05 липня 2016 рокусправа № 335/4842/16-а(2-а/335/145/2016)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимова Д.В.
за участю представників:
позивача: - ОСОБА_1
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2016 року
у справі № 335/4842/16-а(2-а/335/145/2016)
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2015;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити з 01.04. 2015 виплату ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, призначеної у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно та незаконно відмовив позивачу у поновлені виплаті пенсії, оскільки позивач, починаючи з 01.06.2015, не працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» і, відповідно, підстави для припинення виплати пенсії згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII відсутні.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10.05.2016 адміністративний позов задоволено частково.
Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, пенсію, призначену відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за період з 15 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року.
В іншій частині позовні вимоги по поновлення виплати пенсії за період з 01.04.2015 по 01.06.2015 та з 01.01.2016 - залишено без задоволення.
Позовні вимоги, заявлені за період з 01.06.2015 по 14.10.2015, - залишено без розгляду.
Постанову суду мотивовано тим, що з 01.06.2015 особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки, з 01.06.2015 посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах передбачених Законом України «Про державну службу», позивач має законне право на поновлення пенсійної виплати, в той же час позивач працює на посаді та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», та з урахуванням ч.1 ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» поновлення пенсійної виплати підлягає з 15.10.2015 по 31.12.2015.
Позовні вимоги в частині поновлення пенсії з 01.04.2015 по 14.10.2015 залишені без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду за захистом своїх прав та ти фактом, що позивач із заявою про поновлення строку до суду не звертався.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позивач зазначає, що висновки суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення виплати пенсії починаючи з 01.04.2015, а також з 01.01.2016 є порушенням прав позивача. Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідно до вимог Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону № 213-VIII, підставою для припинення нарахування і виплати пенсії з роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», а не робота на посадах, пов'язаних з виконанням обов'язків державного службовця.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, також відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач зазначає, що застосування відповідачем положень ч.5 Розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону №213-VIII (щодо скасування норм пенсійного забезпечення за нормами спеціальних Законів, у т.ч. і Закону України «Про державну службу») можуть розповсюджуватись лише на осіб, право на пенсійне забезпечення яких виникне після 01.06.2015. Пенсія позивачу була призначення до 01.06.2015, отже дана норма Закону на позивача не поширюється.
Позивач в судовому засіданні підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечує, наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Стосовно залишення позовних вимог, пред'явлених за період з 01.06.2015 по 14.10.2015, без розгляду апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції.
Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами ст.100 КАС України в редакції на момент прийняття оскаржуваної ухвали адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 27.04.2016, в тому числі після отримання від відповідача листа №10/01.2-52 від 12.02.2016 - відповіді на звернення позивача про поновлення виплати пенсії з 01 квітня 2015 року.
Судом першої інстанції вказані обставини залишені поза увагою, також не враховано, що норми Кодексу адміністративного судочинства України не пов'язують вирішення судом питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зверненням позивача з відповідною заявою.
Виходячи з характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, факту попереднього звернення до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії позивачу з 01.04.2015, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про застосування наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду, передбачених ст.100 КАС України, зроблені при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, отже постанова в частині залишення позовних вимог, пред'явлених за період з 01.06.2015 по 14.10.2015, підлягає скасуванню.
По суті пред'явлених позовних вимог апеляційний суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як особа, якій з 19 серпня 2010 року призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Одночасно позивач працює на посаді головного спеціаліста-інспектора відділу економіки, фінансів та зв'язку з громадськістю Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради, є посадовою особою місцевого самоврядування.
З 01 квітня 2015 року позивачу припинена виплата пенсії відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII.
З приводу відмови у виплаті пенсії позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою, за результатами розгляду якої листом №10/01.2-52 від 12.02.2016 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило позивачу у поновленні виплати пенсії.
Така відмова обумовлена відсутністю підстав для поновлення виплати пенсії з огляду на внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та те, що позивач працює на державній службі.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваних дій відповідача за період до 31.12.2015.
Згідно ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.92 № 2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Пунктом 4 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в новій редакції, згідно якій встановлено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.
З аналізу положень наведених правових норм, в контексті даного спору, вбачається що у разі, якщо особа, якій призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (незалежно від часу призначення), станом на 01.04.2015 працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених спеціальними законами (зокрема, Законом України "Про державну службу"), то починаючи з вказаної дати (01.04.2015) і до кінця 2015 року виплата пенсії не здійснюється.
Водночас, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII встановлено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
До 01.06.2015 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не прийнято, що відповідачем не заперечується.
З огляду на вказані норми в їх сукупності суд першої інстанції дійшов висновку, що виплата пенсії за вислугою років з 01.06.2015 повинна бути поновлена.
Апеляційний суд з цього приводу зазначає, що такий висновок зроблений судом першої інстанції без врахування положень спеціального Закону, яким регулюється пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.7 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III (в редакції на момент виникнення спірних відносин, з урахування змін, внесених Законом № 213-VIII) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Пенсія в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.
В свою чергу, у ч.1 ст.2 вказаного Закону визначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Згідно п.2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
З набранням чинності цим Законом посадовим особам органів місцевого самоврядування присвоюються ранги на рівні тих, які вони мали відповідно до Закону України "Про державну службу" (п.3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону).
Виходячи з наявних в матеріалах справи, позивач в розумінні Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» є посадовою особою місцевого самоврядування, тому на нього розповсюджується дія Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та дія Закону України «Про державну службу» в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», який, як зазначено вище, є спеціальним у даних правовідносинах.
Отже в даному випадку підлягає застосуванню саме ч.7 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», якою в редакції, що діяла до 31.12.2015, прямо передбачено, що у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII (набрав чинності з 01.01.2016) внесено зміни до ч.7 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», згідно яким тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в оскаржуваних діях відповідача ознак протиправності, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення вимог про визнання протиправними дій відповідача по відмові у поновленні позивачу пенсії за вислугу років з 01.04.2015, і, відповідно, для задоволення вимог про зобов'язання відповідача поновити позивачу виплату пенсії за вислугою років з 01.04.2015 та виплатити належні суми пенсії.
Судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, ухвалено рішення з невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10.05.2016 у справі № 335/4842/16-а(2-а/335/145/2016) скасувати, прийняти нову.
В позові відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко