13 липня 2016 рокусправа № 335/2216/16-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача: Юхименка О.В.
суддів: Кругового О.О. Нагорної Л.М.
за участю секретаря судового засідання:ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України
в Запорізькій області
на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя
від 15 березня 2016 року
у справі № 335/2216/16-а
за позовом ОСОБА_3,
АДРЕСА_1, 69118;
до відповідача ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України
в Запорізькій області,
пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69107;
про зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя (суддя Воробйов А.В.) своєю постановою від 15 березня 2016 року позов ОСОБА_3 задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував Рішення про відмову в поновленні виплати пенсії.
Зобов'язав поновити виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 01 червня 2015 року, та виплатити належні Позивачу суми.
Постанова суду мотивована тим, що з 1 червня 2015 року, у зв'язку з неприйняттям закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, що було визначено розділом III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року N 213-VIII, правові підстави для невиплати Позивачу пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року N 2262-XII, відсутні.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Відповідач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що ОСОБА_3, на даний момент державному службовцю, виплату пенсії припинено на виконання вимог статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року3723-XII, із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року N 213-VIII.
До звільнення з посади підстави для поновлення виплати пенсії відсутні.
Просить постанову Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя скасувати та прийняти нову постанову. У позові відмовити повністю.
Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні сторони не скористались. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому порядку.
З огляду на приписи статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обставини справи.:
ОСОБА_3, з 01 жовтня 2001 року перебуває на обліку в ОСОБА_2 управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року N 2262-XII.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року N 213-VIII, чинний з 01 квітня 2015 року, у статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року N 3723-XII «Пенсійне забезпечення державних службовців» частину четверту замінено частинами такого змісту: «особам, на яких поширюється дія цього Закону <…> у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються.
Крім того, статтю 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року N 2262-XII викладено в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону <…> у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
ОСОБА_3 працює у виконавчому комітеті Запорізької міської ради, на посаді та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року N 3723-XII.
Відповідно, з 01 квітня 2015 року, ОСОБА_3 припинено виплату пенсії.
У відповідності з пунктом 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року N 213-VIII, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
З огляду на те, що з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», ОСОБА_3 подав заяву про поновлення виплати пенсії й отримав відмову.
Скасування Рішення про відмову в поновленні з 01 квітня 2015 року виплати пенсії, зобов'язання поновити виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 01 квітня 2015 року; стали предметом судового позову.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
За позицією Позивача, з чим погодився суд першої інстанції, з огляду неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, відповідно до вимог пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року N 213-VIII, скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до закону України «Про державну службу». Відсутність самого права на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», виключає й обмеження щодо виплати пенсії у період роботи на такій посаді.
В той же час, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року N 213-VIII, чинний з 01 квітня 2015 року, -
у статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року N 3723-XII «Пенсійне забезпечення державних службовців» частину четверту замінено частинами такого змісту: «особам, на яких поширюється дія цього Закону <…> у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються;
статтю 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року N 2262-XII викладено в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону <…> у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Таким чином, законодавчо встановлено заборону виплати з 01 квітня 2015 року пенсій за віком, призначених відповідно до України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року N 2262-XII особам, які працюють на окремих посадах, у тому числі на посадах, які давали право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону N 213-VIII встановлено, що порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.
Посилання ж суду першої інстанції як на підставу відновлення з 01.06.2015 виплати пенсії на пункт 5 Прикінцевих положень Закону N 213-VIII є помилковими, оскільки останнім передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» <…>
Вказаний пункт не містить приписів щодо відновлення виплати пенсії як такої, й, у тому числі, призначеної на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року N 2262-XII.
Виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється після звільнення з роботи.
Слід вказати, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року N 911-VIII, набрав чинності з 01 січня 2016 року, у статті 37 Закону України «Про державну службу» абзаци перший та другий частини четвертої викладені в такій редакції:
«Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року:
особам (крім інвалідів <…>), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються».
Відповідних змін зазнала і стаття 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року N 2262-XII - «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються».
Відповідно, й підстави для поновлення виплати пенсії, особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», в усякому разі до 31 грудня 2016 року, або до звільнення з посади, відсутні.
Керуючись ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2016 року у справі № 335/2216/16-а скасувати та прийняти нову постанову.
У позові ОСОБА_3 відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.В. Юхименко
Суддя: О.О. Круговий
Суддя: Л.М. Нагорна