Справа: № 757/38708/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Москаленко К.О.
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
12 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Борисюк Л.П.,
Губської О.А.,
за участю секретаря Біднячук Ю. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Пенсійного фонду України, управління Пенсійного фонду України в Каланчанському районі Херсонської області про зобов'язання поновити виплату пенсії
21.10.2015 ОСОБА_3 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з вказаним позовом до відповідача Пенсійного фонду України, просить зобов'язати Пенсійний фонд України поновити позивачу виплату пенсії з 08.10.2009 та визначити орган Пенсійного фонду України, який буде виконувати рішення суду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є пенсіонером за віком, з 1994 року вона отримувала пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АР Крим, але у зв'язку з її виїздом у 1997році за кордон до Держави Ізраїль на постійне місце проживання відповідач припинив виплачувати їй пенсію. У зв'язку з чим, вона 27.07.2015 звернулася до Пенсійного фонду України з заявою про поновлення виплати їй пенсії з 08.10.2009 та визначити орган, який в подальшому буде виплачувати їй пенсію. Разом з тим, листом Пенсійного фонду України від 02.09.2015 позивачу було безпідставно відмовлено у поновленні виплати пенсії. Оскільки відповідач відмовляється в добровільному порядку поновити виплату пенсії позивачу, остання звернулася за захистом своїх порушених прав в судовому порядку.
Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 02.11.2015 адміністративний позов ОСОБА_3 до Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити дії з 08.10.2009 по 20.04.2015 залишено без розгляду.
Протокольною ухвалою суду від 14.03.2016 до участі у даній справі в якості співвідповідача залучено Управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області.
Протягом розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, просив зобов'язати Пенсійний фонд України та Управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області поновити позивачу виплату пенсії з 08.10.2009.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Пенсійного фонду України, управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області про зобов'язання поновити виплату пенсії відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.198, п.п.1, 4 ч. 1 ст.202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Даючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами з чинними нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
Судом першої інстанції правильно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала на обліку як одержувач пенсії в управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АР Крим. (а.с.8, 12)
З метою вирішення питання щодо поновлення виплати їй раніше призначеної пенсії за віком з 08.10.2009, яка була припинена у зв'язку з її виїздом у 1997 році за кордон до Держави Ізраїль, позивач 27.07.2015 звернулася до Правління Пенсійного фонду України із заявою (а.с.11), в якій просила:
1. Вирішити питання про поновлення їй раніше призначеної пенсії за віком, починаючи з 08.10.2009 року з урахуванням перерахунку її розміру відповідно до законодавства України;
2. Визначити орган ПФУ, який буде здійснювати виплату пенсії в подальшому і переслати в цей орган дану заяву з обов'язковим письмовим повідомленням її за зазначеною в заяві адресою;
3 Повідомити які додаткові документи і в який орган ПФУ вона повинна надати.
Повідомлено, що пенсійне посвідчення вона здала в 1997 році.
Листом відповідача Пенсійного фонду України від 02.09.2015 №8283/п-11 позивачу було повідомлено, що на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя органи Пенсійного фонду України не здійснюють свою діяльність . Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» Україна не несе відповідальності за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території. Додатково повідомлено про відсутність угоди між Україною та Державою Ізраїль про соціальне забезпечення на сьогодні. (а.с.12).
Оцінюючи бездіяльність відповідача Пенсійного фонду України щодо відмови поновити виплату пенсії позивачу, яка проживає за межами України, суд апеляційної інстанції виходить з такого
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 3 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» сухопутна територія Автономної Республіки Крим та м. Севастополя визнана тимчасово окупованою територією.
Механізм виплати пенсії громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і неотримують пенсії від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації визначено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №324.
Згідно з п. 3 Порядку №234 та абз. 2 п.1 Постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-4, громадяни України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації, подають головному управлінню Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі-територіальний орган) заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).
За бажанням особи, зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред'являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріальну засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально.
Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у п.1 цього Порядку. Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії (п.4 Порядку №234).
