Справа: № 826/23395/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
12 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Зубрицькому Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірною відмову Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та Деснянської районної державної адміністрації в місті Києві щодо позачергового забезпечення житловою площею відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати управління Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та Деснянську районну державну адміністрацію в місті Києві забезпечити позивача жилою площею, згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2016 провадження у справі закрито.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається із мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції закрив провадження у справі керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, тобто з підстав неналежності розгляду даної позовної заяви в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо закриття провадження в справі з огляду на наступне.
ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи, у зв'язку із захворюванням пов'язаним із роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 25.02.1998, перебуває на квартирному обліку на позачергове забезпечення жилою площею в Деснянському районі м. Києва, як особа, що належить до 1 категорії учасників ліквідації аварії на ЧАЕС.
В 1998 році позивач подав документи на розширення житлової площі у кварт відділ Деснянського району м. Києва по 2 категорії «Учасника ліквідації аварії на ЧАЕС». В 1998 році позивачу присвоїли 1 категорію «Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС», також, позивач отримав 2 групу інвалідності, після чого позивача перевели в іншу чергу 1 категорії та поставили на облік в кінець черги.
Відповідно до безстрокового медичного висновку № 4/3862 від 12.11.2002 поліклініки № 2 Деснянського району, ОСОБА_2 має залишкові явища гострих порушень мозкового кровообігу.
В листі начальника Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві за № 46/Д3376 від 12.08.2015 зазначено, що квартира за адресою АДРЕСА_1, де мешкає позивач, є двокімнатною квартирою, в якій на даний час проживає вже 3 родини, що є несумісним для проживання осіб, що страждають на психічні розлади.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно статті 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Згідно з статтею 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у даній справі звернувся до суду з позовом з метою захисту своїх житлових прав, тобто з позовом, який повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства.
Компетенція адміністративних судів, встановлена статтею 17 КАС України, на даний спір не поширюється.
Так, як було зазначено вище, приписи пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України прямо встановлюють правило про захист прав, зокрема, що виникають із житлових відносин, у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Так, приписи п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України прямо встановлюють правило про захист прав, зокрема, що виникають із житлових відносин, у порядку цивільного судочинства, оскільки у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного, а не особистого немайнового права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права на житло.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави колегії суддів для висновку, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у цій справі підлягає закриттю.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 04.06.2014 у справі № 6-50цс14.
А також така правова позиція узгоджується з висновком колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, висловленим у постанові від 02.12.2014 у справі № 21-530а14.
Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Отже, вирішення спірних правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем у даній справі, не належить до компетенції адміністративного суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2016 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
Повний текст ухвали виготовлений 13.07.2016.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Шурко О.І.
Кузьменко В. В.