Справа № 1п-136/2009 р.
Категорія справи: ст.140 КК України (в редакції 1960 року)
11 серпня 2009 року м.Кременчук
Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді - Дядечко І.І.,
при секретарі - Бова С.А.,
за участю прокурора - Сеннікова А.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці постанову дізнавача СД Крюківського РВ КМУ ГУ МВС України в Полтавській області капітана міліції Скирди Ю.О. про направлення кримінальної справи по факту таємного викрадення майна ОСОБА_1 за ознаками ст.140 ч.2 КК України в редакції 1960 року до суду для вирішення питання про закриття у зв'язку із закінченням строків давності,
3 серпня 2009 року до суду надійшла кримінальна справа, порушена по факту таємного викрадення майна ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст.140 ч.2 КК України (в редакції 1960 року), що мало місце 04.07.1994 року в гаражі в районі будинку АДРЕСА_1.
Як вбачається з матеріалів справи, особу або осіб, що вчинили злочин, відповідальність за який передбачено ч.2 ст.140 КК 1960 року, не встановлено, до кримінальної відповідальності в ній ніхто не притягнутий, обвинувальний висновок не складений.
Дана справа надійшла з погодженою у встановленому законом порядку з прокурором міста постановою слідчого про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності.
Суд, вислухавши думку прокурора, який не заперечував проти закриття кримінальної справи, дослідивши та проаналізувавши матеріали кримінальної справи, приходить до висновку, що провадження в справі підлягає закриттю у зв'язку із закінченням строків давності, з наступних підстав:
В ніч на 04.07.1994 року невстановлені досудовим слідством особи в гаражі біля будинку АДРЕСА_1 вчинили крадіжку майна, яке належить ОСОБА_1
12 липня 1994 року старшим дізнавачем СВ Крюківського РВВС за даним фактом порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ст.140 ч.2 КК України в редакції 1960 року.
В ході досудового слідства слідчим було допитано свідка ОСОБА_1, який підтвердив, що діяння мало місце, та був визнаний потерпілим. Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 по даному факту нічого не пояснили.
9 вересня 1994 року досудове слідство по кримінальній справі зупинено на підставі п.3 ст.206 КПК України до встановлення особи, що скоїла злочин.
16 липня 2009 року постановою дізнавача СД Крюківського РВ КМУ ГУ МВС України в Полтавській області капітана міліції Скирди Ю.О. досудове слідство по справі поновлено, справу прийнято до провадження.
Цього ж дня слідчим винесено постанову про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про її закриття у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки по даній кримінальній справі виконані слідчі дії та оперативно-розшукові заходи, направлені на встановлення особи (осіб), які вчинили злочин, однак до цього часу встановити зазначених осіб не представилося можливим, а з часу вчинення злочину і порушення кримінальної справи минуло більше 15 років, тобто закінчено строки давності притягнення певної особи (осіб) до кримінальної відповідальності. Вказана постанова погоджена з прокурором м.Кременчука 03.08.2009 року.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що з моменту порушення справи слідчими, при провадженні досудового слідства як безпосередньо, так і через взаємодію з іншими органами, вживалися певні заходи до встановлення особи (осіб), що вчинила даний злочин.
Проте суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що органом досудового слідства не вжито всіх можливих і необхідних заходів для встановлення особи, що вчинила злочин, а досудове слідство зупинено без достатніх на те підстав. Так, слідчим при проведенні досудового слідства, до зупинення провадження в справі, не визначено вартість викраденого майна, не проведені інші можливі оперативно-розшукові заходи та слідчі дії.
Викладене свідчить про те, що органом досудового слідства не виконано вимоги ст.206 КПК України, а саме, досудове слідство було безпідставно зупинене більш ніж 15 років без провадження всіх необхідних і можливих слідчих дій для встановлення особи, яка скоїла злочин.
Також, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що під час зупинення слідства в справі з 9 вересня 1994 року і по 16 липня 2009 року органом досудового слідства вживалися будь-які заходи до встановлення особи (осіб), яка вчинила даний злочин. Слідчими органами порушено також вимоги ст.209 КПК України, оскільки слідчий зобов'язаний як безпосередньо, так і через органи дізнання вживати заходів до встановлення особи, що вчинила злочин. Впродовж 15 років, на протязі яких досудове слідство по справі було зупинене, уповноваженими на те органами не проводилося жодних слідчих дій чи оперативно-розшукових заходів, направлених на встановлення осіб, причетних до скоєння виявленого злочину.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що скоєний невстановленою особою злочин, передбачений ст.140 ч.2 КК України в редакції 1960 року, не відноситься до категорії тяжких злочинів, з часу його вчинення минуло більше 15 років, що унеможливлює успішне розкриття і розслідування злочину та об'єктивний розгляд кримінальної справи у суді, а також те, що перебіг зазначених у законі строків давності є підставою обов'язкового звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд приходить до висновку, що провадження в справі підлягає закриттю в зв'язку з закінченням строків давності.
Керуючись ст.ст.7-1, 11-1, 248 КПК України, ст.49 КК України, суд, -
Провадження в кримінальній справі по факту таємного викрадення майна ОСОБА_1 за ознаками ст.140 ч.2 КК України в редакції 1960 року - закрити у зв'язку із закінченням строків давності.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області на протязі 7 діб.
Суддя: