Справа: № 826/3096/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
13 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,
при секретарі: Бродацькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2016 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -
ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС про:
визнання протиправними дії щодо коригування митної вартості товару;
скасування рішення від 10.11.2015 року № 100250005/2015/000057/2 про коригування митної вартості товарів;
скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 11.11.2015 року № 100250005/2015/00110.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2016 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Київська міська митниця подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» здійснювали ввезення на територію України товару (мінеральна вода «Боржомі»), придбаного у ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) на підставі контракту від 13.01.2015 року № СТ20-001/1501 та Додаткової угоди № 1 від 02.03.2015 року, митне оформлення якого здійснювалось через Київську міську митницю ДФС.
За умовами контракту продавець поставляє товар на умовах СІР Одеса Західна.
Відповідно до п. 2.1 Додаткової угоди до Контракту № 1 ціна за одну скляну пляшку мінеральної води ємкістю 0.5 л становить 0,44 долари США. Партія поставки склала 25992 пляшки, за що було сплачено 11 436,48 доларів США.
Згідно з п. 3.1. Контракту оплата здійснюється через 75 календарних днів з моменту розмитнення товару.
З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської міської митниці ДФС митну декларацію від 10.11.2015 року № 100250005/2015/116070.
Вказану митну вартість товару декларант визначив за основним методом - за ціною договору.
До митної декларації ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» також додали пакет документів, необхідних для розмитнення товару, а саме: міжнародна автомобільна накладна, рахунок-фактура (інвойс), пакувальний лист, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1, 2, 3, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, договір про надання послуг митного брокера, інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів та транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю), інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу), сертифікат походження товару, копія митної декларації країни відправлення, інформаційний код результатів митного огляду (переогляду товарів), транспортних засобів, ручної поклажі та багажу.
Крім того, на вимогу митниці товариством також було надано додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару: платіжне доручення, виписка з бухгалтерської документації (відомість розрахунків), митна декларація країни відправлення, розрахунок ціни (калькуляція), угода до відкритого страхового полісу.
За результатами перевірки митної декларації та поданих документів митниця прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів та картку відмови, оскільки декларантом не подані основні документи на підтвердження митної вартості та наявні сумніви щодо правильності визначення митної вартості.
Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваних рішень, колегія суддів виходить з наступного.
Обґрунтовуючи свою правову позицію, апелянт посилається на необхідність надання додаткових документів у зв'язку з такими обставинами: митна декларація країни відправлення не містить печаток та штампів митних органів, а надані декларантом страхові документи є недійсними на спірну поставу, оскільки сплинув строк їх дії.
На спростування таких доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що згідно статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Стаття 53 визначає перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Разом з цим, якщо такі документи містять розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Колегія суддів зазначає, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи, митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2012 у справі № К/9991/89900/11.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року № 21-127а15.
Однак, в оскаржуваних рішенням Митниця не вказала конкретні обставини, що викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на основі поданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей та не зазначили документи, надання яких може усунути розбіжності.
Більше того, у даному випадку поставка товару здійснювалась за умовами CIP.
Умови поставки CIP «Carriage and Insurance Paid to ...» (Фрахт/Перевезення та страхування оплачені до (... назва місця призначення) означають, що продавець має доставити товар названому ним перевізнику. Крім того, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого місця призначення. Згідно з умовами CIP на продавця також покладається обов'язок із забезпечення страхування від ризиків втрати та пошкодження товару під час перевезення на користь покупця. Відповідно, продавець укладає договір страхування та сплачує страхові внески.
Таким чином, в разі поставки товару на умовах CIP витрати по страхуванню товару здійснюються продавцем і закладаються ним у контрактну ціну товару.
Страхування товару на умовах поставки CIP не є обов'язком покупця.
Аналогічна позиція міститься в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 року К/800/29050/15, від 16.06.2015 року К/800/19044/15, від 16.12.2015 року К/800/50753/14.
Разом з тим, Товариство надали Додаткову угоду до Відкритого страхового полісу, за якою строк дії полісу продовжено до березня 2016 року, що ще раз спростовує твердження апелянта.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що Митним органом конкретно не було витребувано бухгалтерську інформацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс, або інші конкретні документи страхування.
З поданої товариством митному органу декларації вбачається, що витрати на страхування та інші складові у складі митної вартості не заявлялись, а митна вартість товару визначена декларантом виключно на підставі контрактної (договірної) вартості.
Щодо недоліків митної декларації країни відправлення, то слід звернути увагу, що усі експортні декларації, які подавались під час митного оформлення оцінюваних товарів, були оформлені шляхом електронного декларування, тому не могли і не повинні були містити відміток митних органів країни відправлення.
Також ч. 2 ст. 334 МК України встановлено, що документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, надаються, зокрема, в електронній формі.
Більше того, МК України не містить вимоги щодо наявності на копіях митних декларацій країни відправлення будь-яких відміток відправника чи митних органів країни відправлення.
Враховуючи вищевикладене, твердження митного органу про те, що надані декларантом документи містили не всі відомості, які підтверджують числове значення митної вартості, не відповідають фактичним обставинам. Тобто, у апелянта не було правових підстав витребовувати додаткові документи, оскільки митна вартість товару підтверджена належним чином.
Ще одним доводом апеляційної скарги є посилання на те, що ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» є ексклюзивним дистриб'ютором мінеральної води «Боржомі» в Україні, а також законним користувачем товарного (колективного) знаку «Боржомі». Додаткова угода № 1 від 13.01.2015 року встановлює ціну меншу, ніж визначено в Контракті, що вказує на взаємозв'язок продавця та покупця, який вплинув на заявлену митну вартість товару.
Судова колегія не погоджується з такими твердженнями апелянта, оскільки відповідно до ч. 12 ст. 58 МК України лише та обставина, що продавець та покупець є пов'язаними між собою особами, сама по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної.
Митному органу необхідно розглядати всі обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця та продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2014 року № 21558а14.
За ст. ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З пояснень Товариства встановлено, що причиною укладення Додаткової угоди № 1 було раптове та стрімке зниження курсу гривні по відношенню до долару США. Внаслідок такої швидкої девальвації національної валюти, ціна мінеральної води «Боржомі» для торгівельних точок та кінцевих споживачів значно збільшилась.
Саме через вказані обставини та в рамках прийнятої стратегії ведення бізнесу продавцем було прийнято рішення про зменшення ціни на товар, яке оформлене Додатковою угодою № 1.
Що стосується сплати Товариство роялті чи інших ліцензійних платежів за використання торгівельного знаку «Боржомі», апеляційна інстанція вказує наступне.
ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» є членом непідприємницької юридичної особи «Association "Georgian glass and mineral water», яка є правовласником колективної торговельної марки та колективного промислового зразка «Боржомі».
Відповідно до п. 5.2 Статуту члени Асоціації мають право користуватися колективними торговельними марками, що належать Асоціації, без необхідності отримання будь-яких дозволів та сплати платежів, в тому числі роялті.
Більше того, вищезазначені обставини не були зазначені Митницею при коригуванні митної вартості товару.
Однак, повідомлення відповідачем на стадії судового оскарження інших підстав неприйняття заявленої декларантом митної вартості, ніж ті, що були зазначені в його рішеннях про коригування митної вартості та в листах-відповідях про відмову у перегляді рішень про коригування митної вартості товарів, не може бути причиною виникнення сумніву у задекларованій позивачем митній вартості товару, оскільки на стадії декларування товару вони не були заявлені.
Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.01.2016 р. у справі № К/800/44456/15.
Таким чином, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, в той час як в силу ч. 2 ст. 71 КАС України саме на Київську міську митницю як на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення.
За таких обставин, Окружним адміністративним судом міста Києва зроблено правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову, а тому постанова суду не підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 199, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Кучма А.Ю.
Аліменко В.О.