Справа: № 826/23895/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.
Іменем України
13 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сорочко Є.О.
суддів: Земляної Г.В.
Межевича М.В.
за участю секретаря Запорожченко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Військового інституту Київського університету імені Тараса Шевченка, за участю третьої особи без самостійних вимог - Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Військового інституту Київського університету імені Тараса Шевченка про визнання протиправними та скасування наказів від 26.05.2015 р. №1381-33, від 26.05.2015 р. №4РС, від 27.05.2015 р. №112, поновлення на військовій службі та навчанні, зобов'язання нарахування та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
На вказану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» .
Згідно частини 1 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.
Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до п. «е» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через службову невідповідність.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» ч. 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати) визначено Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. №964 (далі - Порядок №964).
Згідно до ст. 26 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Статтею 49 цього Закону визначено, що військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом збройних сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 р. №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Пунктом 3.2 Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.12.1997 р. №490 встановлено, що курсант (слухач) може бути відрахований з вищого військового навчального закладу, зокрема за недисциплінованість.
В той же час згідно п. 3.4 цієї Інструкції через недисциплінованість курсанти (слухачі) ВВНЗ відраховуються за окремі грубі або неодноразові порушення військової дисципліни, вимог статутів Збройних Сил України, громадського порядку та здійснення інших правопорушень.
Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку) визначено Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 р. №82.
Так, у відповідності до п. 1.2 згаданої Інструкції №82 службове розслідування проводиться у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, що загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду; невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення; порушення правил несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що проведене службове розслідування за фактом затримання співробітниками міліції не входить до повноважень осіб, які провели це службове розслідування, з огляду на наступне.
Відповідно до абз. 7 пункту 1.2. Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.
Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Як встановлено судом першої інстанції та відповідає матеріалам справи, 06.01.2015 р. курсовий офіцер військового факультету фінансів і права ОСОБА_2 доповів рапортом командуванню Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про те, що 06 січня 2015 року курсант 424-ю навчальної групи солдат ОСОБА_1 був затриманий співробітниками слідчого управління Голосіївського районного управління УМВС України в м. Києві.
З метою уточнення причин та умов правопорушення, яке стало підставою для його затримання, відповідно до ст. 84 Дисциплінарного статуту, абз. 7 пункту 1.2. наказу Міністра оборони України №82, наказом начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 08.01.2015 р. №13 «Про призначення службового розслідування» було призначено розслідування за фактом затримання позивача співробітниками слідчого управління Голосіївського районного управління УМВС України в м. Києві.
Такі дії Військового інституту на думку колегії суддів є обґрунтованими та правомірними, оскільки командування Військового інституту діяло у відповідності до вимог чинного законодавства, а позивач на момент затримання був військовослужбовцем, який підпорядковується командуванню Військового інституту.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" до повноважень командира (начальника) входить обов'язок мати точні відомості про особовий склад.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент прийняття наказу про призначення службового розслідування, інформації про те, у зв'язку з чим позивача затримали та про його місце перебування у навчального закладу не було.
Службовим розслідуванням було встановлено порушення позивачем вимог статутів Збройних сил України, поряд із цим слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ухвалою від 08.01.2015 р. по справі №752/327/15-к встановив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні позивачем кримінальних порушень, що підтверджується в тому числі і протоколами допиту позивача.
Службовим розслідуванням було встановлено, що позивач разом з іншими особами, діючи групою осіб шляхом обману, мали намір заволодіти значною сумою грошових коштів та автомобілем іноземного виробництва, що належать брату загиблого, пропонуючи йому обміняти зазначені матеріальні цінності на інформацію про місцезнаходження загиблого.
Такі обставини свідчать про порушення позивачем вимог низки статей Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зокрема ст. 11 в частині обов'язку військовослужбовців свято і непорушно додержуватись Конституції та законів України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; ст. 49 в частині обов'язку військовослужбовців бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них. а й про Збройні Сили України в цілому; ст. 56 в частині обов'язку військовослужбовців сприяти захистові честі й гідності громадян, додержанню громадського порядку.
Таким чином, командування Військового інституту та посадова особа, яка проводила службове розслідування діяли відповідно до вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та наказів Міністерства оборони України.
Необхідно зазначити, що дії позивача, які викликали у Голосіївського районного суду м. Києва обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального порушення одночасно є порушенням вимог статутів Збройних Сил України.
Разом з тим, позивачем було порушено вимоги ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в частині обов'язку військовослужбовців поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати від негідних вчинків інших.
Тим самим позивач порушив військову дисципліну, яка відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту, є бездоганним і неухильним додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що підставою відрахування позивача є вчинення останнім порушення вимог статутів Збройних Сил України, що відображено в акті службового розслідування від 12.01.2015 р. вх. №99.
Крім того, відрахування позивача з Військового інституту було розглянуто на засіданні Вченої ради Військового інституту 13.01.2015 р. за результатами якого всі члени проголосували за відрахування позивача
Таким чином, основною підставою для висновків про звільнення позивача зі Збройних Сил України слугували не обставини, встановлені ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.01.2015 р. по справі №752/327/15-к про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні позивачем тяжкого кримінального правопорушення, а порушення вимог статутів Збройних Сил України, які були відображені в акті службового розслідування. Тому посилання позивача на презумпцію невинуватості не спростовує правильність висновків суду першої інстанції та правомірність оскаржуваних наказів.
З огляду на викладене, накази від 26.05.2015 р. №1381-33, від 26.05.2015 р. №4РС, від 27.05.2015 р. №112 є правомірними та скасуванню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, які впливають на правильність вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2016 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
головуючий суддя Сорочко Є.О.
судді Земляна Г.В.
Межевич М.В.
Повний текст ухвали складено 13.07.2016 року
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Земляна Г.В.
Межевич М.В.