№ 336/3727/16-к
пр. № 1кп/336/313/2016
08 липня 2016 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора військової прокуратури Запорізького гарнізону ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вільнянськ Запорізької області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, проходить військову службу за контрактом - солдат військової частини польова пошта НОМЕР_1 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини польова пошта НОМЕР_1 , діючи умисно, в умовах особливого періоду, всупереч інтересам військової служби в порушення вимог ст.ст. 3-6, 11, 16, 216 Статут внутрішньої служби Збройних сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, 22 жовтня 2015 року без поважних причин залишив військову частину польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_2 , та був відсутній у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 до 11 січня 2016 року, тривалістю понад один місяць.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та прокурор заявили клопотання про затвердження угоди між ними про визнання винуватості на підставі ч. 1 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України, надали суду викладену в письмовому вигляді угоду про визнання винуватості від 23.06.2016 року, укладену між прокурором військової прокуратури Запорізького гарнізону ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та ОСОБА_4 , який є обвинуваченим в цьому ж кримінальному провадженні, згідно умов якої:
- обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнає себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України;
- сторони погоджуються на призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 407 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;
- сторони вважають за можливе на підставі ст. 58 КК України замість покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки визначити ОСОБА_4 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням в дохід держави 20 % суми грошового забезпечення;
- сторони дійшли згоди призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України із застосуванням ст. ст. 69, 58 КК України у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням в дохід держави 20 % суми грошового забезпечення.
Угода містить посилання сторін на усвідомлення ними наслідків укладення і затвердження угоди, передбачених ст. 473 КПК України, а також наслідків невиконання угоди про визнання винуватості, що передбачені ст. 476 КПК України.
В судовому засіданні сторони просять про затвердження угоди.
Згідно ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.
Злочин, в скоєнні якого ОСОБА_4 беззаперечно визнав себе винним, згідно вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, потерпілі відсутні.
Обставинами, які пом'якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне визнання вини, співпраця з органами досудового розслідування щодо викриття особи у вчиненні злочину.
Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Ознайомившись із змістом угоди, перевіривши виконання вимог ст. ст. 472 КПК України, вислухавши думку учасників кримінального провадження, переконавшись у добровільності волевиявлення сторін на укладення угоди, розуміння ними наслідків її затвердження судом, суд вбачає всі підстави для затвердження угоди, та не вбачає процесуальних перешкод для її затвердження, оскільки її умови не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального закону, не посягають на інтереси суспільства, не порушують нічиї права, свободи та інтереси, право на захист не порушене, у суду немає підстав припускати неможливість її виконання обвинуваченим, наявні фактичні підстави для визнання винуватості, узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим кримінальним законом.
Перед затвердженням угоди про визнання винуватості суд переконався в тому, що обвинувачений розуміє положення ч.4 ст. 474 КПК України та укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Дані про процесуальні витрати під час досудового розслідування відсутні.
Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 468, 469, 472, 474, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 23.06.2016 року, укладену між прокурором військової прокуратури Запорізького гарнізону ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України із застосуванням ст.69, 58 КК України у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням в дохід держави 20 % суми грошового забезпечення.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення:
- обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя