"06" липня 2016 р. Справа № 918/1228/15
Суддя Андрійчук О.В., розглянувши скарги Кузнецовського міського комунального підприємства на дії органу ДВС
у справі
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"
до Кузнецовського міського комунального підприємства
про стягнення 5 370 866,98 грн,
У засіданні приймали участь:
від позивача (стягувача): ОСОБА_1, дов. від 22.04.2016 року
від відповідача (боржника): ОСОБА_2, дов. від 11.09.2015 року
від органу ДВС: не з'явився
У листопаді 2015 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Кузнецовського міського комунального підприємства про стягнення 5 370 866,98 грн.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.11.2015 року (суддя Романюк Р.В.) позов задоволено частково.
23.11.2015 року на примусове виконання рішення суду від 11.11.2015 року видано наказ про стягнення з Кузнецовського міського комунального підприємства на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” від іменні якого діє Відокремлений підрозділ “Рівненська атомна електрична станція” 4 471 030,76 грн заборгованості, 407 979,21 грн пені, 44 426,63 грн 3% річних, 39 451,16 грн інфляційних та 80 563,00 грн витрат по сплаті судового збору,
14.12.2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява Кузнецовського міського комунального підприємства про відстрочку виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 11.11.2015 року.
Ухвалою суду від 16.12.2015 року справу № 918/1228/15 прийнято до провадження суддею Павленком Є.В.
Ухвалою суду від 25.12.2015 року, яку залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2016 року, заяву Кузнецовського міського комунального підприємства про відстрочку виконання рішення суду задоволено.
06.05.2016 року на адресу суду від Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, від іменні якого діє Відокремлений підрозділ “Рівненська атомна електрична станція”, надійшла скарга на дії органу ДВС Кузнецовського міського управління юстиції щодо виконання рішення суду від 11.11.2015 року у справі № 918/1228/15.
Ухвалою суду від 10.05.2016 року справу № 918/1228/15 прийнято до провадження суддею Войтюком В.Р.
06.06.2016 року через службу діловодства господарського суду від боржника надійшла скарга на дії та постанову органу ДВС щодо накладення арешту на кошти божника, які перебувають на рахунках № 26005054721250, № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк".
24.05.2016 року, через службу діловодства господарського суду від боржника надійшла скарги на дії та постанови органу ДВС щодо накладення арешту на кошти божника, які перебувають на рахунках № 26048054702861, № 26008054712459 в ПАТ КБ "ПриватБанк", а також на рахунках № 26032300901567, № 26031301901567 у філії Рівненського обласного УАТ "Ощадбанк" м. Рівне.
Вказані скарги об'єднані в одне провадження ухвалами суду.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 21.06.2016 року № 01-04/134/2016, у зв'язку з перебуванням судді Войтюка В.Р. у відпустці з 21.06.2016 року по 06.07.2016 року (наказ № 293 від 09.06.2016 року) та відповідно до п.п. 2.3.47, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл, за результатами якого справу № 918/1228/15 передано на розгляд судді Андрійчук О.В.
Ухвалою суду від 22.06.2016 року справу № 918/1228/15 прийнято до провадження суддею Андрійчук О.В.
Ухвалою суду від 06.07.2016 року виправлено описку, допущено в ухвалі від 13.06.2016 року, виправлено дату, на яку призначено розгляд скарги, а саме: з 06.06.2016 року на 06.07.2016 року.
Суд, розглянувши скаргу, встановив таке.
Як вбачається зі скарг, в останніх боржник просить суд визнати неправомірними дії органу ДВС при винесенні постанов про арешт коштів боржника від 29.04.2016 року та від 11.05.2016 року, а вказані постанови - скасувати.
Скарга обґрунтована тим, що кошти, щодо яких винесено постанови про накладення арешту, використовуються для виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб, на соціальні виплати, на фінансування громадських робіт, а також мають спеціальний режим використання (водопостачання та водовідведення).
Судом з матеріалів справи встановлено, що на виконанні в органі ДВС знаходиться зведене виконавче провадження № 44201994, до якого входить, зокрема наказ Господарського суду Рівненської області № 918/1228/15 від 23.11.2015 року (постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 49574822 від 08.12.2015 року).
