Справа: № 826/8193/16 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
12 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування державної реєстрації постанови, -
У травні 2016 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Відповідач, Мін'юст України) про визнання протиправною та скасування державної реєстрації від 06.11.2015 року постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2497.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2016 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з відсутністю в ній обґрунтування позовних вимог із посиланням на конкретні норми законодавства у сфері публічно-правових відносин та зазначенням, якими діями Відповідача та якими положеннями оскаржуваної постанови порушено права саме Позивача, а також ненаданням ОСОБА_2 копії паспорту з відміткою про реєстрацію місця її проживання та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру.
Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, наголошуючи, що останнім дотримано всіх вимог до позовної заяви, визначених у ст. ст. 104-106 КАС України.
У судовому засіданні Відповідач заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги.
Апелянт, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представник Відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.
При винесенні ухвали від 02.06.2016 року суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 у позовній заяві не було викладено обґрунтування позовних вимог із посиланням на конкретні норми законодавства у сфері публічно-правових відносин, які, на думку Позивача, порушені Відповідачем, а також якими діями Мін'юсту України та положеннями оскаржуваної постанови порушено права саме ОСОБА_2 Крім того, суд вказав на необхідність подання документу, що підтверджує громадянство України та довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру.
З такими висновками суду першої інстанції в якості підстав для залишення позовної заяви без руху колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.
Тобто, залишаючи позовну заяву без руху, суд повинен в ухвалі вказати, зокрема, недоліки позовної заяви та спосіб їх усунення. При цьому недоліками позовної заяви може бути невідповідність її положеннями статті 106 КАС України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 106 КАС України у позовній заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; 4) зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо; 6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Зі змісту приписів ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що остання не містить обов'язку додавання позивачем до позовної заяви копії паспорту або іншого документу, що посвідчує особу, з відміткою про реєстрацію місця проживання, а також копію документу про присвоєння ідентифікаційного номера.
Обов'язковим, в силу положень ст. 106 КАС України, є лише зазначення позивачем поштової адреси, яка, як вбачається зі змісту позовної заяви, вказана ОСОБА_2
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 50 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Наведене положення процесуального закону узгоджується з гарантованим Конституцією України правом кожної особи (незалежно від громадянської належності або відсутності такої) на доступ до правосуддя.
Відтак, викладена в оскаржуваній ухвалі вимога суду надати ОСОБА_2 копію паспорту з відміткою про реєстрацію її місця проживання, а також довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, є безпідставною.
Аналізуючи висновок суду першої інстанції про необхідність зазначення Позивачем обґрунтування позовних вимог, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Як вже було зазначено раніше, відповідно п. 4 до ч. 1 ст. 106 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 просить суд визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію від 06.11.2015 року постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2497. При цьому, в обґрунтування заявлених вимог вказує, що, на її переконання, така реєстрація була здійснена Відповідачем з порушенням вимог п. 6 затвердженого постановою КМ України від 03.10.1992 року №731 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади. Крім того, Позивачем вказано, що наведений нормативно-правовий акт поширює свою дію на ОСОБА_2, оскільки діє на необмежене коло осіб.
Відтак, на думку судової колегії, Позивачем викладено у позовній заяві обґрунтування її вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, уся діяльність суб'єктів владних повноважень має правову форму, а тому відносини з їх участю є правовими.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Публічно правовим спором є спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, підставою для звернення до суду є лише суб'єктивне припущення особи про порушення його прав чи інтересів.
Крім іншого, згідно з ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 КАС України суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Вказану норму слід розуміти так, що активна роль суду в адміністративному судочинстві зумовлена врівноваженням процесуального становища сторін.
Наведеної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 26.05.2016 року у справі №К/800/11520/16.
За таких обставин, встановивши у ході вирішення питання про відкриття провадження у справі відсутність, на переконання суду, достатніх доказів на підтвердження порушення прав Позивача, Окружний адміністративний суд м. Києва не був позбавлений права відкрити провадження у справі та витребувати необхідні для вирішення цього питання докази.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції помилково не було враховано відсутності у приписах статті, якій повинна відповідати позовна заяви, вимоги про вказування інформації про місце реєстрації фізичної особи, а також зазначенням у позовній заяві необхідного, на переконання ОСОБА_2 її обґрунтування, останній прийшов до передчасного висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без руху, наслідком чого є скасування ухвали від 02.06.2016 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Згідно п. 4 ч.1 ст. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 108, 160, 167, 195, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування державної реєстрації постанови - скасувати.
Справу направити до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Шурко О.І.
Кузьменко В. В.