06 липня 2016 року м. Київ К/800/27668/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого: Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2011 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року
у справі № 2а-741/11/2670
за позовом Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1»
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Приватне акціонерне товариство «Київміськбуд-1» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 червня 2010 року № 0006171503/0/2043, від 06 вересня 2010 року № 0006171503/1/2843, від 08 листопада 2010 року № 0006171503/2/3688, від 18 січня 2011 року № 0006171503/3/62 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 07 лютого 2011 року вих. № 53).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2011 року позов був задоволений. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21 червня 2010 року № 0006171503/0/2043, від 06 вересня 2010 року № 0006171503/1/2843, від 08 листопада 2010 року № 0006171503/2/3688, від 18 січня 2011 року № 0006171503/3/62.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2011 року залишено без змін.
В касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ Полтавської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області була проведена документальну невиїзна перевірку податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності ЗАТ «Київміськбуд-1», за результатами якої був складений акт № 2959/15-227/24595667 від 11 червня 2010 року.
За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги статті 21 Закону України «Про оренду землі», які полягали у заниженні суми орендної плати за землю за січень-грудень 2008 року в сумі 115542,51 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ЗАТ «Київміськбуд-1» за 2008 рік здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі комунальної власності за договором оренди землі від 01 грудня 2005 року, укладеним з Кременчуцькою міською радою, в розмірах менших, ніж встановлено законом, а також зміни до зазначеного договору в частині розміру орендної плати протягом перевіряємого періоду не були внесені.
21 червня 2010 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення № 0006171503/0/2043, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ЗАТ «Київміськбуд-1» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: орендна плата за землю у розмірі 173313,76 грн., у тому числі: 115542,51 грн. - за основним платежем, 57771,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06 вересня 2010 року № 0006171503/1/2843, від 08 листопада 2010 року № 0006171503/2/3688, від 18 січня 2011 року № 0006171503/3/62 на аналогічні суми нарахувань.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ні Закон України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря перераховувати оренду плату (сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати. Тобто орендар зобов'язаний буде сплачувати більший розмір орендної плати лише у випадку внесення відповідних змін до договору.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 83 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» статті 12 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності,- договір оренди такої земельної ділянки.
Частиною 4 статті 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до загальнодержавних платежів належать такі податки і збори (обов'язкові платежі), як плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).
Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2005 року між Кременчуцькою міською радою (орендодавець) та ЗАТ «Київміськбуд-1» (орендар) був укладений договір оренди землі несільськогосподарського призначення, загальною площею 87,8549 га, що складається з трьох рівних частин площами 29,2849 га для будівництва житлового комплексу «Озерний» на території колишніх артскладів у м. Кременчуці Полтавської області.
Пунктом 10 зазначеного договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1% від грошової оцінки землі щорічно.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено внесення змін у розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.
Разом із тим, статтею 30 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.
Разом із тим, слід зауважити, що державна податкова служба відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) була наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни в договори оренди землі відповідно до статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 21, 30 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є Красноперекопська міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.
Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.
Враховуючи вищевикладене, хоча зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна