ЄУН 337/977/16-ц
2/337/730/2016
06 липня 2016р. Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:
головуючого судді - Мурашової Н.А.
при секретарі - Чалій Т.П.
за участю позивачки - ОСОБА_1
представника позивачки - ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, витребування майна з чужого незаконного володіння,
Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що вона знаходилась в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 14.10.2005р. Від шлюбу мають неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_4, 07.11.2006р.н., та доньку Мар'яну, 05.06.2011р.н. З листопада 2014р. вони з відповідачем припинили шлюбні відносини, а рішенням суду від 08.04.2015р. шлюб було розірвано. В період шлюбу вони з відповідачем спільно придбали транспортний засіб Geely MR 7151 А, вартістю 47 722,00грн., смартфон Samsung I9192 Galaxy S4 Mini Blac Mist, вартістю 4 778,00грн., пральну машину Slim LG F1096ND3, вартістю 5108,00грн., усього на загальну суму 57 608,00грн. Після розірвання шлюбу усе це майно залишилось у відповідача, добровільно поділити його він не бажає. Вважає, що це майно повинно бути поділено між ними в рівних частках - по ? кожному. Оскільки ці речі є неподільними, просить виділити їй в натурі пральну машинку, а відповідачу автомобіль та смартфон, стягнувши з нього на її користь різницю вартості часток в сумі 23 696,00грн.
Також вказує, що в період шлюбу ними та матір'ю відповідача ОСОБА_5, з метою забезпечення розвитку, виховання та навчання дітей, були придбані та подаровані їх неповнолітнім дітям системний блок вартістю 8000,00грн., монітор Samsung вартістю 6000,00грн., двохярусне дитяче ліжко вартістю 3000,00грн., стіл дитячий письмовий вартістю 1000,00грн., дитячий ортопедичний стілець вартістю 1800,00грн., шафа для одягу вартістю 6000,00грн., усього на загальну суму 25 800,00грн. Вказані речі є власністю дітей. Вказані речі також залишились у відповідача і добровільно повернути їх дітям, які проживають з нею, він не погоджується, у зв'язку з чим ці речі повинні бути витребувані у нього.
Просить поділити спільне сумісне майно подружжя та виділити їй в натурі пральну машинку Slim LG F1096ND3, вартістю 5108,00грн., відповідачу - автомобіль Geely MR 7151 А, вартістю 47 722,00грн., смартфон Samsung I9192 Galaxy S4 Mini Blac Mist, вартістю 4 778,00грн., стягнувши з нього на її користь різницю вартості часток в сумі 23 696,00грн. Також просить витребувати у відповідача на її користь системний блок вартістю 8000,00грн., монітор Samsung вартістю 6000,00грн., двохярусне дитяче ліжко вартістю 3000,00грн., стіл дитячий письмовий вартістю 1000,00грн., дитячий ортопедичний стілець вартістю 1800,00грн., шафу для одягу вартістю 6000,00грн., усього на загальну суму 25 800,00грн., вирішити питання про судові витрати.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали повністю, просять позов задовольнити. Додатково позивачка суду пояснила, що в період зареєстрованого шлюбу вони з відповідачем мешкали в квартирі за адресою м.Запоріжжя, бул.Будівельників, 7а/5, в якій робили ремонт. За період шлюбу вони за спільні кошти придбали певне майно - побутову техніку, меблі, інші речі, які є спільною сумісною власністю подружжя, але не на все майно збереглися документи, тому в поділ вона його не включає, а включає лише автомобіль, пральну машину та смартфон. Вони з чоловіком працювали, мали заробітну плату, брали гроші в кредит і разом їх повертали. Кредит за машину виплачений ще в 2011р. Все спільне майно після розірвання шлюбу залишилось у відповідача у вищевказаній квартирі, звідки вона з дітьми вимушена була виїхати. Вона неодноразово пропонувала відповідачу добровільно вирішити питання поділу майна, але згоди вони не дійшли. Запропонований нею варіант поділу визначений нею з урахуванням інтересів дітей. Також в період спільного проживання вони придбали для дітей комп'ютер, а бабуся - мати відповідача, коли вони робили ремонт і обладнали в квартирі дитячу кімнату, подарувала грошові кошти, на які були придбані дитячі меблі - ліжко, шафа, стіл, стілець. Вважає, що ці речі належать їх дітям, оскільки є дарунком. Вказані речі також залишились за місцем мешкання відповідача і він відмовляється їх надати добровільно. З дітьми вона зараз мешкає в орендованій квартирі і вказані речі необхідні для належного утримання та розвитку дітей. Їй відомо, що усі речі знаходяться у відповідача в квартирі за вищевказаною адресою, він до останнього часу користується спільним автомобілем. Вартість майна вона визначала відповідно до збережених документів на його придбання, а також з урахуванням часу та ціни його придбання. Провести оцінку спірного майна вона на даний час не може, оскільки воно знаходиться у фактичному володінні відповідача, доступу до нього вона не має, відповідач надати такий доступ або провести оцінку самостійно відмовляється.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала повністю, подала письмові заперечення та додатково суду пояснила, що позивачка не надала суду достовірних доказів на підтвердження придбання вказаного майна за спільні кошти, що воно на даний час є в наявності чи відповідач розпорядився ним без її згоди. Він надавав на придбання речей більшу частину коштів. Кредит на автомобіль було отримано лише на частину грошових коштів, звідки взялась інша, позивачка не вказує. На момент придбання автомобіля вона не працювала і не могла докладати зусиль для отримання суми, якої не вистачало на придбання автомобіля. Вартість майна, що підлягає поділу, є надуманою і нічим не підтверджується. Крім того, представник відповідача зазначила, що їй достовірно невідомо, чи є в наявності у відповідача вказане позивачкою майно і як він визначає його вартість, чи згоден він провести оцінку вказаного майна. Відповідач частково погоджується на вирішення спору добровільно і згоден сплатити позивачці частину коштів. Дитячі речі він не згоден повертати позивачці, оскільки їх неповнолітні діти відвідують його житло і він повинен забезпечити їм належні умови проживання на час таких відвідувань.
Відповідач, незважаючи на визнання судом його явки обов'язковою двічі, в судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, своїх особистих пояснень щодо суті спору ні усно, ні письмово суду не надав.
Представник відповідача в подальшому в судове засідання також не прибула за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином.
Суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи у відсутність відповідача та його представника за наявними у справі доказами.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованими та таким, що підлягає повному задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно з ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньої спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Згідно з ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжя за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності.
Згідно з ст.61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно з ст.69 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно з ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 21.12.2007р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Суд встановив, що сторони знаходились в зареєстрованому шлюбі з 14.10.2005р. (арк..7)
Від цього шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_4, 07.11.2006р.н., та доньку Мар'яну, 05.06.2011р.н. (арк..31-32)
Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 08.04.2015р., яке набрало законної сили 21.04.2015р., шлюб було розірвано (арк..12).
Вказаним судовим рішенням встановлено, що подружні відносини між сторонами припинено в листопаді 2014р.
Вказані обставини не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи на підставі ст.61 ЦПК України.
Також судом встановлено, що 12.09.2007р. на ім'я відповідача ОСОБА_3 було придбано транспортний засіб Geely MR 7151 А, державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, вартістю 47 722,00грн., що підтверджується копією кредитного договору № 603700513654А від 12.09.2007р., укладеного між АК «Металург» та ОСОБА_3 (арк..10-11), копією договору №1494 ИТз/08 добровільного страхування наземного транспорту від 12.09.2008р., укладеного між ЗАТ «СК «Металург» та ОСОБА_3 (арк..62-68).
15.03.2013р. на ім'я позивачки ОСОБА_1 було придбано пральну машину Slim LG F1096ND3, вартістю 5108,00грн., що підтверджується копією випадкової накладної №ЧZPO3-0040 з ТОВ «Комфі Трейд» (арк.. 9).
07.08.2013р. на ім'я позивачки ОСОБА_1 було придбано смартфон Samsung I9192 Galaxy S4 Mini Blac Mist, вартістю 4 778,00грн., що підтверджується копією випадкової накладної №ЧZPO1-0038 з ТОВ «Комфі Трейд» (арк.. 8).
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів та заперечень з точки зору їх належності, допустимості, достатності та достовірності, у їх взаємозв'язку, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_1 щодо поділу спільного сумісного майна подружжя.
В даному випадку суд виходить з того, що вищевказане спірне майно придбано в період шлюбу між сторонами та за їх спільні кошти. Надані позивачкою документи - копії кредитного договору та договору страхування, копії видаткових накладних є належними та допустимими доказами на підтвердження факту придбання сторонами вказаного майна в період шлюбу, його вартості, тому суд приймає їх до уваги при постановленні рішення.
Крім того, вказані документи підтверджують джерело витрачених на придбання вказаного майна коштів. Так, з них вбачається, що майно придбалось за грошові кошти, отримані в кредит, зокрема, на придбання автомобілю - відповідачем, на придбання пральної машинки та смартфону - позивачкою. При цьому, суд враховує, що відповідно до змісту ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
В судовому засіданні позивачка підтвердила, що дійсно укладались ці кредитні договори, за отримані в кредит кошти було придбано майно, яке використовувалось їх родиною, тобто договори укладались в інтересах родини, вони спільно з чоловіком повертали кредитні кошти.
Аналізуючи норми матеріального права в сукупності, суд вбачає, що у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (ст.58,59 ЦПК України) і це є її процесуальним обов'язком (ст.10,60 ЦПК України). При цьому, судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Однак представник відповідача, заперечуючи факт придбання спірного майна в період шлюбу, спільність витрачених на це коштів, в порушення вимог ст.10,60 ЦПК України належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів не надала, доводи позивачки не спростовувала. З її пояснень в судовому засіданні вбачається, що фактично відповідач не оспорює того, що вказане майно придбалось в період шлюбу за спільні кошти сторін.
При постановленні рішення суд враховує також те, що вартість спільного сумісного майна визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Позивачка на підтвердження вартості спірного майна, яке заявила до поділу, надала належні та допустимі докази - копію кредитного договору та копії видаткових накладних, які суд приймає до уваги при постановленні рішення.
В той же час представник відповідача, заперечуючи проти визначеної позивачкою вартості вищевказаного майна, вважаючи її надуманою, в порушення вимог ст. 10,60 ЦПК України не надала суду доказів на підтвердження своїх доводів. В судовому засіданні взагалі не змогла пояснити з яких причин відповідач не погоджується з визначеною позивачкою вартістю та яка вартість спірного майна визначається безпосередньо ним. Також пояснила, що відповідач не вважає доцільним проводити оцінку спірного майна, що підтверджено в судовому засіданні і позивачкою, яка пояснила, що пропонувала відповідачу здійснити оцінку, зокрема спірного автомобіля, але той відмовився.
Також представник відповідача не надала доказів на підтвердження факту відсутності спірного майна у відповідача, доводи позивачки не спростувала. З її пояснень в судовому засіданні вбачається, що фактично це майно є в наявності, знаходиться за місцем мешкання відповідача і він ним користується.
Таким чином, суд вважає, що вищевказане спірне майно - автомобіль, пральна машинка та смартфон - є об'єктом права спільної сумісної власності сторін, після розірвання шлюбу знаходиться у відповідача, позивачка має право на частку цього майна і відповідно його поділ. Суд приймає частки сторін рівними.
Враховуючи, що вказане майно є неподільними речами, суд вважає можливим застосувати варіант поділу, запропонований позивачкою, - виділити їй в натурі пральну машину вартістю 5 108,00грн., залишивши інше майно відповідачу і стягнувши з нього на її користь компенсацію різниці вартості часток.
На думку суду, запропонований позивачкою варіант поділу не суперечить вимогам діючого законодавства, відповідає інтересам сторін та їх неповнолітніх дітей. Відповідач та його представник свого варіанту поділу не запропонували. З пояснень представника відповідача в судовому засіданні вбачається, що відповідач фактично згоден компенсувати позивачці частину грошових коштів за спільне майно, що, на думку суду, підтверджує його згоду на те, щоб майно залишилось йому, а він сплатив позивачці частину його вартості. Зміст позовних вимог та пояснення позивачка в судовому засідання свідчать про те, що вона згодна на отримання компенсації за частину спільного майна і його залишення відповідачу.
З урахуванням того, що загальна вартість спірного майна становить 57 608,00грн., відповідно вартість ? частки - 28 804,00грн, на користь позивачки з відповідача підлягає стягненню різниця вартості часток в сумі 23 696,00грн. з такого розрахунку: 28 804,00грн - 5 108,00грн. = 23 696,00грн.
Вирішуючи позовні вимоги про витребування майна у відповідача, суд виходить з такого.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.8,9 ст.7 СК України).
Відповідно до ст 173 СК України батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.
Відповідно до ст.174 СК України майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини.
Відповідно до ст.176 СК України батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.
При цьому, відповідно до вимог ст.14,154 СК України, якщо дитина не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки. Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.
