23 червня 2016 року м. Київ К/800/57739/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Мороз Л.Л. Зайця В.С.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014
року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014
року
у справі №804/1101/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України"
до Дніпропетровської митниці Міндоходів
про визнання протиправними, скасування картки відмови та рішення, -
У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України" звернулося до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними, скасування картки відмови та рішення.
З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів №110100000/2013/00546 від 30 вересня 2013 року Дніпропетровської митниці Міндоходів України;
- визнати протиправною та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2013/200450/1 від 30 вересня 2013 року Дніпропетровської митниці Міндоходів України.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено.
Обґрунтовуючи свою правову позицію, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що під час здійснення митного оформлення товарів позивачем було надано митниці всі необхідні документи, що підтверджували вартість товару, що імпортувався. У відповідача не було підстав для самостійного визначення митної вартості задекларованого товариством товару.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Дніпропетровська митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дніпропетровська митниця ДФС подала до Вищого адміністративного суду України клопотання про заміну відповідача у справі.
Своє клопотання мотивує тим, що відповідно до постанови КМУ від 06.08.2014 року №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» утворено Дніпропетровську митницю ДФС, яка є правонаступником Дніпропетровської митниці Міндоходів.
Згідно статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за потрібне задовольнити клопотання відповідача та замінити Дніпропетровську митницю Міндоходів на її правонаступника - Дніпропетровську митницю ДФС.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України" направило на адресу Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просило залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Контракту купівлі-продажу №HNM2012/12/10 від 10.12.2012 року ТОВ «Торговий Дім Профіль України» 30.09.2013 року отримав від фірми «SHANDONG HUAYUN NEW MATERIAL Co. LTD.» (КНР) товар наступної номенклатури: оцинкована сталь методом гарячого цинкування в рулонах товщиною 0,38 мм; оцинкована сталь методом гарячого цинкування в рулонах товщиною 0,40 мм.
У підсумку позивачу було донараховано відповідачем додатково податок на додану вартість у сумі 6 684,96 гривень.
30 вересня 2013 року ТОВ «Торговий Дім Профіль України» сформував митну декларацію №110100000/2013/230741 та надав її до Дніпропетровської митниці Міндоходів, а саме до митного посту «Дніпропетровськ-Лівобережний», для здійснення оформлення товару у митному відношенні.
Разом із митною декларацією позивачем були надані наступні документи:
- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №110/2012/0001937 від 03.12.2012 року;
- залізнична накладна для внутрішнього сполучення №40308587 від 27.09.2013 року;
- коносамент (Bill of lading) №QDGY001433 від 14.08.2013 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару №376 від 23.09.2013 року;
- платіжний документ, що підтверджує вартість товару №Swift 1518 від 23.09.2013 року;
- калькуляція транспортних витрат №1691 від 20.09.2013 року;
- виписка з бухгалтерської документації від 23.09.2013 року;
- каталог виробника товару (каталог виробника продукції) від 08.08.2013 року;
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару (прайс лист виробника) від 08.08.2013 року;
- розрахунок ціни (калькуляція) калькуляція вартості товарів від 08.08.2013 року;
- некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість (крім позначених кодами 3001-3021, 3023) комерційна пропозиція від 08.08.2013 року;
- рахунок-фактура (інвойс) №HYS-13014-1IN від 08.08.2013 року;
- пакувальний лист б/н від 08.08.2013 року;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №14 від 24.07.2013 року;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються та подання якого для митного оформлення №HNM2012/12/10 від 10.12.2012 року;
- довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів чи майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (про відсутність за межами України валютних цінностей та майна) Лівобережної МДПІ №84 від 10.07.2013 року;
- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Радіологічний контроль ввіз/вивіз дозволено») №2761 від 14.08.2013 року;
- резервна позиція №915 від 26.07.2001 року;
- сертифікат про походження товару загальної форми №ССРІТІ125358729 від 10.08.2013 року;
- інші некласифіковані документи Лист 777/15 від 24.09.2013 року;
- інші некласифіковані документи поручення 4623/1 від 25.09.2013 року;
- інші некласифіковані документи с-т якості №0023 від 08.08.2013 року;
- інші некласифіковані документи Тальманська розписка від 26.09.2013 року;
- інші некласифіковані документи Тальманський лист від 26.09.2013 року;
- копія митної декларації країни відправлення №425820130580618127 від 09.08.2013 року;
- митна декларація за якою було відмовлено у випуску товарів №110100000/2013/230741 від 30.09.2013 року.
