26 травня 2016 року м. Київ К/800/49364/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Борисенко І.В.
Островича С.Е.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014
у справі № 822/1921/14
за позовом Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області
до Приватного акціонерного товариства «Об'єднання «Прогрес»
про стягнення податкового боргу, -
Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі по тексту - позивач, Славутська ОДПІ ГУ Міндоходів у Хмельницькій області) звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Об'єднання «Прогрес» (далі по тексту - відповідач, ПАТ «Об'єднання «Прогрес») про стягнення податкового боргу в розмірі 216865,00 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2014 позов задоволено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі Заступник прокурора Хмельницької області просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведеної перевірки податковим органом було виявлено, що ПАТ «Об'єднання» «Прогресс» своєчасно не сплачує до бюджету податки та збори, в результаті чого у відповідача наявний податковий борг з податку на прибуток згідно поданої відповідачем декларації в сумі 516865,00 грн.
Станом на 15.05.2014, з врахуванням часткової сплати відповідачем суми податкового боргу в розмірі 300000,00 грн., за відповідачем рахується податковий борг в сумі 216865,00 грн.
Податковий борг ПАТ «Об'єднання» «Прогресс» підтверджується: розрахунками сум позовних вимог, довідкою про заборгованість, податковою декларацією з податку на прибуток підприємства від 03.03.2014 №79091106757, корінцем податкової вимоги №40-11 від 12.03.2014, обліковою карткою платника податку та іншими матеріалами справи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем для вжиття заходів по стягненню податкової заборгованості з відповідача було винесено податкову вимогу, яка не відкликалась, однак доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пп. 14.1.175. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 зазначеного вище Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2014 з поточного рахунку відповідача банківською установою АТ «Брокбізнесбанк» було перераховано кошти на сплату податку за прибуток за 2013 рік на суму 500000,00 грн.
Факт отримання Банком платіжного доручення підтверджується відміткою Банку.
Відповідно до вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.
Відповідно до п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 зазначеного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.
Вимоги п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» узгоджуються положення п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, оскільки відповідачем було вчинено необхідні дії для своєчасної та повної сплати відповідної суми податку, існування обставин, які б свідчили про наявність вини відповідача у ненадходженні вказаних коштів до бюджету, податковим органом не доведено.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області відхилити.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)І.В.Борисенко
(підпис)С.Е. Острович