенням цих витрат) Фондом законодавством не передбачена.
Відповідно до матеріалів справи та не заперечується сторонами, під час опрацювання заяви-розрахунку відповідачами не було встановлено порушень.
Таким чином, на виконання Закону № 2240-III та Порядку № 26, відповідач-2 не пізніше ніж через десять робочих днів зобов'язаний був здійснити фінансування на зазначений позивачем розрахунковий рахунок.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-2 протягом встановленого строку не було здійснено фінансування позивача на підставі належним чином оформленої заяви - розрахунку № 33 фінансування матеріальним забезпеченням в сумі 5275,62 грн, що є порушенням вимог Закону № 2240-III та Порядку № 26.
Стосовно посилання апелянта на Постанову Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей та Постанову Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2015 р. № 239, колегія суддів зазначає наступне.
Вказані нормативні акти не змінюють порядок фінансування робочими органами Фонду страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам та не передбачено повернення заяв-розрахунків. Законодавство, а саме Закон № 2240-III та Порядок № 26, на час звернення позивача з заявою-розрахунком, не надавало органам Фонду повноважень щодо неприйняття та повернення заяв-розрахунків без здійснення опрацювання у встановленому порядку з підстав знаходження страхувальників-роботодавців у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень пункту 2 Постанови № 595 в редакції, яка була чинною станом на момент надання відповіді позивачу передбачено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.
Постанова № 595 була опублікована 11 листопада 2014 року та відповідно набула чинності 11 листопада 2014 року.
Місто Луганськ згідно розпоряджень Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р та від 02.12.2015 № 1276-р знаходиться у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Розпорядження № 1085-р було офіційно опубліковано 15.11.2014.
Як зазначалось вище, заява-розрахунок № 33 складена 28.10.2014 та подана засобами електронного зв'язку 01.11.2014 до відповідача-2 та 13.11.2014 до відповідача-1.
Тобто, вказані нормативні акти прийняті після складення та надіслання позивачем вказаної заяви-розрахунку до відповідача-2. Посилання на реєстрацію вказаної заяви-розрахунку 17.11.2014 судом не приймається, оскільки, норми законодавства пов'язують виконання тих чи інших дій саме з датою подання заяви-розрахунку.
Крім того, позивач фактично здійснює господарську діяльність на території м. Полтава, яка є підконтрольною територією України, що не заперечувалось відповідачами та підтверджується договором оренди нежитлового приміщення № 01/04/16ДІ.
Колегія суддів також зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2015 у справі № 826/18402/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2015, пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595, визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття.
Таким чином, вказаний пункт Тимчасового порядку Постанови № 595 визнано незаконним та нечинним саме з моменту прийняття.
За частиною 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2015 р. № 239 лише внесено зміни, зокрема, до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 595, а саме слова "перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, визначається" замінити словами "перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, визначаються".
Тобто, вказаною постановою внесено лише зміну до тексту пункту, який було визнано незаконним та нечинним.
Отже, наведені зміни ніяким чином не поновлюють дію самого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 595, а тому висновок відповідача про те, що п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 595 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 239 від 08.04.2015р., є чинною на даний час, колегія суддів вважає помилковим.
Стосовно посилання апелянта на неналежне заповнення лікарняного листа, відсутність рішення комісії позивача про нарахування, та наявність права проводити перевірку зазначених документів, колегія судів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону № 2240-III, страховик - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
За приписами частини 1 статті 28 Закону № 2240-III, страховик має право: здійснювати перевірку обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам; одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій (у тому числі від органів доходів і зборів, банківських, інших фінансово-кредитних установ) та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності відомості, щодо використання страхових коштів; проводити перевірку правильності використання страхових коштів на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників; одержувати необхідні пояснення (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час перевірок; накладати фінансової санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства; порушувати відповідно до законодавства питання про притягнення посадових осіб до відповідальності за порушення законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, вимагати надання інформації про вжиті заходи; користуватися відомостями Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, необхідними для забезпечення виконання покладених на нього функцій.
Тобто, органи Фонду наділено правом здійснювати перевірки суб'єктів господарювання (страхувальників) стосовно сплати та цільового використання страхових коштів.
Разом з цим, зазначені повноваження відповідачів щодо проведення перевірки позивача стосуються правовідносин, які виникають після проведення останнім виплат на користь застрахованої особи
Колегія суддів не приймає посилання апелянта на приписи статті 10, 30, 31 Закону № 1105-XIV, оскільки вказані норми на час подання позивачем заяви-розрахунку не існували. Крім того, як зазначалось, під час опрацювання заяви-розрахунку відповідачами не було встановлено порушень, а відповідач-1 в своєму листі, відмовляючи у здійсненні фінансування за заявою-розрахунком посилався саме на пункт 2 Постанови № 595, а не на недостовірність поданих позивачем відомостей.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини по справі та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 р. у справі № 812/1604/15 залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 р. у справі № 812/1604/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: Е.Г. Казначеєв
Судді: І.А.Васильєва
ОСОБА_4