Іменем України
"18" квітня 2007 р.
справа № 20-9/101
за позовом Комунального підприємства «Севастопольський комбінат благоустрою»Севастопольської міської Ради
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
про стягнення 46885,84 грн.
суддя Рибіна С.А.
представники сторін:
позивача - Філіпова Н. О., довіреність б/н від 01.03.2007;
відповідача - ОСОБА_1, паспорт серії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.03.2002.
Суть спору: Комунальне підприємство «Севастопольський комбінат благоустрою» Севастопольської міської Ради (далі -КП «Севастопольський комбінат благоустрою»СМР) звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 9187,96 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань за договорами про дольову участь в утриманні території НОМЕР_1 від 05.06.2006 та НОМЕР_2 від 11.08.2006.
Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає, що підстави для стягнення з неї залишку боргу відсутні з тих підстав, що термін користування баром “Ескадо» був обмежений. Крім того, позивач не обґрунтував розмір експлуатаційних витрат, які включені до договору. Письмове обґрунтування заперечень суду не надав.
Ухвалою від 02.04.2007 суд замінив позивача ДКП «Севастопольський комбінат благоустрою»правонаступником КП «Севастопольський комбінат благоустрою» СМР.
Згідно ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
За клопотанням позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази, суд встановив:
05.06.2006 між ДКП «Севастопольський комбінат благоустрою»(учасник - 1), Підприємцем ОСОБА_2 (учасник - 2) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (учасник - 3) був укладений договір про дольову участь з утримання пляжної території НОМЕР_1 (далі -Договір).
Згідно пункту 1.1 Договору предметом договору є дольова участь учасників в фінансуванні витрат на утримання пляжної території міських пляжів в 2006 році, співпраця сторін з організації відпочинку, досугу та торгівельного обслуговування громадян на пляжі «Омега»торгівельна точка: Кафе «Ескадо».
Відповідно до пункту 3.1 Договору учасник - 3 зобов'язується перерахувати на поточний рахунок учасника -1 кошти в розмірі 13332,00 грн. які є компенсацією експлуатаційних витрат учасника - 1 по виконанню його зобов'язань за договором. Оплата 50 % в момент підписання договору та 50 % до 01.08.2006.
Пунктом 11.3 Договору при простроченні платежів учасник - 3 сплачує учаснику - 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невнесеного платежу за кожний календарний день прострочки, а за прострочення понад 30-ти днів додатково стягується штраф в розмірі 7-ми % вказаної суми.
11.08.2006 між ДКП «Севастопольський комбінат благоустрою»та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 був укладений договір про дольову участь з утримання пляжної території НОМЕР_2 (далі -Договір) згідно умов якого підприємець за 2006 рік здійснює оплату ДКП «СКБ»експлуатаційних витрат в розмірі 3366,00 грн., оплата здійснюється в момент підписання договору.
Відповідач зобов'язання за договором виконав неналежним чином, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 8032,00 грн.
Викладене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми основного боргу з урахуванням пені та штрафу.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.03, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання Цивільним кодексом України чинності, тобто після 01.01.04.
Правовідносини між сторонами виникли після 01.01.04, тому при розгляді спору суд керується Цивільним кодексом України в редакції 2003 року.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Відповідач в добровільному порядку суму заборгованості не сплатив, у зв'язку з чим заборгованість в розмірі 8032,00 грн. підлягає стягненню з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь КП «Севастопольський комбінат благоустрою»СМР.
Позивачем заявлена до стягнення сума штрафу у розмірі 7 % від простроченої суми в розмірі 562,24 грн. та пені в розмірі 593,72 грн.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Згідно ст. 546, ст. 549, п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. ст. 3-4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно вимог статті 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
Відповідно до пункту 4.1 Договору при простроченні платежів підприємець сплачує ДКП «СКБ»пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невнесеного платежу за кожний календарний день прострочки, а за прострочення понад 30-ти днів додатково стягується штраф в розмірі 7-ми % вказаної суми.
Суд, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, вважає, що позовні вимоги КП «Севастопольський комбінат благоустрою»СМР в частині стягнення штрафу в розмірі 562,24 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, а вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 576,10 грн. на підставі наступного розрахунку:
8032,00 грн. * 8,5 * 2 : 100 : 365 * 154 = 576,10 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9170,34 грн., з яких: сума основного боргу - 8032,00 грн., пеня - 576,10 грн., штраф - 562,24 грн.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
1. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, відомості про рахунки відсутні) на користь Комунального підприємства «Севастопольський комбінат благоустрою»Севастопольської міської Ради (99008, м. Севастополь, вул. Пожарова, буд. 7, код ЄДРПОУ 03358386, р/р 260023012126 в АБ «Таврика», МФО 324377) 9390,34 грн., у тому числі: сума основного боргу - 8032,00 грн., пеня - 576,10 грн., штраф - 562,27 грн., витрати по сплаті державного мита - 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя С.А. Рибіна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 23.04.2007