Іменем України
"16" квітня 2007 р.
справа № 20-9/102
за позовом Комунального підприємства «Севастопольський комбінат благоустрою»Севастопольської міської Ради
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
про стягнення 46885,84 грн.
суддя Рибіна С.А.
представники сторін:
позивача - Філіпова Н. О., довіреність б/н від 01.03.2007;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1 від 19.03.2007.
Суть спору: Комунальне підприємство «Севастопольський комбінат благоустрою» Севастопольської міської Ради (далі -КП «Севастопольський комбінат благоустрою»СМР) звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 21699,96 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань за договором НОМЕР_2 від 21.06.2006 про дольову участь в утриманні території .
В процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, позивач, в порядку передбаченому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшив розмір позовних вимог, остаточно просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 22375,32 грн. з яких: 19409,64 грн. - сума основного боргу, 1607,00 грн. - пеня, 1358,68 грн. - штраф.
Відповідач позовні вимоги визнає в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 10409,64 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог просить відмовити, так як, на думку відповідача, невиконання вимог договору сталося з вини позивача. Обґрунтування викладені у відзиві на позов та доповненнях до нього.
Ухвалою від 02.04.2007 суд замінив позивача ДКП «Севастопольський комбінат благоустрою»правонаступником Комунальне підприємство «Севастопольський комбінат благоустрою» Севастопольської міської Ради (далі -КП “СКБ» СМР).
Згідно ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
За клопотанням сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд встановив:
21.06.2006 між ДКП «Севастопольський комбінат благоустрою»(далі - ДКП «СКБ») та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (підприємець) був укладений договір НОМЕР_2 про дольову участь з утримання пляжної території (далі -Договір).
Згідно пункту 1.1 Договору предметом договору є дольова участь підприємця у фінансуванні витрат ДКП «СКБ»на утримання пляжної території міських пляжів в 2006 році, співпраця сторін з організації відпочинку, досугу та торгівельного обслуговування громадян на пляжі «Омега»торгівельна точка: Бар «Морський Барон».
Відповідно до пункту 3.1 Договору для виконання зобов'язань за договором підприємець за 2006 рік здійснює оплату ДКП «СКБ»експлуатаційних витрат в розмірі 25674,00 грн. оплата 50 % в момент підписання договору та 50 % до 05.10.2006.
Пунктом 4.1 Договору при простроченні платежів підприємець сплачує ДКП «СКБ»пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невнесеного платежу за кожний календарний день прострочки, а за прострочення понад 30-ти днів додатково стягується штраф в розмірі 7-ми % вказаної суми.
Відповідач зобов'язання за договором виконав неналежним чином, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем.
Викладене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми основного боргу в розмірі 19409,64 з урахуванням пені та штрафу.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.03, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання Цивільним кодексом України чинності, тобто після 01.01.04.
Правовідносини між сторонами виникли після 01.01.04, тому при розгляді спору суд керується Цивільним кодексом України в редакції 2003 року.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 19409,64 грн.
З наданих відповідачем в матеріали справи документів вбачається, що відповідач 22.06.2006 сплатив позивачу 6264,36 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру ОСОБА_3 та 03.07.2007 - 6264,36 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру ОСОБА_4.
Таким чином, сума боргу за договором складає 25674,00 - 6264,36 - 6264,36 = 13145,28 грн.
Суд не приймає довід відповідача, що оплата квитанціями до прибуткового касового ордеру ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 22.06.2006 є оплатою за договором НОМЕР_2 від 21.06.2006 з наступних підстав.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру ОСОБА_5 від 22.06.2006 оплата в розмірі 1848,00 грн. здійснена за відшкодування експлуатаційних витрат пляжу Омега Бар «Морський Барон»Літня площадка.
Як вбачається з матеріалі справи, 21.06.2006 між сторонами був укладений договір ОСОБА_7 згідно умов якого підприємець за 2006 рік здійснює оплату ДКП «СКБ»експлуатаційних витрат за торгівельну точку: літня площадка бару “Морський барон» в розмірі 1848,00 грн., оплата здійснюється в момент підписання договору. Вказаний факт підтверджується також прибутковим касовим ордером ОСОБА_5.
Крім того, 21.06.2006 між тими ж сторонами було укладено договір ОСОБА_8 предметом якого є дольова участь підприємця в фінансуванні витрат ДКП «СКБ»на утримання міських пляжів в 2006 році, співробітництво сторін з організації відпочинку, досугу та торгівельного обслуговування громадян на пляжі «Омега»(торгівельна точка: Бар «Морський Барон»з Літньою площадкою, вивезення сміття). Згідно пункту 3.1 Договору підприємець за 2006 рік здійснює оплату ДКП «СКБ»експлуатаційних витрат в розмірі 887,64 грн., оплата в момент підписання договору.
Таким чином, платіжні документи на оплату в розмірі 1848,00 грн. та 887,64 грн. не є належними доказами оплати за договором НОМЕР_2 від 21.06.2006.
Доводи позивача, щодо відсутності у нього в бухгалтерському обліку відомостей про здійснення відповідачем оплати в розмірі 6264,36 грн. 22.06.2006 не можуть бути прийняті судом, так як відповідач надав суду оригінали квитанцій до прибуткового касового ордеру ОСОБА_3 про прийняття позивачем від відповідача коштів за відшкодування експлуатаційних витрат.
Посилання відповідача на неможливість оплати у зв'язку з відсутністю обґрунтування розміру експлуатаційних витрат не може бути прийнято судом з тих підстав, що розмір оплати встановлений пунктом 3.1 Договору, який підписаний відповідачем без зауважень.
Відповідач в добровільному порядку суму заборгованості не сплатив, у зв'язку з чим заборгованість в розмірі 13145,28 грн. підлягає стягненню з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь КП «Севастопольський комбінат благоустрою»СМР.
Позивачем заявлена до стягнення сума штрафу у розмірі 7 % від простроченої суми в розмірі 1358,68 грн. та пеня в розмірі 1607,00 грн.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового забов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором чи законом.
Згідно ст. 546, ст. 549, п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. ст. 3-4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно вимог статті 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
Відповідно до пункту 4.1 Договору при простроченні платежів підприємець сплачує ДКП «СКБ»пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невнесеного платежу за кожний календарний день прострочки, а за прострочення понад 30-ти днів додатково стягується штраф в розмірі 7-ми % вказаної суми.
Суд, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, вважає, що позовні вимоги КП «Севастопольський комбінат благоустрою»СМР в частині стягнення штрафу та пені підлягають частковому задоволенню на підставі наступного розрахунку.
Пеня:
13145,28 грн. * 8,5 * 2 : 100 : 365 * 180 = 1102,04 грн.
Штраф:
13145,28 грн. * 7 % = 920,17 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15167,49 грн., з яких: сума основного боргу - 13145,28 грн., пеня - 1102,04 грн., штраф - 920,17 грн.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
1. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, відомості про рахунки відсутні) на користь Комунального підприємства «Севастопольський комбінат благоустрою»Севастопольської міської Ради (99008, м. Севастополь, вул. Пожарова, буд. 7, код ЄДРПОУ 03358386, р/р 260023012126 в АБ «Таврика», МФО 324377) 15399,15 грн., у тому числі: сума основного боргу - 13145,28 грн., пеня - 1102,04 грн., штраф - 920,17 грн., витрати по сплаті державного мита - 151,67 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 79,99 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя С.А. Рибіна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 23.04.2007