Справа № 323/1997/16-ц
2/323/552/16
іменем України
07.07.2016 м. Оріхів
Оріхівський районний суд Запорізької області у складі
головуючого - судді Мінаєва М.М.,
при секретарі - Тахтаул А.Л.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Преображенська сільська рада Оріхівського району в Запорізькій області, про визнання особи такою, що втратила право на проживання та зняття з реєстрації,-
У травні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим будинком, розташованим за адресою Запорізька область, Оріхівський район, с. Преображенка, вул. Преображенська, 8, який належить позивачу на праві власності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за місцем проживання у вказаному будинку, який належить позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу на нерухоме майно від 27.07.1999 року. Відповідач за вказаною адресою фактично не проживає, жилим будинком не користується, речей відповідача у будинку немає. Посилаючись на ст. 41, 124 Конституції України, ст.ст.319, 321 ЦК України, ст.ст.71, 72 ЖК України, позивач просив визнати відповідача таким, що втратив право користування вказаним будинком.
Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, в судове засідання не з'явився.
Відповідач повідомлявся про час і місце розгляду справи шляхом направлення судового виклику за місцем реєстрації адреси проживання в порядку ч. 5 ст. 74 ЦПК України, однак у судове засідання не з'явився.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач про причини своєї неявки не повідомив, підстав визнавати його неявку з поважних причин немає, у зв'язку з чим суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
У зв'язку з чим, на підставі ст.ст. 197, 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача та відповідача, на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку, розташованого за адресою Запорізька область, Оріхівський район, с. Преображенка, вул. Преображенська, 8, підставі Договору купівлі-продажу, укладеного 27.07.1999 року між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4, який зареєстрований на Пологівській товарній біржі «Агропром-Інвест».
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 26.05.2003 року зазначений договір визнаний дійсним, за позивачем визнано право власності на спірне житло.
За вказаною адресою за згодою позивача 30.11.2005 року був зареєстрований відповідач, і залишається зареєстрованим за цією адресою на час розгляду справи, однак відповідач фактично не проживає і не користується цим житлом від самої дати реєстрації.
Таким чином, із змісту позовних вимог випливає, що станом на час розгляду справи позивач не вважає відповідача членом своєї сім'ї, а наявності поважних причин відсутності відповідача за адресою проживання позивача понад встановлені законом строки з матеріалів справи не вбачається.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Суд вбачає, що між сторонами виникли відносини, що регулюються главою 32 ЦК України.
Так, відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Ураховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.
Відповідно до ст.317 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, що належить позивача.
Вирішуючи питання щодо вимоги позивача про скасування реєстрації місця проживання відповідача за вказаною адресою, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання фізичної особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
У зв'язку з цим вимога позивача про покладення на третю особу обов'язку зняти відповідача з реєстрації місця проживання відповідача не має самостійного юридичного значення.
Враховуючи вищенаведене, на підставі ст. ст. 317, 321, 391, 405 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 11, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Преображенська сільська рада Оріхівського району в Запорізькій області, про визнання особи такою, що втратила право на проживання та зняття з реєстрації, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою Запорізька область, Оріхівський район, с. Преображенка, вул. Преображенська, 8.
Копію заочного рішення надіслати відповідачам не пізніше трьох днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Оріхівського районного суду
Запорізької області ОСОБА_5