11 липня 2016 рокусправа № 404/1490/16-а (2-а/405/912/2016)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційну скаргу Кіровоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.05.2016 р. в справі № 404/1490/16-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України м. Кіровограда про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Кіровського районного суду м. Кіровограда з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді (далі - УПФУ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії. З урахуванням заяви про зміну позовних вимог просила визнати незаконними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 02.03.2015 р.; зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії за вислугу років згідно з довідкою прокуратури Кіровоградської області № 18-167 від 18.03.2016 р. про заробітну плату відповідно до Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України № 2663-111 від 12.07.2001 р. станом на березень 2002 р. із розрахунку 90% середнього заробітку в розмірі 12661,61 грн. з 01.02.2016 р. без обмеження граничного розміру пенсії.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.04.2016 р. позов задоволено, визнано незаконними дії та рішення управління Пенсійного фонду України м. Кіровограда Кіровоградської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 від 02.03.2015 р.; зобов'язано УПФУ провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років згідно з довідкою прокуратури Кіровоградської області №18-115 вих. 16 від 11.02.2016 р. про заробітну плату відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону України № 2663-ІІІ від 12.07.2001 р. станом на березень 2002 р.) з розрахунку 90% середнього заробітку у розмірі 10501,40 грн. з 01.02.2016 р. без обмеження граничного розміру пенсії.
Ухвалою від 19.05.2016 р. судом першої інстанції виправлена описка у судовому рішенні в частині зазначення в тексті постанови реквізитів довідки № 18-167 вих.-16 від 18.03.2016 р. розмірі 12661,61 грн. замість помилкового «довідка №18-115 вих.-16 від 11.02.2016 року»; третій абзац резолютивної частини постанови викладено у наступній редакції: «Зобов'язати управління Пенсійного фонду України м. Кіровограда Кіровоградської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років згідно з довідкою прокуратури Кіровоградської області №18-167 вих.-16 від 18.03.2016 про заробітну плату, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону України №2663-ІІІ від 12.07.2001 року станом на березень 2002 з розрахунку 90% із середнього заробітку у розмірі 12661,61 грн. з 01.02.2016 року без обмеження граничного розміру пенсії».
Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить скасувати постанову. Апелянт вказує не безпідставне застосування судом першої інстанції приписів ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789 від 1991 р., які втратили чинність з 16.07.2015 р., а також неврахування судом, що з 01.06.2015 р. пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.
Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Кіровограді та отримує пенсію за вислугу років призначену з 21.03.2002 р. відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Прокуратурою Кіровоградської області 11.02.2016 р. видано позивачу довідку № 18-115 вих.-16, згідно з якою заробітна палата на посаді старшого прокурора прокуратури м. Кіровограда, з якої їй призначено пенсію, встановлена з 01.12.2015 р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013, становить: основний оклад - 2045 грн., класний чин - 130 грн., вислуга років (40%) - 870 грн., надбавка за особливо важливу роботу (70%) - 2131,50 грн., щомісячна премія (86,2%) - 4462,14 грн., матеріальна допомога на оздоровлення (1/12) - 431,38 грн., матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань (1/12) - 431,38 грн., всього 10501,40 грн. (а.с. 18).
Позивач звернулася до відповідача з письмовою заявою, до якої додала вказану довідку, та просила відповідно до цієї довідки здійснити перерахунок її пенсії.
Рішенням УПФУ № 183415 від 16.02.2016 р. відмовлено у перерахунку пенсії (а.с. 11).
01.03.2016 р. УПФУ повідомлено позивача про неможливість здійснення перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з тих підстав, що згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213 у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Відповідачем повідомлено позивача, що з 01.06.2015 р. пенсії в порядку та на умовах, визначених вказаними вище законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються (а.с. 12-13).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213 є безпідставним та таким, що суперечить ст. 58 Конституції України.
Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII ОСОБА_1 набула право на призначення пенсії за вислугою років, яка призначена позивачу згідно із частиною 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України № 2663-ІІІ від 12.07.2001 р. «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», чинній на час призначення пенсії (надалі в редакції на час призначення пенсії), згідно з якою прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку було встановлено.
Частиною 12 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) встановлено, що обчислення (перерахунок) пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з частиною 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більше як за 12 місяців. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
На підставі частини 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком, за вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.
01 жовтня 2011 року частину 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» було замінено двома частинами відповідно до п.п. 4 п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2011 року, № 3668-VI (3668-17) «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», в зв'язку із чим також і змінилася нумерація частин цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній з 01 жовтня 2011 року та на час звернення із заявою про перерахунок пенсії, пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії та вводиться обмеження максимального розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Цією ж статтею передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Очевидним є, що змінами у статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», які внесені Законом України від 08.07.2011 р. № 3668-VI, встановлено новий порядок призначення та визначення розміру пенсії за вислугу років прокурорам та слідчим, яка призначається після 08 липня 2011 року.
