Справа № 815/2046/16
01 липня 2016 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бойко О.Я.,
за участі:
секретаря судового засідання: Белінського Г.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 за довіреністю,
представника відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю,
треті особи - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київського районного відділу ГУ ДМС України в Одеській області, ГУ ДМС України в Одеській області за участі третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконною відмову в реєстрації місця проживання та зобов'язання витини певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла справа за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київського районного відділу ГУ ДМС України в Одеській області, ГУ ДМС України в Одеській області за участі третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в якому позивач просила:
-визнати незаконною відмову в реєстрації місця проживання від 30.03.2016 року № Р1-25637 та № Р1-25639 Головним Управлінням державної міграційної служби України в Одеській області Київський районний відділ, зобов'язати Головне Управління державної міграційної служби України в Одеській області, Київський РВ, зареєструвати місце проживання
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є співвласником квартири № 180, по вул. Ак. Корольова 86, у м. Одеса. Зазначена квартира належить їй та її колишньому чоловіку ОСОБА_6, на правів спільної сумісної власності. З ОСОБА_6 позивач розірвала шлюб 03 жовтня 2006 року.
ОСОБА_5 дружина сина ОСОБА_3 подала заяву про реєстрацію місця проживання за вказаною адресою до Київського районного відділу ДМС України в Одеській області.
Київський районний відділ ГУ ДМС України в Одеській області відмовив ОСОБА_5 в реєстрації місця проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просили їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві та в уточненнях до позовної заяви (а.с.5-8, 68).
Представник позивача вважає відмову незаконною, та такою, що грубо порушує норми чинного законодавства України.
Представник відповідача ГУ ДМС України в Одеській області у задоволенні адміністративного позову просила відмовити.
Представник відповідача зазначила, що відмова у реєстрації місця проживання ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 прийнята з урахуванням норм чинного законодавства України, оскільки наявна згода лише одного із співвласників житла.
Представник відповідача ОСОБА_7 районного відділу ГУ ДМС України в Одеській області та треті особи до суду не з'явилися про день час та місце слухання справи повідомлялися завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомляли.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
Позивач є співвласником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору куплі продажу нерухомого майна зареєстрованого 01.06.1999 року на Одеській товарній біржі за № 25350 (а.с.10).
07 листопада 2005 року заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси договір купівлі продажу № 25350 визнано дійсним по якому ОСОБА_6 та ОСОБА_3 у рівних частках придбали у ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_3(а.с.11).
Суд встановив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розлучилися 03 жовтня 2006 року.
ОСОБА_6 зареєстрований в зазначеній квартирі, але постійно не проживає про, що свідчить довідка ЖКС Центральний - 19 про склад сім'ї (а.с.18).
30 березня 2016 року ОСОБА_5 дружина сина позивачки ОСОБА_4, який зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 подала заяву про реєстрацію місця проживання за вказаною адресою до Київського районного відділу ДМС України в Одеській області.
30 березня 2016 року Київський районний відділ ГУ ДМС України в Одеській області відмовив ОСОБА_5 в реєстрації місця проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відмова відповідача у реєстрації місця проживання мотивована тим, що в заяві на реєстрацію місця проживання гр.. ОСОБА_5 згідно з наданими документами наявна згода тільки одного із співвласників житла (а.с.9).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.
Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 № 1382-ІУ (далі - Закон) відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Статтею 3 Закону визначено, що реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1077 від 22.11.2012, затверджено Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів.
Згідно з пунктом 1.3. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом МВС України 22.11.2012 № 1077, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за № 2109/22421 (далі-Порядок) реєстрація місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів.
Відповідно до пункту 2.2. Порядку для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру: письмову заяву про реєстрацію місця проживання; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію міст проживання.
Таким чином, для реєстрації місця проживання, особа, яка звертається до органу реєстрації повинна надати документи відповідно до переліку та за формою, передбаченими статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1077 від 22.11.2012.
Згідно з пунктом 2.6 Порядку, працівник територіального підрозділу ДМС України перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання, про що ним вчиняється відповідний запис у заяві.
Впродовж судового розгляду справи суд встановив, що позивач ОСОБА_3 до відповідача із заявою про реєстрацію не зверталася. Відповідно відмови не одержувала. Таким чином, суд робить висновок, що безпосередньо її права не були порушені.
Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов до висновку, що позивач не довів ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог, а тому адміністративний позов не належить до задоволення.
На підставі ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 86, 94,128, 159-164 КАС України, суд,-
1.У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.
Повний текст постанови складений 06 липня 2016 року
Суддя О.Я. Бойко
У задоволенні адміністративного позову відмовити
06 липня 2016 року.