Суд встановив, що сторони мають двох малолітніх дітей, які після розірвання шлюбу мешкають разом з матір'ю - позивачкою у справі. В період шлюбу сторони як батьки, а також бабуся сторін подарували дітям комп'ютер (системний блок та монітор), меблі для дитячої кімнати - ліжко, шафа, стіл, стілець. Наявність цього майна підтверджується наданими позивачкою суду фотознімками (арк..44-46).
При цьому, представник відповідача під час судового розгляду ці обставини ніяким чином не спростувала. Навпаки, з її пояснень в судовому засіданні вбачається, що ці речі знаходяться у відповідача за його місцем мешкання (колишнє місце мешкання позивачки з дітьми).
Оцінивши обставини справи та надані суду докази, суд вважає, що вказані речі є власністю малолітніх дітей сторін, оскільки були придбані батьками та іншими близькими родичами з метою забезпечення їх розвитку, навчання та виховання, подаровані їм. Діюче законодавство не визначає перелік майна, яке не може належати дитині на праві власності, тому обмежень для визнання таким майном комп'ютера та дитячих меблів немає.
З урахуванням того, що малолітні діти після розірвання шлюбу мешкають з матір'ю, остання як законний представник, з метою захисту прав та інтересів дітей, має право вимагати передачі їй відповідачем майна, яке належить їх дітям.
Доводи представника відповідача про необхідність залишення цих речей у відповідача у зв'язку з тим, що діти періодично відвідують його за місцем мешкання, залишаються ночувати і вказані речі необхідні йому для забезпечення умов проживання дітей під час таких відвідувань, суд не бере до уваги в силу того, що основним місцем проживання дітей після розірвання шлюбу між їх батьками було визначено саме місце мешкання матері, в цьому місці вони проводять більшу частину свого життя, тому повинні мати в ньому максимально зручні умови для свого розвитку, виховання та навчання, обов'язок забезпечення яких покладається на обох батьків. Вказані речі, на думку, суду є такими, що забезпечать належні умови проживання дітей за основним місцем мешкання. Той факт, що діти спілкуються з батьком і іноді залишаються у нього ночувати, на думку суду, не дає достатніх підстав для залишення вказаних речей у відповідача.
Таким чином, виходячи з принципу справедливості, розумності, з максимально можливим урахуванням інтересів малолітніх дітей сторін, суд вважає необхідним витребувати у відповідача на користь позивачки майно, що належить їх дітям.
На підставі вищевикладеного, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам. Так, цим судовим рішенням задоволені майнові вимоги позивачки на загальну суму 54 604,00грн (28 804,00грн.+25 800,00грн.). Відповідно сума судового збору за ці вимоги становить 546,04грн. і підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.15,16,368,372 ЦК України, ст.7,14,60,61,65,69-71,154,173,174,176 СК України, ст.3,4,10,11,57-61,88,212-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити повністю.
Поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільне сумісне майно подружжя - транспортний засіб Geely MR 7151 А, державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, червоного кольору, номер кузова (шасі) Y7CMR715170077708 L6T7524S97N033925, вартістю 47 722,00грн., смартфон Samsung I9192 Galaxy S4 Mini Blac Mist, вартістю 4 778,00грн.; пральну машину Slim LG F1096ND3, вартістю 5108,00грн., усього на загальну суму 57 608,00грн.
Виділити в натурі ОСОБА_1 пральну машину Slim LG F1096ND3, вартістю 5108,00грн., ОСОБА_3 - транспортний засіб Geely MR 7151 А, державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, червоного кольору, номер кузова (шасі) Y7CMR715170077708 L6T7524S97N033925, вартістю 47 722,00грн., смартфон Samsung I9192 Galaxy S4 Mini Blac Mist, вартістю 4 778,00грн., усього на загальну суму 52 500,00грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 різницю у вартості часток в спільному сумісному майні подружжя в розмірі 23 696,00грн.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 системний блок вартістю 8000,00грн., монітор Samsung вартістю 6000,00грн., двохярусне дитяче ліжко вартістю 3000,00грн., стіл дитячий письмовий вартістю 1000,00грн., дитячий ортопедичний стілець вартістю 1800,00грн., шафу для одягу вартістю 6000,00грн., усього на загальну суму 25 800,00грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 546,04грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом 10 днів з моменту його проголошення, особами, які приймали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, - в той же строк з моменту отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 07.07.2016р.
Суддя Н.А.Мурашова
06.07.2016