За результатами здійснення такого контролю відповідачем було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення митної вартості товару не містять всіх відомостей та містять розбіжності, а саме:
- дата оплати не кореспондується з датою фактичного відвантаження відповідно до дати коносаменту (14.08.2013), та не відповідають умовам доповнення №14 від 24.07.2013 року до зовнішньоекономічного контракту;
- невідповідність умов та термінів оплати згідно доповнення №14 від 24.07.2013 року до зовнішньоекономічного контракту (100% передоплата) та прайс-листа виробника від 08.08.2013 року (5% передоплата до виробництва та 95% оплата балансу за 10 днів до приходу судна до порту доставки);
- в якості документа, що містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, декларантом надано довідку перевізника від 20.09.2013 року №1692 про транспортні итрати. Бухгалтерська довідка не є документом первинного обліку, визначеного Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 (зі змінами і доповненнями), що підтверджує господарську операцію;
- відсутній договір про надання транспортно-експедиційних послуг.
Під час проведення консультацій 30.09.2013 року за вих. №71311 митним органом направлено електронне повідомлення, яким було зобов'язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) будь-які додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
За результатами контролю співставлення встановлено, що рівень заявленої декларантом митної вартості товару «прокат плоский з нелегованої сталі, з покриттям цинком (плакований)» становить 0,75 дол. США/кг, рівень митної вартості, раніше визнаної митним органам та розрахованої декларантом за ціною угоди, оформленої за МД від 30.07.2013 року №101060000/2013/12797, з урахуванням регіону походження, умов контракту, у наближений до митного оформлення час, становить 0,85 дол. США/кг.
З урахуванням викладеного, посадова особа митниці, прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товару №110100000/2013/200450/1 від 30.09.2013 року, відповідно до якого митну вартість скориговано до 0,85 доларів США/кг на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням резервного методу та складено картку відмови в прийнятті митної декларації №110100000/2013/00546 від 30 вересня 2013 року.
Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
При цьому, згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною 4 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).
Відповідно до частин 1 - 3 статті 57 цього Кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Скаржник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що документи подані позивачем до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів прийняті митним органом правомірно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити наступне.
Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
Та обставина, що в митного органу наявна інформація, що ідентичний товар, задекларовано іншою особою, розмитнювався раніше за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом.
Крім того, нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Таким чином, митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідачем були проігноровані як основний метод визначення митної вартості товару, що імпортувався позивачем, так і другорядні методи, окрім останнього - резервного. В обґрунтування своєї позиції відповідач послався на наявність у нього інформації щодо розмитнення невідомого товару за митною декларацією №101060000/2013/12797 від 30.07.2013р. відповідно до якої невідомий суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснив митне оформлення «начебто» подібного товару за ціною 0,85 USD.
Така позиція відповідача і стала основною підставою для прийняття рішення про відмову позивачеві у митному оформленні імпортованих ним товарів та подальшого вимагання коригування митної вартості більш ніж на 100 USD за кожну тону товарної продукції. Наслідками такої позиції відповідача, стало збільшення митної вартості товару, який імпортувався позивачем на загальну суму 4 181,76 USD.. Щодо конкретних товарних позицій то оцинкована сталь методом гарячого цинкування в рулонах товщиною 0,38 мм - 1 994,99 USD; оцинкована сталь методом гарячого цинкування в рулонах товщиною 0,40 мм - 2 186,77 USD.
Подані ТОВ «Торговий Дім Профіль України» документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню.
Тобто вказані документи підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами статті 58 Митного кодексу України.
Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною Контракту, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Крім того, застосувавши замість визначеного позивачем основного методу, другорядний резервний метод визначення митної вартості товару, відповідач не надав доказів неможливості застосування наступних, після основного методів визначення митної вартості товарів.
Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідача не надано доказів, що подані товариством основні та додаткові документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів, відомості щодо їх ціни та використати основний метод визначення митної вартості за ціною контракту.
Документи, подані товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час формування картки відмови у митному оформленні товарів №110100000/2013/00546 від 30 вересня 2013 року зазначено, що перший метод неможливо застосувати. Також неможливо застосувати другорядні методи, оскільки у відповідача відсутні дані щодо вартості операцій з ідентичними та подібними товарами, скориговані відповідно до умов поставки та партії товару (кількості), відсутні дані, необхідні для проведення розрахунків (мету визначення митної вартості на основі віднімання та додавання (обчислена вартість) вартості). Тому, відповідачем було застосовано резервний метод визначення митної вартості.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару і картку відмови у митному оформленні товарів.
Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Судами першої та апеляційної інстанції правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.
Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, судова колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Клопотання Дніпропетровської митниці ДФС про заміну відповідача у справі - задовольнити.
Замінити Дніпропетровську митницю Міндоходів на її правонаступника - Дніпропетровську митницю ДФС.
Касаційну скаргу Дніпропетровську митницю ДФС - відхилити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі №804/1101/14 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді