23 червня 2016 року м. Київ К/800/1109/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Мороз Л.Л. Зайця В.С.
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня
2015 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня
2015 року
у справі №395/1008/15-а
за позовом ОСОБА_4
до Управління Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі
Кіровоградської області
третя особа: Приватне акціонерне товариство «Новомиргородське АТП 13545»
про визнання дій протиправними, -
ОСОБА_4 звернувся до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Новомиргородське АТП 13545», у якому просив визнати неправомірною відмову відповідача в призначенні пенсії на пільгових умовах з моменту звернення про призначення пенсії, при цьому зарахувавши до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах період роботи з 13.04.1987 року на посаді слюсаря-моториста.
Постановою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Обґрунтовуючи свою правову позицію, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що право позивача на зарахування пільгового стажу та призначення на його підставі пільгової пенсії порушено не було.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області та отримує пенсію за віком відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У жовтні 2014 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про зарахування його пільгового стажу за період роботи з 13.04.1987 року по 05.05.1997 року на посаді слюсаря-моториста.
Листом УПФУ в Новомиргородському районі Кіровоградської області від 17.10.2014 року №8 позивачу було відмовлено в зарахуванні пільгового стажу, у зв'язку з ненаданням жодних документів, які б підтверджували пільговий стаж.
Не погодившись з обґрунтованістю зазначеної відмови та вважаючи протиправним не призначення пільгової пенсії, ОСОБА_4 звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Згідно приписів статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом пункту 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. N 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 р.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію; рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року №21-183а13, від 25 листопада 2014 року №21-519а14, від 19 травня 2015 року №21-175а15.
Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій встановили, що згідно відомостей трудової книжки позивача, останній у період з 13.04.1987 року по 05.05.1997 року працював на посаді слюсаря-моториста Новомиргородського автотранспортного підприємства 13545 зі шкідливими умовами праці.
На підтвердження наявності у позивача пільгового стажу надано довідку про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Однак, така довідка не містить підпису директора підприємства та відбиток печатки підприємства.
Крім того, наданий позивачем наказ №224/1 від 31.12.1987 року про проведення атестації робочих місць, підтверджує лише факт проведення атестації робочих місць на підприємстві, зокрема посади «моториста», але без визначення її результатів.
Згідно листа ПрАТ «Новомиргородське АТП 13545» від 28.01.2015 року №3, документи про атестацію робочих місць, яка проводилась 1987 року та тарифна сітка розрядів на підприємстві відсутня.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для зарахування періоду роботи позивача з 13.04.1987 року по 05.05.1997 року до пільгового стажу роботи.
Стосовно призначення позивачу пільгової пенсії, колегія суддів зазначає наступне.
За правилами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 не звертався до пенсійного органу із заявою про призначення йому пільгової пенсії.
Таким чином, колегія суддів погоджується із судом апеляційної інстанції, що вимоги позивача про необхідність зобов'язання пенсійний орган призначити йому пенсію на пільгових умовах є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводами касаційної скарги наведених обставин не спростовано.
В обґрунтування касаційної скарги скаржником фактично покладені доводи апеляційної скарги, які зводяться до переоцінки доказів у справі та не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Судами першої та апеляційної інстанції правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.
Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, судова колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Постанову Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у справі №395/1008/15-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді