Копія
30 червня 2016 р. Справа №818/551/16
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Терехової О.Ю.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Петренко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,-
Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумські області в якому просить:
- скасувати наказ Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області № 16-0 від 04.04.2016р. "Про звільнення";
- поновити її на посаді головного державного інспектора Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області;
- стягнути з Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що наказом Конотопської ОДПІ від 04 квітня 2016 року ОСОБА_1 було звільнено згідно з пунктом 1 статті 40 Кодекс законів про працю України з посади головного державного інспектора відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Конотопської ОДПІ у зв"язку зі скороченням штатної чисельності. Позивач вважає даний наказ незаконним.
Так, позивач зазначає, що 03 лютого 2016 року вона отримала попередження про наступне вивільнення з посади згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв"язку зі зміною організаційної структури скороченням штатної чисельності працівників Державної фіскальної служби, при цьому в порушення норм трудового законодавства її взагалі не було запропоновано ніякої посади .
Позивач зазначає, що відповідач, вирішуючи питання про її звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, в порушення вимог статті 42 КЗпП України, не врахував її переважне право на залишення на роботі, а саме; високу кваліфікацію та значний стаж роботи.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просили їх задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечували та просили у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне.
Враховуючи значне навантаження в роботі працівників Конотопської ОДПІ, задля недопущення виникнення критичної ситуації в роботі після скорочень та необхідності дотримання норм ст. 42 КЗпП України, при визначені осіб, які будуть скорочені, прийнято рішення про залишенні на роботі тих працівників, які є більш кваліфікованими і мають найбільш продуктивну віддачу та дотримуються етики державного службовця, а звільнити тих, хто найменше відповідає таким вимогам.
ОСОБА_1 у відділі податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб обіймала посаду головного державного інспектора. Всього таких посад у відділі було чотири.
На період вручення повідомлень у вищезазначеному відділі працювали сім працівників, у кожного з яких великий стаж державної служби та інші переваги в залишенні на роботі. Вакантні посади в Конотопській ОДПІ були відсутні.
Також, відповідач зазначає, що протягом 2016 року відносно головного державного інспектора відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів ОСОБА_1. вживались заходи реагування.
Вакантні посади в Конотопській ОДПІ були відсутні на час вручення попередження про звільнення. Було прийнято рішення провести перестановку кадрів. Згідно з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган має право в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.
Питання переводу працівників на іншу посаду є компетенцією власника або уповноваженого ним органу. Суди не повинні входити в обговорення питання доцільності проведення такої перестановки (перегрупування). Переважне право залишитися на роботі з'ясовується у разі проведення звільнення працівників і не стосується випадків переведення працівників за їх згодою власником чи уповноваженим ним органом в межах підприємства, установи, організації (ухвала ВССЦК від 09.04.2014 р. у справі №6- 5269св146). А отже, в даному випадку дії керівника були цілком законними.
Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з липня 1994 року працювала в Конотопській ОДПІ на різних посадах. Остання займана посада - головний державний інспектор відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області.
На виконання постанови КМУ від 21.10.2015 року №840 «Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2015 року №85» щодо затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів ДФС, згідно наказу ДФС України від 25 грудня 2015 року № 996 "Про затвердження чисельності працівників податкових органів ДФС», наказу ДФС України від 11 січня 2016 року № 17 «Про введення в дію структур територіальних органів ДФС та затвердження методичних рекомендацій щодо їх побудови», наказу Конотопської ОДПІ від 18 січня 2016 року № 13 "Про введення в дію організаційної структури Конотопської ОДПІ» та наказу Конотопської ОДПІ від 03 лютого 2016 року № 65 "Про введення в дію штатного розпису», в Конотопської ОДПІ відбулися зміни організаційної структури та скорочення штатної чисельності працівників (а.с. 45 - 51).
В зв'язку із зазначеним, 03 лютого 2016 року ОСОБА_1 було повідомлено про зміни організаційної структури та скорочення штатної чисельності працівників Конотопської ОДПІ, попереджено про наступне вивільнення та зазначено про відсутність вакантних посад (а.с. 15).
Наказом Конотопської ОДПІ №16-о від 04.04.2016 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного державного інспектора відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 14).
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, приймаючи рішення про звільнення особи з публічної служби, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти відповідно до правил ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд не погоджується із правомірністю звільнення позивача із займаної посади, виходячи із наступного.
Під час розгляду справи судом встановлено, що на момент отримання ОСОБА_1 попередження про наступне вивільнення, до складу управління оподаткування юридичних осіб, в якому працювала ОСОБА_1, входило два відділи, а саме: відділ контролю за декларуванням ПДВ у кількості шість штатних одиниць, відділ податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних неподаткових платежів у кількості сім штатних одиниць. Після зміни організаційної структури та скорочення штатної чисельності управління оподаткування юридичних осіб було ліквідовано, та створено відділ податків і зборів з юридичних осіб з штатною чисельністю вісім одиниць, також до складу цього відділу входить сектор адміністрування місцевих податків з штатною чисельністю дві одиниці (а.с. 50).
ОСОБА_1 у відділі податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб обіймала посаду головного державного інспектора. Всього таких посад у відділі було чотири. У новоствореному відділі за штатним розписом є тільки одна посада головного державного інспектора, на яку було переведено ОСОБА_3, як працівника який до цього в даному відділі займав більш високу посаду за кваліфікаційними вимогами - головного державного ревізора-інспектора.
В запереченні та в поясненнях під час розгляду справи представники відповідача зазначали, що звільнення ОСОБА_1 відбулося у зв'язку з неможливістю перевести даного працівника за його згодою на іншу роботу в зв'язку з відсутністю вакантних посад у Конотопській ОДПІ. Судом встановлено, що дане твердження відповідача спростовується матеріалами справи .
Так з матеріалів справи суд вбачає, що під час скорочення в Конотопській ОДПІ на посади в інших підрозділах були переведені, зокрема, наступні працівники:
- ОСОБА_4 в зв'язку із скороченням посади на якій перебувала, переведена на посаду головного державного інспектора відділу обслуговування платників;
- ОСОБА_5, в зв'язку із скороченням посади на якій перебував, переведений на посаду завідувача сектору матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури;
- ОСОБА_6, в зв'язку із скороченням посади на якій перебувала, була переведена на посаду головного державного ревізора- інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи;
- ОСОБА_7, в зв'язку із скороченням посади на якій перебувала, була переведена на посаду головного державного ревізора- інспектора сектору погашення боргу;
- ОСОБА_8, в зв'язку із скороченням посади на якій перебувала, була переведена на посаду головного державного ревізора- інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб;
- ОСОБА_9 в зв'язку із скороченням посади на якій перебувала, була переведена на посаду головного державного ревізора- інспектора відділу обслуговування платників;
- ОСОБА_10 зв'язку із скороченням посади на якій перебувала, була переведена на посада головного державного ревізора- інспектора відділу контрольно - перевірочної роботи.
Суд зазначає, що жодна з перелічених вище посад не була запропонована відповідачем ОСОБА_1
Суд зазначає, що правовий статус посадових осіб державних службовців, їх права та обов'язки, на момент виникнення спірних правовідносин, визначалися Конституцією України та Законом України «Про державну службу».
Порядок, умови проходження і припинення державної служби встановлено Законом України «Про державну службу» та нормами КЗпП України. Спеціальні підстави припинення державної служби передбачені статтею 30 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин). Крім зазначених підстав державна служба припиняється у випадках передбачених КЗпП України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно із частинами 2, 3 статті 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями частини 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
Положеннями статті 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Отже, у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.
Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен був з'ясовувати сам суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що відповідач не довів суду наявності у працівників, яких в зв'язку із скороченням посад які вони обіймали, було переведено на інші посади в Конотопській ОДПІ, більш високої продуктивності праці та кваліфікації, враховуючи, що стаж роботи позивачки в Конотопській податковій інспекції складає майже 22 роки, в тому числі і на керівних посадах, вона має спеціальне звання - радник податкової та митної справи ІІ рангу та має вищу економічну освіту.
При цьому суд вважає безпідставним посилання відповідача на інформацію щодо виконання працівниками управління оподаткування юридичних осіб своїх службових обов'язків на протязі 2015 року, оскільки в даному випадку порівнюються показники в роботі позивачки з 01.07.2015 з показниками роботи інших працівників за повний рік (а.с. 99).
Крім того, відповідно до вказаної інформації, показники в роботі позивачки порівнювались лише з показниками роботи працівників відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів та відділу контролю за декларуванням ПДВ. При цьому будь - якого аналізу між показниками роботи, кваліфікації та продуктивності праці позивачки та інших осіб, що були переведені на посади в інші підрозділи Конотопської ОДПІ, в зв'язку із скороченням посад, які вони обіймали, відповідачем не здійснювалося.
Також безпідставним суд вважає твердження відповідача про те, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган має право в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників, при цьому переважне право залишитися на роботі з'ясовується у разі проведення звільнення працівників і не стосується випадків переведення працівників за їх згодою власником чи уповноваженим ним органом в межах підприємства установи, організації. Суд зазначає, що згідно з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику, розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9, при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган має право в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Отже, перестановка (перегрупування) працівників їх переведення повинні здійснюватися також з урахуванням кваліфікації працівника.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ є таким, що не відповідає нормам законодавства.
Також суд зазначає, що у разі незаконного звільнення з роботи працівник, згідно з ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Одночасно з цим повинно бути вирішене питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Судом встановлено, що кількість днів вимушеного прогулу ОСОБА_1 складає 58 днів, розмір середньоденної заробітної плати позивачки складає 180,90 грн., відтак підлягає стягненню 10 492,20 грн. Разом з тим, суд враховує, що відповідно до довідки Конотопського МРЦЗ, ОСОБА_1 за період з 11.05.2016 по 16.06.2016 було отримано 4551,67 грн. допомоги по безробіттю, відтак на користь позивачки підлягає стягненню середнього заробітку за час вимушеного прогулу 5940,53 грн. (10492,20 - 4551,67).
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку -задовольнити
Скасувати наказ Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № 16-0 від 04.04.2016 року "Про звільнення".
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області.
Стягнути з Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (пр. Миру, 2, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДПРОУ 38486783) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5 940,53 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот сорок гривень 53 коп.).
Допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3 346,59 грн. (три тисячі триста сорок шість гривень 59 коп).
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 05.07.2016 року.
Суддя (підпис) В.О. Павлічек
З оригіналом згідно
Суддя В.О. Павлічек