Справа № 363/1777/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Баличева М.Б.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
13 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 12 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вишгородської міської ради Київської області, Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції Головного управління юстиції Київської області про скасування рішення, визнання права власності на нерухоме майно,
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 12 травня 2016 року позов залишено без розгляду.
Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати ухвалу та винести нову, якою поновити строк звернення до суду та відкрити провадження у справі, оскільки вважає рішення суду першої інстанції незаконним.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
1) визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради за № 173 від 26 червня 2008 року в частині скасування рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 266 від 07.07.2005 «Про надання функцій замовника на незавершене будівництво» (а.с. 10);
2) визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради за № 278 від 23 жовтня 2008 року в частині оформлення права комунальної власності за територіальною громадою м. Вишгорода в особі Вишгородської міської ради на гараж загальною площею 564,1 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 та в частині зобов'язання Вишгородського БТІ оформити та видати свідоцтво про право власності (а.с. 11);
3) скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Вишгородської міської ради від 10 листопада 2008 року Територіальній громаді міста Вишгород в особі Вишгородської міської ради (а.с. 12);
4) скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за Територіальною громадою міста Вишгород в особі Вишгородської міської ради на нерухоме майно гараж площею 564.1 кв.м. в м. який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
5) визнати за суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 право власності на новостворене майно - нежитлове приміщення гаражу загальною площею 564.1 кв.м., що розташований по АДРЕСА_2
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що із матеріалів справи не вбачаються, що причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, наведені позивачем в адміністративному позові, є поважними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивач був обізнаний про порушення своїх прав ще з 2008 року, проте за захистом свого права до суду не звертався.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком в частині позовних вимог 1 та 4 та зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом за спливом близько восьми років з моменту прийняття оскаржуваних рішень. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Так, відхиляються посилання позивача на п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16.01.2003 (далі - ЦК), оскільки його Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 № 4176-VI (далі - Закон № 4176-VI) його було виключено.
Також необґрунтованим посилання на пп. 3 п. 5 Закону № 4176-VI, відповідно до якого протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що строк, встановлений цією нормою, станом на день подачі адміністративного позову, минув.
Крім того, вказаний строк застосовується виключно до актів, якими порушено право власності або інше речове право особи та спори щодо яких, відповідно, є предметом розгляду судів в порядку цивільного судочинства. Однак, оскаржуване рішення № 173 не порушує право власності позивача, так як стосується виключно скасування раніше прийнятого рішення, яким позивачу було надано функції замовника будівництва. Не порушує право власності також і оскаржуване рішення про державну реєстрацію, так як БТІ, у даному випадку, виконало виключно функцію державної реєстрації права власності на виконання відповідного рішення виконавчого комітету міської ради.
Посилаючись на перебування за кордоном, позивач не підтверджує це жодними доказами. Крім того, перебування в іншій країні не позбавляє права подати відповідну заяву до суду засобами поштового зв'язку іноземної держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
З огляду на це, рішення суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог 1 та 4 про скасування рішення № 173 та рішення про державну реєстрацію права власності є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
Однак, апеляційний суд не може погодитись із рішенням суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог 2, 3 та 5 з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином до адміністративного суду, в порядку, визначеному КАС, можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 № 3 (далі - Постанова № 3) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких згідно зі статтею 19 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" провадиться реєстрація права власності, яке вони посвідчують. У зв'язку із цим суд відповідно до частини першої статті 21, статті 393 ЦК визнає незаконним і скасовує такий акт, виданий владним органом, повністю або частково, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси. Такі спори за участю фізичних осіб розглядаються в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, позовна вимога про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та не може бути предметом розгляду в порядку, визначеному КАС.
Згідно п. 21 Постанови № 3 якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору <…>, то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.
Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади <…> як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
За таких обставин, враховуючи, що оскаржуване позивачем рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради за № 278 від 23 жовтня 2008 року стосується права власності на гараж, то в силу наведених вище приписів, позовна вимога про його скасування не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки має вирішуватися за правилами ЦПК.
Крім того, виходячи з повноважень адміністративного суду, та беручи до уваги положення ч. 1 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК, вимоги про визнання права власності не можуть бути розглянуті за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на це, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення без розгляду позовних вимог 2, 3 та 5 на підставі ст.ст. 99, 100 КАС, так як ці позовні вимоги, як зазначено вище, не можуть бути розглянуті за правилами, встановленими КАС, оскільки вони можуть бути предметом позову виключно в рамках цивільного судочинства.
В межах своїх повноважень апеляційний суд не може вирішити питання відмови у відкритті провадження у справі, так як таким правом наділений виключно суд першої інстанції, так само немає підстав і для закриття провадження у справі, оскільки таке не було відкрито.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням цього, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність скасування ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 12 травня 2016 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції в частині позовних вимог про: визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради за № 278 від 23 жовтня 2008 року в частині; скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно; визнання права власності.
Вирішуючи питання відкриття провадження у справі суду першої інстанції необхідно дослідити вказані позовні вимоги на предмет належності їх розгляду в порядку адміністративного судочинства, з урахуванням зауважень, викладених у даній ухвалі.
Керуючись ст.ст. 160, 199, 204, 205, 207, 212, 254 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 12 травня 2016 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції в частині позовних вимог про:
- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради за № 278 від 23 жовтня 2008 року в частині оформлення права комунальної власності за територіальною громадою м. Вишгорода в особі Вишгородської міської ради на гараж загальною площею 564,1 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 та в частині зобов'язання Вишгородського БТІ оформити та видати свідоцтво про право власності;
- скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Вишгородської міської ради від 10 листопада 2008 року Територіальній громаді міста Вишгород в особі Вишгородської міської ради;
- визнання за суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 права власності на новостворене майно - нежитлове приміщення гаражу загальною площею 564.1 кв.м., що розташований по АДРЕСА_2
В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене лише в частині залишення без змін ухвали суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, а в іншій частині рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя Г.В. Земляна
Суддя Є.О. Сорочко
Повний текст рішення виготовлений 14.07.2016.
Головуючий суддя Межевич М.В.
Судді: Земляна Г.В.
Сорочко Є.О.