04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"13" липня 2016 р. Справа№ 910/27983/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Мартюк А.І.
секретар судового засідання Яценко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2015 року
у справі № 910/27983/15 (суддя - Селівон А.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУГГА»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна компанія»
про стягнення 164 229, 05 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Тумасов В.Р., наказ №01-К від 02.04.2015 року
від відповідача: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю «БУГГА» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиціна компанія» (відповідач у справі) про стягнення 164 229, 05 грн, з яких 158 000,00 грн сума основного боргу, 2 595,05 грн - 3% річних та 3 634,00 грн - інфляційні втрати (а.с. 5-7).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди техніки №01БМ/03 від 10.03.2015 року, а саме на несвоєчасну та неповну оплату орендної плати за користування протягом березня - травня 2015 року транспортними засобами, а саме Екскаватором Volvo EC 360 Blc 2007 року випуску, державний номер Т06657 АН та Екскаватором EC 290 Blc 2011 року випуску, державний номер Т06339 АН.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.12.2015 року провадження у справі в частині стягнення 8000, 00 грн. основного боргу припинено. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиціна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУГГА» 150 000,00 грн основного боргу, 2408, 94 грн - 3% річних, 3634,00 грн інфляційних втрат та 2460,66 грн судового збору (а.с. 159-168).
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично -інвестиційна компанія» подав апеляційну скаргу №1177 від 28.01.2016 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом неповно досліджено обставини справи, не надано їм належну оцінку з урахуванням умов укладеного між сторонами договору. Зокрема, апелянт стверджує, що судом не досліджено фактичного обсягу відпрацьованих орендованими транспортними засобами машиногодин, з розрахунку яких відповідно до договору і слачується орендна плата, а тому відповідач вважає, що розмір заборгованості не підтверджений належними доказами. Окрім того, ТОВ «Енергетично -інвестиційна компанія» зазначає про те, що Господарський суд міста Києва, стягуючи з відповідача суму боргу та грошові кошти, нараховані в порядку ст. 625 ЦК України, не встановив строк виконання відповідачем зобов'язання, та в свою чергу не встановив періоду прострочки виконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів за березень-травень 2015 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично -інвестиційна компанія» прийнято до провадження колегією суддів у складі: ОСОБА_1. - головуючий суддя, суддів: Алданова С.О, Мартюк А.І. та призначено до розгляду на 21.03.2016 року.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №09-52/1012/16 від 21.04.2016 року у зв'язку із звільненням у відставку головуючого судді - ОСОБА_1. було призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого справу передано до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді: Скрипка І.М., Яковлєв М.Л.
За результатами повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, у зв'язку з перебуванням головуючого судді - Гончарова С.А., на лікарняному, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Мартюк А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 року апеляційну скаргу №1177 від 28.01.2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична-промислова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2015 року у справі № 910/27983/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А.,судді- Мальченко А.О., Мартюк А.І. та призначено розгляд справи на 15.06.2016 року.
У зв'язку з неявкою у судове засідання 15.06.2016 року представників сторін та враховуючи подане апелянтом клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року розгляд справи було відкладено на 13.07.2016 року.
У судовому засіданні 13.07.2016 року представник позивача у справі у судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
У судове засідання 13.07.2016 року представники апелянта повторно не з'явились. 12.07.2016 року через загальний відділ документообігу суду від апелянта, ТОВ «Енергетично-Інвестиційна компанія», надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника, через його зайнятість в іншому судовому засіданні.
Дослідивши подане клопотання апелянта, колегія суддів відхиляє його з наступних підстав. Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів.
Виходячи з аналізу вказаної правової норми, у випадку нез'явлення в засідання представників позивача, відповідача або ж обох сторін, інших учасників господарського процесу, якщо суддя вважає, що без них неможливо вирішити справу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується суддею.
Колегія суддів зазначає, що хоча в обґрунтування поданого клопотання про відкладення розгляду справи відповідач посилається на відрядження свого представника в інше місто для участі в розгляді іншої справи, однак в порушення ст. 33, 34 ГПК України не надав жодних належних та допустимих доказів зазначених обставин (судову повістку, ухвалу суду, наказ на відрядження тощо). Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 28 ГПК України керівник підприємства відповідача наділений повноваженнями брати участь у судовому засіданні, а відтак апелянт мав можливість забезпечити явку належного представника у судове засідання.
Зважаючи на заперечення позивача про відкладення розгляду справи, закінчення, встановлених ст. 102 ГПК України строків розгляду апеляційної скарги а також, те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників апелянта.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
10 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУГГА» (позивач у справі, орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна компанія» (відповідач у справі, орендар за договором) укладено Договір оренди техніки №01БМ/03 (а.с. 11-14), відповідно до п. 2.1 якого орендодавець надає орендарю транспортний засіб, а саме: Екскаватор Volvo ЕС 360 Blc, 2007 року випуску, державний номер Т 0665 АН та Екскаватор ЕС 290 Blc 2011 року випуску, державний номер Т 06339 АН для використання його за цільовим призначенням строком до 01 червня 2015 року.
Згідно з п. 3.1. договору орендодавець передає транспортний засіб орендареві згідно з Актом прийому-передачі в місці передачі. Повернення транспортного засобу відбувається в місці, вказаному орендодавцем.
Пунктом 4.1. договору сторони досягли згоди, що сплата орендованого платежу за використання транспортного засобу буде обчислюватись з розрахунку 300,00 грн. з ПДВ за годину роботи екскаватора. Мінімальна кількість машино-годин на один місяць, що підлягає сплаті - 224 машино-години (яка складається із 4-ох машино-години у зміну, 28 робочих днів по дві зміни у місяці) за один транспортний засіб.
У разі поломки транспортного засобу, відсутності машиніста на робочому місці або несприятливої погоди для ведення гірничих робіт, орендар має право не підписувати орендодавцеві мінімальну кількість машино-годин у зміну (п. 4.1.1.), у такому випадку, як передбачено п. 4.1.2. договору, оплата за зміну по оренді транспортного засобу проводиться за фактично відпрацьовані машино-години згідно даних відображених у змінних рапортах.
Відповідно до п. 4.2. договору орендар сплачує орендодавцю попередню оплату в розмірі 33600,00 грн. з ПДВ.
При цьому кінцевий розрахунок за відпрацьований місяць проводиться на протязі 3-х днів з моменту підписання орендарем Акта наданих послуг, на підставі виставлених рахунків шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця (пункт 4.3. Договору).
Як визначено умовами п. 5.1. договору в кінці кожної зміни представник орендаря підписує змінний рапорт машиністу екскаватора, в якому вказує кількість відпрацьованих машино-годин, якщо був простій техніки, то вказується причина простою. Кількість фактично відпрацьованих екскаватором машино-годин розраховується на підставі даних зазначених в змінних рапортах, на підставі змінних рапортів за місяць, формується Акт наданих послуг.
У відповідності до п. 5.1.2. договору до 3-го числа місяця наступного після звітного Акт передається для підпису орендарю. Акт може бути переданим орендарю факсом або відправлений засобами Інтернет зв'язку, з обов'язковим направленням оригіналу Акта поштою на адресу орендаря.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що орендодавець має право направити підписаний зі свого боку Акт і в разі відсутності заперечень орендаря протягом трьох днів з моменту отримання Акту вважається, що орендар прийняв виконання зобов'язань за цим договором від орендодавця, зобов'язаний підписати Акт і передати його орендодавцю у зазначений термін.
Відповідно до п. 8.3. договору він укладається до 01.06.2015, якщо інше не встановлено іншими положеннями цього договору. У будь-якому випадку цей договір зберігає свою силу до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в користування за цільовим призначенням гусеничний Екскаватор ЕС 290 Blc 2011 року випуску, державний номер Т 06339 АН вартістю 4 000 000,00 грн та гусеничний Екскаватор Volvo EC 360 Blc 2007 року випуску, державний номер Т 06657 АН вартістю 3 250 000,00 грн., з умовою повернення зазначених транспортних засобів з урахуванням нормального зносу по завершенню терміну дії договору, якщо інше не буде передбачено умовами договору або додатками до нього. Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи Актами прийому - передачі № 1/03 від 10.03.15 року та №2/03 від 10.03.15 року (а.с. 15-16).
За таких обставин місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивачем у справі було належним чином виконано свій обов'язок з передачі відповідачу орендованого майна (техніки) на підставі договору оренди техніки №01/БМ/03 від 10.03.2015, відповідачем прийнято вказану техніку без будь - яких зауважень.
В подальшому Актами прийому - передачі № 21/05 від 21.05.15 року та №2/06 від 02.06.15 року (копії яких наявні в матеріалах справи а.с. 17-18), вказана техніка була повернута орендарем орендодавцеві в задовільному робочому технічному стані, комплектною.
З поданих позивачем документів судом встановлено, що згідно умов договору в період з березня по травень 2015 р. відповідач використовував орендовані транспортні засоби відповідно до їх цільового призначення та використання яких підтверджується оформленими щоденними змінними рапортами (а.с. 50-124). Колегія суддів, дослідивши надані до матеріалів справи змінні рапорти за березень-травень 2015 року, зазначає, що кожен рапорт містить відомості щодо назви транспортного засобу, початку виконання робіт та їх закінчення, вид роботи, початок і загальний час прострою та загальну кількість відпрацьованих годин.
Згідно п.ю 5.1.1. договору вищезазначені змінні рапорти є підставою для формування Актів наданих послуг за місяць. Так, судом досліджено, що сторонами були підписані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 357 900,00 грн. з ПДВ з розрахунку 300грн - за 1 відпрацьовану машину-годину, а саме: № Б-00000002 від 31.03.2015 на суму 109 200,00 грн. з ПДВ, № Б-00000008 від 30.04.2015 на суму 147 000,00 грн. з ПДВ та № Б-00000011 від 31.05.2015 на суму 101 700,00 грн. з ПДВ (а.с. 19-21). Вказані акти підписані сторонами без жодних зауважень щодо якості чи кількості наданих послуг, містять підписи уповноважених представників та скріплені печатками позивача та відповідача.
З огляду на положення п. 4.3. договору, відповідач повинен був розрахуватись за відпрацьований місяць протягом 3-х днів з моменту підписання відповідного Акту, таким чином за березень 2015 року кінцевий строк оплати - 03.04.2015 року, за квітень 2015 року кінцевий строк оплати - 05.05.2015 року та за користування у травні 2015 року кінцевий строк оплати - 03.06.2015 року.
Однак, в порушення умов договору відповідач свої договірні зобов'язання щодо перерахування коштів за оренду техніки в обумовлені договором строки належним чином та в повному обсязі не здійснив.
Так, згідно банківських виписок з особового рахунку позивача вбачається, що ТОВ «Енергетично-інвестиційна компанія» у період з 07.04.2015 року по 26.10.2015 року сплатило позивачеві грошові кошти в загальній сумі 199 900,00 грн. із зазначенням призначення платежу «оплата за оренду екскаватора зг. договору оренди № 01БМ/03 від 10.03.2015 р.».
Таким чином, поданими позивачем доказами підтверджується, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду у відповідача існувала заборгованість по орендній платі за користування екскаваторами в розмірі 158 000,00 грн (357 900,00 грн орендна плата згідно підписаних сторонами Актів за період з березня по травень 2015 року, - 199 900,00 грн, сплачені відповідачем кошти). У зв'язку з несплатою ТОВ «Енергетично-інвестиційна компанія» орендної плати, ТОВ «БУГГА» 29.10.2015 року звернувся з позовом до суду.
Дослідивши умови укладеного договору, колегією суддів встановлено, що за своїм змістом та правовою природою даний договір є договором оренди транспортного засобу, предметом якого є згідно з ст. 798 ЦК України передання у відповідне платне, тимчасове користування транспортного засобу: повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Колегія суддів апеляційного господарського суду враховуючи, що наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують факт користування транспортними засобами на загальну суму 357 900,00 грн, підтверджують обставини щодо часткової оплати відповідачем орендної плати у розмірі 199 900,00 грн, то відповідно висновок місцевого господарського суду про те, що на момент звернення позивача з позовом до суду за ТОВ «Енергетично-інвестиційна компанія» існувала заборгованість у розмірі 158 000,00 грн, є вірним та обґрунтованим.
Водночас, як свідчать матеріали справи, в процесі розгляду даної справи відповідачем було надано суду копію платіжного доручення № 1350 від 13.11.15 р. на суму 8000,00 грн., з якої вбачається, що після порушення провадження у справі ТОВ «Енергетично-інвестиційна компанія» додатково було сплачено 8000,00 грн. в рахунок оплати наявної заборгованості з орендної плати згідно договору оренди № 01БМ/03 від 10.03.15 р., та які не були враховані позивачем при здійсненні розрахунку розміру заборгованості відповідача за договором станом на 29.10.2015 року - дату подання позовної заяви.
Таким чином, враховуючи вищезазначену оплату відповідачем суми боргу, Господарський суд міста Києва дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 150 000,00 грн, а провадження у справі в частині стягнення 8 000,00 грн боргу (які сплачені відповідачем після порушення провадження у справі) підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.
Позивачем у зв'язку із прострочкою оплати орендних платежів заявлено до стягнення 2 595,05 грн - 3% річних нарахованих на суму боргу за період з 04.05.2015 року по 28.10.2015 року та інфляційні втрати у розмірі 3 634,00 грн за вересень 2015 року на суму боргу 158 000,00 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, колегія суддів зазначає, що позивачем було невірно визначено як період початку нарахування 3% річних, так і неправомірно включено у період нарахування дні, в які відповідач провів відповідну оплату. Здійснивши власний розрахунок 3% річних, враховуючи встановлені договором строки оплати, фактично проведені відповідачем платежі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про стягнення з ТОВ «Енергетично-інвестиційна компанія» на користь ТОВ «БУГГА» 2408,94 грн 3% річних.
При цьому, судом вірно встановлено, що розмір інфляційних нарахувань, заявлених позивачем до стягнення в сумі 3634,00 грн. відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 3634,00 грн. інфляційних нарахувань правомірно задоволені судом.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що Господарським судом міста Києва повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає, а тому
апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна компанія» задоволенню не підлягає.
Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).
Керуючись ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2015 року у справі №910/27983/15 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2015 року у справі №910/27983/15 залишити без змін.
3. Справу №910/27983/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді А.О. Мальченко
А.І. Мартюк