Пунктом 6 Порядку №234 передбачено, що виплата пенсії здійснюється щомісяця поштовими переказами, в тому числі міжнародними, за місцем проживання особи на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
Відповідно до ст.1 Закону «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.
Згідно пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Положеннями статті 51 Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Разом із тим, рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пункт 2 частини першої статті 49 і друге речення статті 51 Закону № 1058-IV щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з 07.10.2009 порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону № 1058-IV з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10 2009, тобто виплата пенсії повинна проводитись в будь-якому разі незалежно від місця проживання пенсіонера.
Аналізуючи обставини справи та приведені норми, судова колегія враховує, що Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 дійшов висновку, що положеннями пункту 2 частини першої статті 49 та другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, позбавила права пенсіонерів на отримання пенсії у старості, поставивши їх у непропорційну та безпідставну залежність від місця проживання.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 лютого 2014 року в справі «Пічкур проти України», обставини якої полягають у запереченні Урядом України права заявника на отримання пенсії за обставин виїзду останнього за кордон, дійшов висновку, що в даному випадку державою допущено порушення статті 14 Конвенції, якою заборонено дискримінацію, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу, якою захищається право власності.
Відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України висновки Конституційного Суду України та практика Європейського суду з прав людини є обов'язковими для врахування судами.
Отже, у відповідності до наведених висновків Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, судовим рішенням, яке набрало законної сили (у справі №0107/9348/2012), поновлено порушені права позивача, як громадянина України, на отримання пенсії незалежно від обраного ним місця (країни) постійного проживання. Проте, на даний час, унаслідок прогалин у законодавстві, позивач позбавлений можливості реалізації даного права.
За таких обставин, виходячи із аналогії закону, вирішення питання про поновлення виплати позивачу пенсії слід віднести до того ж порядку, що визначає відповідне право осіб, які зареєстровані та проживають на тимчасово окупованій території, тобто до компетенції територіальних органів Пенсійного фонду України, визначених постановою Правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-4.
При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що відсутність належного правового регулювання, яке має місце по даній справі щодо ситуації, яка виникла у позивача, не може бути підставою для позбавлення права особи на поновлення призначеної раніше пенсії.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Пенсійний фонд України, як уповноважений державний орган, виходячи із його компетенції та із установлених Законом України «Про звернення громадян» обов'язків повинен сприяти реалізації заявником його соціальних прав, забезпечувати їх поновлення, зобов'язаний був належним чином розглянути подану ОСОБА_3 заяву від 27.07.2015 та, зокрема, надати обґрунтовану відповідь щодо подальшого механізму реалізації вказаною особою права на поновлення призначеної пенсії.
Натомість, Пенсійний фонд України, порушивши вказаний порядок розгляду звернення, надав позивачу відповідь, яка за змістом не може вважатись належною, і здійсненою за наслідками об'єктивного та всебічного розгляду звернення, адже не відповідає на порушені позивачем у зверненні питання та жодним чином не сприяє реалізації його прав та інтересів.
З огляду на вищевикладене, відповідач при розгляді звернення позивача діяв протиправно.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовним вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, оскільки це необхідно для повного захисту прав позивача, колегія суддів вважає за можливе вийти за межі позовних вимог ОСОБА_3 та прийняти рішення про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 27 липня 2015 року.
За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем Пенсійним фондом України в даному випадку не виконано.
Отже, доводи апелянта знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, постанова суду першої інстанції, на підставі пункту 3 статті 198 та пункту 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення - про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 183-2, 198 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Пенсійного фонду України, управління Пенсійного фонду України в Каланчанському районі Херсонської області про зобов'язання поновити виплату пенсії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Пенсійного фонду України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_3 від 27 липня 2015 року.
Зобов'язати Пенсійний фонд України повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 27 липня 2015 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до частини 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано 12.07.2016
Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович
Судді: Л.П. Борисюк
О.А. Губська
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Борисюк Л.П.
Губська О.А.