"29" червня 2016 р. м. Київ К/9991/5157/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Заїка М.М., Ліпський Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011р. у справі за його позовом до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим про визнання дій та бездіяльності незаконною, скасування постанови, -
У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дій та бездіяльності відповідача, скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.08.2011р. та зобов'язання поновити виконавче провадження і звернутися до Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим з відповідною вимогою.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.09.2011р. позов задоволено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011р. скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 06.12.2010р. позивач на адресу відповідача направив заяву про примусове виконання рішення суду разом з виконавчим листом № 2а-2681/09, виданим Ленінським районним судом м. Луганська 03.12.2010р. про стягнення з ВДВС Ялтинського міського управління юстиції АРК на його користь витрат на оплату правової допомоги в розмірі 250 грн.
14.12.2010р. головним державним виконавцем ППВР ВДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом та надано боржнику час для добровільного виконання рішення суду в 7-денний строк з дня отримання постанови.
Згідно акту державного виконавця від 17.06.2011р. за адресою вказаною у виконавчому документі, майно боржника, яке підлягає опису не виявлено.
За інформацією ДПА АРК, Ялтинського ОРЄР при УДАІ УМВС України в АРК, БТІ м. Ялти, майно, яке належить боржнику та на яке можливо звернути стягнення відсутнє.
Відповідно до інформації, наданої ДПА а АРК станом на 23.12.2010р. відкриті банківські рахунки ВДВС Ялтинського міського управління юстиції на податковому обліку не знаходяться.
Відповідно до інформації, наданої Головним управлінням державного казначейства України в АРК, органи виконавчої служби Міністерства юстиції України обслуговуються централізовано бухгалтерією Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, якому станом на 25.06.2011р. відкрито реєстраційні рахунки, а також відкрито депозитний рахунок ВДВС Ялтинського міського управління юстиції АРК в Управлінні Державного казначейства в м. Ялта.
12.08.2011р. відповідач виніс постанову про повернення виконавчого документу позивачу з посиланням на те, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не вжив усіх заходів щодо примусово виконання судового рішення, то бездіяльність відповідача та оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу є протиправними.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що повертаючи виконавчий документ позивачу, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, оскільки останнім здійснено усі необхідні заходи щодо примусового виконання рішення суду.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з огляду на наступні мотиви.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Статтею 65 вказаного Закону передбачено, що готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи.
Вилучена готівка зараховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня з моменту вилучення.
Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Згідно ч. 1 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки відповідачем не були виконані усі передбачені законом заходи щодо примусового виконання рішення, порушено строки виконання виконавчого листа та направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції, яке скасовано помилково.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011р. у даній справі скасувати, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.09.2011р. залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: М.М. Заїка
Д.В. Ліпський