У межах зведеного виконавчого провадження органом ДВС винесено постанову про арешт коштів боржника від 29.04.2016 року, за якою накладено арешт на кошти в межах суми 7 525 872,97 грн, що містяться на рахунках № 26005054721250, № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк", а також постанови про арешт коштів боржника від 11.05.2016 року, за якими накладено арешт на кошти в межах суми 7 420 872,97 грн, що містяться на рахунках № 26048054702861, № 26008054712459 в ПАТ КБ "ПриватБанк" та № 26032300901567, № 26031301901567 у філії Рівненського обласного УАТ "Ощадбанк" м. Рівне.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
За приписами ч.ч. 1-4 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача (ч. 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до п.п. 10.1., 10.3., 10.4., 10.9., 10.11. Постанови Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом. Банк здійснює арешт коштів на рахунку клієнта, операції за яким були зупинені відповідно до ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", на підставі постанови державного виконавця, яка надійшла до банку після повідомлення банком державного виконавця про відкриття клієнтом цього рахунку. Банк здійснює дії щодо арешту коштів відповідно до пункту 10.6 цієї глави. Банк, у якому відкрито рахунок/рахунки (далі - рахунок) клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів. Кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги / інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів. Зняття арешту з коштів банк здійснює за постановою державного виконавця, прийнятою відповідно до законодавства, або за постановою слідчого, коли під час провадження досудового слідства в застосуванні цього заходу відпаде потреба, а також за рішенням суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду.
Розглянувши скаргу боржника в частині постанови про арешт коштів боржника від 29.04.2016 року, за якою накладено арешт на кошти в межах суми 7 525 872,97 грн, що містяться на рахунках № 26005054721250, № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк", з урахуванням уточнень вимог скарги, що надійшли до суду 16.06.2016 року, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 24.06.2014 року між боржником (клієнт) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (банк) укладено договір № 81-1 банківського рахунку, за п. 1.1. якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання та здійснює його (їх) розрахункове касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України) та умов цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, у ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрито, зокрема рахунок № 26002054713090.
Зазначений рахунок використовується боржником, у тому числі для виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб, що стверджується звітами про дебетові і кредитові операції по рахунку № 26002054713090, долученими скаржником до матеріалів справи.
Статтями 8, 9, 68 ОСОБА_3 України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися ОСОБА_3 України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно із ст. 43 ОСОБА_3 України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Згідно із ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
За ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Пунктом 7 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 28.01.2016 № 01-06/131/16 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону України «Про виконавче провадження» (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)» встановлено, що накладення арешту на рахунок боржника, призначений для виплати заробітної плати працівникам підприємства, призводить до порушення їх конституційних прав.
Відповідно до ст. 67 ОСОБА_3 України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами обов'язковості сплати; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
За ч.ч. 7, 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
У п. 2 Наказу Міністерства доходів і зборів України № 453 від 09.09.2013 року "Про затвердження Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати" передбачено, що банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником єдиного внеску розрахункових документів (документів на переказ готівки) про перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску. Суми, сплачені за цими документами, повинні складати не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної в грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах.
Отже, держава гарантувала та захистила законом право фізичної особи на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
Враховуючи викладене, накладення арешту на грошові кошти, за рахунок яких здійснюється виплата заробітної плати, є неправомірним.
Розглянувши скаргу боржника в частині постанови про арешт коштів боржника від 11.05.2016 року, за якою накладено арешт на кошти в межах суми 7 420 872,97 грн, що містяться на рахунках № 26048054702861, № 26008054712459 в ПАТ КБ "ПриватБанк", суд встановив таке.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 24.06.2014 року між боржником (клієнт) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (банк) укладено договір № 81-1 банківського рахунку, за п. 1.1. якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання та здійснює його (їх) розрахункове касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України) та умов цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, у ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрито, зокрема рахунок № 26048054702861.
Балансовий рахунок 2604 "Цільові кошти на вимогу суб'єктів господарювання" є спеціальними рахунком для зарахування та виплати страхових коштів.
З повідомлення ПАТ КБ "ПриватБанк" № 20.1.0.0.0/7-20160518/6537 від 19.05.2016 року вбачається, що вказаний рахунок є окремим рахунком, на який зараховуються страхові кошти згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".
Зазначене також стверджується звітами про дебетові і кредитові операції по рахунку № 26048054702861 за період з 01.03.2016 року по 09.06.2016 року, долученими скаржником до матеріалів справи.
За приписами ч. 1 ст. 73 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення не може бути звернено, зокрема на такі виплати: допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; допомогу по догляду за дитиною; допомогу на лікування; допомогу на поховання.
У силу вимог ч. 2 ст. 21 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
Аналогічне викладене у листі Національного Банку України від 14.12.2010 року № 25-111/2972-22535.
З наведеного судом встановлено, що на рахунок № 26048054702861 зараховуються страхові кошти, які використовуються боржником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам та які не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів.
Щодо рахунку № 26008054712459, то суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як зазначає скаржник, вказаний рахунок використовується Центром зайнятості для зарахування коштів на фінансування громадських робіт.
Відповідно до п. 9 Постанови КМ України від 20.03.2013 року № 175 "Про затвердження Порядку організації громадських та інших робіт тимчасового характеру" організація і проведення громадських робіт здійснюються на підставі договору про організацію громадських робіт та фінансування їх організації, який укладається між територіальним органом і роботодавцем відповідно до рішення місцевого органу влади, передбаченого п. 8 цього Порядку, на строк в межах відповідного бюджетного періоду. У разі коли роботодавцем є місцевий орган влади, зазначений договір укладається між місцевим органом влади і територіальним органом. У договорі про організацію громадських робіт та фінансування їх організації обов'язково зазначаються права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, порядок фінансування організації громадських робіт, порядок внесення змін та умови розірвання, припинення договору.
Пунктом 10 Постанови КМ України від 20.03.2013 року № 175 "Про затвердження Порядку організації громадських та інших робіт тимчасового характеру" передбачено, що фінансування організації громадських робіт здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів, роботодавців та інших не заборонених законодавством джерел шляхом їх спрямування на: оплату основної та додаткової заробітної плати осіб, визначеної відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про оплату праці"; сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зокрема у період тимчасової непрацездатності в межах дії строкового трудового договору; оплату перших п'яти днів тимчасової непрацездатності в межах дії строкового трудового договору; оплату проїзду в межах регіону до місця виконання робіт та у зворотному напрямку осіб, які беруть участь у громадських роботах; оплату медичного та наркологічного огляду (у разі потреби); придбання малоцінних необоротних матеріальних активів, господарських матеріалів, малоцінних та швидкозношувальних предметів, їх ремонт та обслуговування.
Витрати з оплати праці та нарахування єдиного внеску сумарно повинні становити не менш як 80 % загальної суми, зазначеної у кошторисі витрат із фінансування організації громадських робіт. Фінансування організації громадських робіт, до яких залучаються зареєстровані безробітні та/або працівники, які втратили частину заробітної плати, здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів та/або коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 29.04.2016 року між Кузнецовським міським центром зайнятості (Центр зайнятості) та боржником (роботодавець) укладено договір № 170216042900001 про організацію громадських робіт та фінансування їх організації, предметом якого є здійснення організації громадських робіт та фінансування їх організації відповідно до ст. 31 Закону України "Про зайнятість населення", Порядку організації громадських та інших робіт тимчасового характеру, затвердженого Постановою КМ України від 20.03.2013 року № 175, та цього договору (п. 1.1. договору).
Підпунктом 2.1.14. п. 2.1. договору сторони передбачили, що роботодавець зобов'язався відкрити у банку окремий рахунок для зарахування коштів на фінансування громадських робіт.
За п. 3.2. договору джерелами фінансування громадських робіт відповідно до цього договору від затвердженої суми витрат відповідно до кошторису становлять: місцевий бюджет - 50%, Фонд - 50%.
На підтвердження факту використання рахунку № 26008054712459 на фінансування організації громадських робіт скаржником долучено до матеріалів справи наказ № 59-к від 05.05.2016 року (з додатком № 1), відомості перерахування заробітної плати за травень 2016 року, направлення на працевлаштування на громадські та інші роботи тимчасового характеру, а також звіт про дебетові і кредитові операції по вказаному рахунку станом на 31.05.2016 року.
З наведеного судом встановлено, що кошти на вказаному рахунку боржнику не належать, оскільки фінансування громадських робіт відбувається за рахунок коштів місцевого бюджету та Фонду.
За правилами ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У свою чергу, ні орган місцевого самоврядування, ні Фонд з відповідним позовом до суду не зверталися.
У той же час, як встановлено судом, рахунок № 26008054712459 використовується боржником для оплати праці та нарахування єдиного внеску працівникам, зайнятих на тимчасових роботах.
Статтями 8, 9 ОСОБА_3 України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ст. 43 ОСОБА_3 України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Згідно із ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
За ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Пунктом 7 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 28.01.2016 № 01-06/131/16 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону України «Про виконавче провадження» (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)» встановлено, що накладення арешту на рахунок боржника, призначений для виплати заробітної плати працівникам підприємства, призводить до порушення їх конституційних прав.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами обов'язковості сплати; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
За ч.ч. 7, 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
У п. 2 Наказу Міністерства доходів і зборів України № 453 від 09.09.2013 року "Про затвердження Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати" передбачено, що банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником єдиного внеску розрахункових документів (документів на переказ готівки) про перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску. Суми, сплачені за цими документами, повинні складати не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної в грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах.
Отже, держава гарантувала та захистила законом право фізичної особи на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
Враховуючи викладене, накладення арешту на грошові кошти, за рахунок яких здійснюється виплата заробітної плати, є неправомірним.
Розглянувши скаргу боржника в частині постанови про арешт коштів боржника від 11.05.2016 року, за якою накладено арешт на кошти в межах суми 7 420 872,97 грн, що містяться на рахунках № 26032300901567, № 26031301901567 в філії Рівненське обласне УАТ "Ощадбанк" м. Рівне, суд встановив таке.
Частиною 2 ст. 57 та ч. 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання ст.ст. 191 та 261 Закону України "Про теплопостачання", ст. 151 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки".
Судом з матеріалів справи встановлено, що 02.12.2013 року між боржником та ПАТ "Ощадбанк" в особі філії Рівненське обласне УАТ "Ощадбанк" укладено договори банківського рахунку № 286 та № 287, за п. 1.1. яких відповідно до законодавства України, у т.ч. Постанови, нормативно-правових актів НБ України, банк відкриває клієнту поточні рахунки із спеціальним режимом використання № 26032300901567, № 26031301901567 (водопостачання, водовідведення та теплопостачання) в гривні України та надає послуги з розрахункового обслуговування за цими рахунками з урахуванням особливостей їх функціонування, встановлених Постановою КМ України від 09.10.2013 року № 750 "Про затвердження порядків зарахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення".
За п.п. 1.2. вказаних договорів рахунки використовуються для проведення розрахунків за інвестиційними програмами відповідно до Постанови. Використання коштів з рахунків у будь-яких інших цілях забороняється.
Відповідно до ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні організації в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов'язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій. Операції на поточних рахунках із спеціальним режимом використання не підлягають зупиненню.
Інвестиційні програми розробляються суб'єктами господарювання у сфері теплопостачання. Порядок розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб'єктів господарювання у сфері теплопостачання встановлюється спільним рішенням центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, центрального органу виконавчої влади у сфері інвестиційної діяльності та національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Суб'єкти господарювання у сфері теплопостачання для проведення в установленому законодавством порядку розрахунків за інвестиційними програмами відкривають спеціальні рахунки. На зазначені рахунки суб'єкти господарювання перераховують кошти в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм у сфері теплопостачання. Порядок зарахування коштів на спеціальний рахунок, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням встановлюється Кабінетом Міністрів України. Суб'єкти господарювання у сфері теплопостачання - власники спеціальних рахунків зобов'язані використовувати кошти, що перебувають на таких рахунках, виключно для виконання інвестиційних програм. Використання зазначених коштів у будь-яких інших цілях забороняється (ст. 26-1 Закону України "Про теплопостачання").
За визначеннями, наведеними, у ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", інвестиційна програма - комплекс заходів, затверджений в установленому порядку, для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи систем централізованого теплопостачання, який містить зобов'язання суб'єкта господарювання у сфері централізованого теплопостачання щодо будівництва (реконструкції, модернізації) об'єктів у цій сфері, поліпшення якості послуг, з відповідними розрахунками та обґрунтуваннями, а також зазначенням джерел фінансування та графіка виконання; поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами (далі - спеціальні рахунки) - рахунки суб'єктів господарювання у сфері централізованого теплопостачання, призначені для накопичення та використання коштів виключно для виконання інвестиційних програм у зазначеній сфері; уповноважений банк - визначений Кабінетом Міністрів України банк, що обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу.
Згідно зі ст. 18-1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" інвестиційні програми розробляються суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення. Порядок розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб'єктів господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення встановлюється спільним рішенням центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, центрального органу виконавчої влади у сфері інвестиційної діяльності та національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Суб'єкти господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення для проведення в установленому законодавством порядку розрахунків за інвестиційними програмами відкривають спеціальні рахунки. На зазначені рахунки суб'єкти господарювання перераховують кошти в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм. Порядок зарахування коштів на спеціальний рахунок, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням встановлюється Кабінетом Міністрів України. Суб'єкти господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - власники спеціальних рахунків зобов'язані використовувати кошти, що перебувають на таких рахунках, виключно для виконання інвестиційних програм. Використання зазначених коштів у будь-яких інших цілях забороняється. Порядок контролю за реалізацією інвестиційних програм у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, а також граничний рівень вартості інвестицій, які можуть залучатися за інвестиційними програмами, що включаються при розрахунку економічно обґрунтованих витрат, та граничний термін дії інвестиційних програм до моменту повного погашення зобов'язань за ними встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" містить такі дефініції: інвестиційна програма - комплекс заходів, затверджений в установленому порядку, для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи систем централізованого водопостачання і водовідведення, який містить зобов'язання суб'єкта господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення щодо будівництва (реконструкції, модернізації) об'єктів у цій сфері, поліпшення якості послуг, з відповідними розрахунками та обґрунтуваннями, а також зазначенням джерел фінансування та графіка виконання; поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами (далі - спеціальні рахунки) - рахунки суб'єктів господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, призначені для накопичення та використання коштів виключно для виконання інвестиційних програм у зазначеній сфері.
Як вбачається із Закону України "Про теплопостачання" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", порядок зарахування коштів на спеціальний рахунок та їх використання встановлюється Постановою КМ України від 09.10.2013 року № 750 "Про затвердження порядків зарахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення".
У свою чергу, дія цієї Постанови поширюється на суб'єктів господарювання, які в установленому законодавством порядку отримали відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання, на право провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення (ліцензіати).
Як встановлено судом із матеріалів справи, боржник отримав ліцензії з постачання теплової енергії серії АД № 041946 зі строком дії з 15.12.2012 року по 14.12.2017 року, з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами серії АД № 041945 від 15.12.2012 року по 14.12.2017 року, на централізоване водопостачання та водовідведення серії АВ № 466705 зі строком дії з 13.04.2011 року по 13.04.2016 року.
Рішенням Кузнецовської міської ради № 59 від 25.12.2015 року вирішено погодити інвестиційну програму боржника у сфері централізованого водопостачання та водовідведення на 2016-2017 року, а 07.04.2016 року постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 589 схвалено інвестиційну програму боржника, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення, на 2016 рік у сумі 778,76 тис. грн та джерела її фінансування.
Згідно з Постановою КМ України від 09.10.2013 року № 750 власниками коштів на спеціальному рахунку є ліцензіати. Ліцензіати зобов'язані використовувати кошти із спеціального рахунка виключно для виконання інвестиційних програм згідно з графіком на планований та прогнозний періоди. Використання зазначених коштів у будь-яких інших цілях забороняється (п. 7 Постанови).
Отже, накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на інші цілі, ніж це передбачено, суперечить вимогам ч. 2 ст. 57 та ч. 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 19-1, 26-1 Закону України "Про теплопостачання", ст. 18-1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Постанові КМ України від 09.10.2013 року № 750 "Про затвердження порядків зарахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення".
Згідно з ч. 2 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.
У матеріалах справи відсутні докази повідомлення банком про те, що на кошти, які знаходяться на рахунках боржника, заборонено звертати стягнення.
У той же час ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
У силу вимог ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
З урахуванням викладеного, державний виконавець з метою недопущення у своїй діяльності прав та законних інтересів боржника не був позбавлений можливості отримати від банків, у яких накладеного арешт на кошти боржника, інформацію щодо цільового використання таких коштів та можливості звернення стягнення на них.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 ОСОБА_3 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та Законами України.
За ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи встановлення судом порушень вимог чинного законодавства в діях органу ДВС при винесенні постанов про арешт коштів боржника від 29.04.2016 року та від 11.05.2016 року, суд визнає доводи скаржника правомірними, а скарги такими, які належить задоволити.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України. суд
1. Скарги Кузнецовського міського комунального підприємства на дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції та постанови про арешту коштів боржника від 29.04.2016 року та від 11.05.2016 року задовольнити.
2. Визнати незаконними дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції по винесенню:
- постанови про арешт коштів боржника від 29.04.2016 року, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк", в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб,
- постанови про арешт коштів боржника від 11.05.2016 року, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках № 26048054702861, № 26008054712459 в ПАТ КБ "ПриватБанк";
- постанови про арешт коштів боржника від 11.05.2016 року, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках № 26032300901567, № 26031301901567 у філії Рівненського обласного УАТ "Ощадбанк" м. Рівне,
в частині виконання наказу Господарського суду Рівненської області № 918/1228/15 від 23.11.2015 року.
3. Визнати недійсними постанови відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції:
- про арешт коштів боржника від 29.04.2016 року, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк", в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб,
- про арешт коштів боржника від 11.05.2016 року, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках № 26048054702861, № 26008054712459 в ПАТ КБ "ПриватБанк";
- про арешт коштів боржника від 11.05.2016 року, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках № 26032300901567, № 26031301901567 у філії Рівненського обласного УАТ "Ощадбанк" м. Рівне,
в частині виконання наказу Господарського суду Рівненської області № 918/1228/15 від 23.11.2015 року.
Суддя Андрійчук О.В.