Справа: № 825/545/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
13 липня 2016 року м. Київ
колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.
за участю секретаря Генчмазлумо І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Ніжинської об'єднаної державної податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівської області про визнання вимоги нечинною,-
Позивач, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівської області, та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати вимогу відповідача про сплату боргу від 25.01.2016 року 408-17 нечинною.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ч. 1 статі 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), працює на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2011 року.
В період з 01.01.2011 року по 31.03.2013 року позивач мав заборгованість із сплати єдиного соціального внеску, у зв'язку з чим УПФУ у м. Ніжині та Ніжинському районі (Ніжинське ОУПФ) було прийнято вимогу про сплату боргу від 17.05.2013 року № 1570 на суму 10 116,75 грн. (недоїмка зі сплати єдиного внеску 9 776,75 грн. та штраф 340,00 грн.) (а.с. 75).
Вказана вимога була направлена ФОП ОСОБА_2 22.05.2013 року та ним не оскаржувалась.
ВДВС Ніжинського МРУЮ було відкрито виконавче провадження № 38978103 з примусового виконання вимоги про сплату боргу від 17.05.2013 року № Ф-1570 (а.с. 25).
Як вбачається з картки особового рахунку ФОП ОСОБА_2 протягом 2013 року позивачем було сплачено заборгованість по єдиному соціальному внеску на загальну суму -540,03 грн. (а.с. 77).
11.08.2013 року набрав чинності Закон України від 04.07.2013 року № 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи».
У зв'язку з наведеним, з 01.10.2013 року обов'язки з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування перейшли до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції.
Управління Пенсійного фонду України у м. Ніжині та Ніжинському районі було складено акт передачі боргу ФОП ОСОБА_2 по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Ніжинської ОДПІ станом на 01.10.2013 року, а саме: 7488,93 грн. (6430,75 грн. - недоїмка, 567,27 грн. - штрафні санкції та 490,91 грн. - пеня), в тому числі 5576,72 грн. - залишок несплати за вимогою від 17.05.2013 року № Ф-1570.
Позивач протягом 2013-2014 року, через державну виконавчу службу в примусовому порядку, поступово сплачував заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску та поточні внески, однак заборгованість залишалась і 20.11.2015 року Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією було прийнято вимогу по сплату боргу (недоїмки) № Ф-408 на суму 687,38 грн. (а.с. 30).
Вважаючи вказану вимогу протиправною позивач оскаржив її в адміністративному порядку, але рішенням Головного управління ДФС у Чернігівській області від 17.12.2015 року № 1053/Д/25-01-00-04-15 вказана вимога залишена без змін, а скарга ФОП ОСОБА_2- без задоволення (а.с. 26-28, 50-51).
25.01.2016 року Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією, у зв'язку з тим, що відповідно до даних податкового органу на особовому рахунку позивача станом на 31.12.2015 року обліковувалась заборгованість із сплати єдиного соціального внеску, було прийнято вимогу по сплату боргу (недоїмки) № Ф- 408-17 на суму 687,38 грн. (а.с. 24).
Вважаючи таку вимогу протиправною, ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з відповідним позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку, що відповідачем було правомірно застосовано до позивача штрафні санкції, нараховано пеню та винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.01.2016 року № 408-17.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюється Законом України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) та «Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція), в редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частин 5, 8, 11 та 12 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державної казначейської служби України для його зарахування.
Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач за період з 01.01.2011 року по 31.03.2013 року мав заборгованість із сплати єдиного соціального внеску в сумі 10 116,75 грн.
В 2013 році позивачем, через державну виконавчу службу в примусовому порядку, було сплачено 4540,03 грн., залишок несплаченої суми боргу становив 5576,72 грн.
У зв'язку із порушенням термінів сплати Ніжинським об'єднаним управлінням пенсійного фонду ФОП ОСОБА_2 було нараховано пеню в сумі 490,91 грн., штрафні санкції в сумі 567,27 грн.
Також, за період з 01.10.2013 року по 31.12.2013 року позивачу було нараховано єдиний соціальний внесок у сумі 1194,03 грн., однак сплати за цей період ним не здійснювались. Загальна сума недоїмки станом на кінець 2013 року становить 6430,75 грн., що підтверджується карткою особового рахунку позивача (а.с. 77-78).
При цьому, положеннями частин другої та третьої ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, протягом серпня 2013 року ФОП ОСОБА_2 здійснював погашення заборгованості з єдиного соціального внеску, а саме: 16.08. року в сумі 796,02 грн., 28.08.2013 року в сумі 400,00 грн., 02.09.2013 року в сумі 1071,29 грн.
Однак, у зв'язку з тим, що заборгованість по вимозі від 17.05.2013 року № Ф-1570 позивачем повністю сплачена не була (станом на вересень 2014 року недоїмка складала 6430,75 грн.), Ніжинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду нараховано платнику штрафні санкції в сумі 567,27 грн. та пеню в сумі 490,91 грн.
Таким чином, суд першої інстанції вірно вказує, що станом на 01.10.2013 року Ніжинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду було передано до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції заборгованість по єдиному соціальному внеску ФОП ОСОБА_2 в сумі 7488,93 грн.
Крім того, 21.10.2013 року Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією позивачу на виконання вимог Закону № 2464 було нараховано єдиний соціальний внесок в сумі 1194,03 грн.
Тобто, матеріалами справи підтверджено, що станом на 31.12.2013 року по особовому рахунку ФОП ОСОБА_2 обліковувався борг в сумі 8682,96 грн. (7488,93 грн. - борг за вимогою від 17.05.2013 року № Ф- 1570 та 1194,03 грн. - нарахованого внеску).
В 2014 році Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією автоматично (щоквартально) нараховано ФОП ОСОБА_2 єдиного соціального внеску на загальну суму 5022,52 грн.
Всього за вказаний період позивачем сплачено 12 999,42 грн. (з врахуванням коштів перерахованих з одного бюджетного рахунку на інший в сумі 7057,68 грн., що надійшли за КБК 71040000 на рахунок Ніжинського району).
У зв'язку з наведеним, станом на 31.12.2014 року на обліковій картці позивача рахувався борг (недоїмка) в сумі 706,06 грн. (8682,96 + 5022,52 - 12 999,42).
За період з 01.01.2015 року по 31.10.2015 року відповідачем в автоматичному режимі проведено щоквартальне нарахування єдиного соціального внесу ФОП ОСОБА_2 в сумі 5127,32 грн.
За вказаний період позивачем сплачено 5146,00 грн.
Таким чином, станом на 31.12.2015 року за позивачем обліковувався борг (недоїмка) в сумі 687,38 грн. (706,06 + 5127,32 - 5146,00).
Вищевказане підтверджується обліковою карткою ФОП ОСОБА_2 за зазначені періоди (а.с. 56-61).
Тобто, вище зазначені обставини, які вірно встановлені судом першої інстанції та підтверджені матеріалами справи спростовують доводи позивача, що останнім сплачено суму боргу в повному обсязі, так як, суми єдиного внеску, які були визначені вимогою від 17.05.2013 року № Ф-1570, сплачувались позивачем несвоєчасно, та стягувались через державну виконавчу службу в примусовому порядку. У зв'язку з несвоєчасною сплатою заборгованості та поточних платежів, позивачу було нараховано штрафні санкції та пеня оскаржуваною вимогою.
Разом з тим, посилання апелянта в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, що відповідачем неправомірно було зараховано на погашення суми заборгованості кошти, які були направлені на сплату поточних платежів на погашення суми заборгованості, колегія суддів не приймає до уваги з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Крім того, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону № 2464).
Нарахування пені, передбаченої цим законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 ст. 25 Закону № 2464).
Враховуючи ту обставину, що ФОП ОСОБА_2 в неповному обсязі здійснювалось погашення заборгованості за вимогою від 17.05.2013 року № Ф-1570, яка стягувалась в примусовому порядку через державну виконавчу службу, та невчасно проведено сплату нарахованого автоматично щоквартального єдиного соціального внеску, на кінець 2013 року, 2014 року та 2015 року на його обліковому рахунку постійно обліковувалась недоїмка, а тому відповідачем було правомірно нараховано пеню за несвоєчасну сплату позивачем сум єдиного внеску.
Щодо посилань позивача на ту обставину, що відповідача неправомірно без проведення перевірки виставив вимогу позивачу без проведення перевірки та складення відповідного акту, то суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв їх до уваги зважаючи на наступне.
Так, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом № 2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією.
Відповідно до п. 2 Розділу VI Інструкції у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Відповідно до п. 4 Розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Таким чином, колегія суддів погоджєуєтьс яз висновком суду першої інстанції, що чинним законодавством України передбачено право податкового органу формувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) не лише виключно за результатами проведеної перевірки.
Отже, позивачем не виконано вимог ч. 1 ст. 71 КАС України щодо доведення тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що при винесені оскаржуваної вимоги повноваження державної податкової інспекції використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Посилання позивача на ту обставину, що ним сплачені усі суми по вимозі від 17.05.2013 року № Ф- 1570 і поточним платежам, колегія суддів не приймає до уваги, так як заборгованість з єдиного внеску сплачувалась позивачем в примусовому порядку і з значним порушенням терміну сплати обов'язкових платежів, що і стало підставою для нарахування відповідачем штрафу і пені, які зазначені в особовому рахунку позивача. Зазначені суми були погашені за рахунок поточних платежів, у зв'язку з чим, в виникла сума боргу у розмірі 687,38 грн.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: М.В. Межевич
Є.О. Сорочко
Повний текст ухвали виготовлено 14 липня 2016 року
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Сорочко Є.О.
Межевич М.В.