Відповідно до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2011 року № 3668-VI (3668-17) порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) та які влаштувалися на роботу до набрання чинності цим Законом. Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Розмір раніше призначеної пенсії прокурорам, підстави, умови та порядок її перерахунку регулюють частини 12, 17, 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ, в редакції Закону України № 2663-ІІІ від 12.07.2001 р. (чинній на час призначення пенсії) у зв'язку з прийняттям Закону №3668-УІ (3668-17) змін не зазнали, проте змінилася лише нумерація частин цієї статті і є вирішальними у застосуванні до даних правовідносин щодо наявності у позивача правових підстав для перерахунку раніше призначеної пенсії у зв'язку із підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ втратив чинність з 15.07.2015 р. у зв'язку з набранням чинності новим Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VII із змінами, внесеними Законом України № 76-ІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів» від 28.12.2014 р. № 76-ІІІ, яким на сьогоднішній день регулюються питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України, які набули право на пенсію незалежно від віку за наявності на день звернення певної вислуги років з набранням чинності даного Закону від 14.10.2014 р. № 1697-VII та положеннями якого, зокрема яким визначено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення певної вислуги років, пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами на умовах та порядку, визначених Кабінетом Міністрів України (стаття 86). Будь-які зміни до статті 86 вказаного Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. №1697-VII щодо відсутності (скасування) права працівників прокуратури України на звернення до державних органів Пенсійного фонду України на призначення, перерахування та виплату пенсії за вислугу років законодавцем на сьогоднішній день не внесені.
Отже, приписи Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VII стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим, у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, а відтак не врегульовують дані правовідносини щодо наявного у позивача права на перерахунок раніше призначеної пенсії, у зв'язку із підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
02.03.2015 р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII, що набрав чинності із 01.04.2015 р., згідно із пунктом 5 розділу III Прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року взагалі скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Наведена норма свідчить про те, що з 01.06.2015 р. не здійснюється призначення пенсій відповідно до спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про прокуратуру», оскільки норми, які регулюють питання пенсійного забезпечення тієї категорії осіб, на яких поширюється дія цих законів, скасовані.
Посилання апелянта на п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 р. № 213-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» як на підставу відмови у перерахунку пенсії є неприйнятним, оскільки відповідач застосував нові положення Закону до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, а зміни, внесені до вказаного Закону, стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку.
Відмова відповідача у перерахунку раніше призначеної пенсії саме за вище вказаних підстав є недопустимим, враховуючи і вимоги частини 1 статті 58 Конституції України, згідно з якою закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність та є ознакою того, що у такий спосіб відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв протиправно, всупереч приписів частини 2 статті 19 Конституції України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Окрім того, статтею 22 Конституцій України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Статтею 64 Конституцій України також передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Отже, статтями 22 та 64 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, гарантують право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, в тому числі Законом України «Про прокуратуру», які є такими, що не підлягають звуженню та обмеженню.
У розумінні статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина. Згідно з принципом верховенства права, який визнається і діє в Україні, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (стаття 1, частина друга статті 3, частина друга статті 6, частина перша статті 8 Конституції України).
У відповідності до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, яка полягає у тому, що Конституція України та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, в тому числі і призначення пенсії за спеціальними законами. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 зазначено, що зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей.
У рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 р., ухваленого у справі №1-2/2013, також вказано, що Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі і повинні відповідати їй. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Основного Закону України). Юридична колізія є розбіжність або суперечність між нормативно-правовими актами, що регулюють одні і ті ж або суміжні правовідносини, а також між компетенцією органів влади. У разі існування неузгодженості між актами, виданим одним і тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. У випадку суперечності норм закону та Конституції України, які прийняті Верховною Радою України - колізія вирішується на користь Конституції України, яка має вищу юридичну силу.
Такого висновку дійшов Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі №1-9/2015 від 13 травня 2015 року (пункти 2.1 та п.2.2 мотивувальної частини рішення). З огляду на вказане, положення Закону України від 02.03.2015 року № 213-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», в частині визнання правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень щодо закріплених Конституцією України прав і свобод людини і громадянина вважається не що інше, як скасування або обмеження цих прав і свобод (рішення Конституційного суду України справа 1-28/2008 року).
Як на одну із підстав для відмови у перерахунку раніше призначеної пенсії апелянт посилається на положення частини 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру від 14.10.2014 року №1697-VI (1697-18), якою передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій, визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідач зазначає, що на сьогодні в Україні така постанова відсутня, в зв'язку із чим законодавчі підстави для проведення перерахунку відсутні.
Проте, такі доводи апелянта є неприйнятними з огляду на те, що він застосував нові положення Закону до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, що є прямими порушеннями приписів та суперечать вимогам ч.1 ст. 58 Конституції України.
Підставою перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії є постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», згідно із якою затверджено нові схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, відповідно до яких відбулося підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Дана постанова набрала чинності із 01.12.2015 р. та дає позивачу право на перерахунок пенсії із 01.12.2015 р.
Таким чином, з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 09.12.2015 р. № 1013 виникли підстави для перерахунку пенсії.
Таким чином, відповідачем протиправно відмовлено в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 15.02.2016 р., документів пенсійної справи, довідки прокуратури Кіровоградської області від 11.02.2016 р. № 18-115 про заробітну плату та частин 13, 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону України від 12.07.2001 р. № 2663-111) із розрахунку 90% від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру та проведення виплати з урахуванням отриманих раніше сум, тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції прийшов про обґрунтованість позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.
Ухвалою судді-доповідача про відкриття апеляційного провадження у справі відстрочено апелянту сплату судового збору до вирішення справи по суті, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 88, 94 КАС України з відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1212,64 грн.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Кіровоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.05.2016 р. в справі № 404/1490/16-а залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.05.2016 р. в справі № 404/1490/16-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України м. Кіровограда про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Стягнути на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України (Отримувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, рахунок отримувача: 31217206781004; КБКД 22030101; Код з ЄРДПОУ: 37989274; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська; Код банку отримувача (МФО): 805012) з бюджетних асигнувань Кіровоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 40385148, місцезнаходження - вул. 50 років Жовтня, 4, м. Кіровоград, 25006) судовий збір у розмірі 1212 (одна тисяча двісті дванадцять) грн. 64 коп.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: В.А. Шальєва
Суддя: С.В. Білак
Суддя: Н.А. Олефіренко