33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
30 червня 2016 р. Справа № 918/414/16
Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи
за позовом Кузнецовського міського комунального підприємства
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівнеліфт"
про стягнення в сумі 1 492 783,29 грн.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №275 від 20.11.2015р.).
Від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність №82/14 від 02.02.2015р.).
Суть спору: Кузнецовське міське комунальне підприємство звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівнеліфт" про стягнення в сумі 1 492 783,29 грн.
Ухвалою суду від 07.06.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 16.06.2016р.
У зв'язку із перебуванням у відпустці 16.06.2016р. судді Горплюка А.М. судове засідання у справі №918/414/16 призначене на 16.06.2016р. о 10:30 год. не відбулося.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.06.2016р. у справі №918/414/16, враховуючи, що відпали обставини, які унеможливили проведення судового засідання, справу було призначено до розгляду на 30.06.2016р.
30.06.2016р. відповідачем через відділ канцелярії суду подано заяву про застосування строків позовної давності.
В судовому засіданні 30.06.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві, а представник відповідача просив задовольнити заяву про застосування строку позовної давності.
За таких обставин, керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір за наявними у справі матеріалами.
В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд
01.12.2011 р. Кузнецовським міським комунальним підприємством (Замовник) та ОСОБА_1 акціонерним товариством "Рівнеліфт" (Підрядник) було укладено договір підряду № 290, відповідно до п. 1.1. якого підрядник зобов'язався, на свій ризик, з використанням своїх матеріалів та устаткування виконувати за завданням замовника на його об'єктах повне технічне обслуговування ліфтів і обладнання диспетчеризації, а замовник зобов'язався приймати та оплачувати вищезазначені роботи.
У відповідності до п. 4.1.1 Договору, підрядник зобов'язаний своїми силами і засобами виконати роботи в обсягах і в строки, передбачені договором з врахуванням вимог, передбачених "Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів", "Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні" та технологічним процесам, які розробляються та затверджуються підрядником і здати роботи замовнику в стані, який відповідає нормативним актам та умовам договору.
Господарським судом встановлено, що Кузнецовське міське комунальне підприємство перерахувало на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівнеліфт" грошові кошти в сумі 1 492 783 грн. 29 коп., що стверджується платіжними дорученнями (а.с. 25-62).
За твердженням позивача, відповідач в порушення взятих на себе за Договором зобов'язань, роботи з січня по вересень 2012 року не виконав, а тому сплачені кошти вважає збитками та просить суд їх стягнути в примусовому порядку.
Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом позову є вимоги про стягнення 1 492 783 грн. 29 коп. збитків.
Згідно з ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 цього Кодексу, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Тобто, замовник зобов'язаний сплатити підряднику обумовлену в договору ціну в повному обсязі після остаточної здачі йому результатів роботи. При цьому, такий обов'язок виникає у нього за умови, що і підрядник виконав свої обов'язки повністю: робота виконана належним чином та в обумовлений строк або достроково у разі погодження на це замовника.
У відповідності до п. 4.1.1. Договору, підрядник зобов'язаний своїми силами і засобами виконати роботи в обсягах і в строки, передбачені договором з врахуванням вимог, передбачених "Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів", "Положенням про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні" та технологічними процесами, що розробляються та затверджуються підрядником.
Відповідно до "Правил будови та безпечної експлуатації ліфтів" затверджених Наказом Державного комітету України з промислової безпеки № 190 Технічне обслуговування ліфтів - це комплекс дій або дія для підтримання справного стану чи працездатності ліфта підчас використання його за призначенням. Відповідно до п.2 "Положення про систему технічного обслуговування ліфтів в Україні" затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 73 від 10.04.2000 року система технічного обслуговування та ремонту ліфтів передбачає виконання за графіком робіт з метою забезпечення безперебійної, безпечної роботи ліфтів, а також запобігання передчасного спрацювання обладнання і підтримання їх належного технічного стану. Система технічного обслуговування та ремонту ліфтів складається з регламентних робіт (РР), місячних ремонтів (МР), квартальних ремонтів (КР) зі встановленою Положенням періодичністю: регламентні роботи - встановлюється спеціалізованою організацією; місячний ремонт - не рідше одного разу в 31 день, для вантажних ліфтів - не рідше одного разу в 15 днів; квартальний ремонт - не рідше одного разу у три місяці. Згідно із п.3 Положення для забезпечення безпечної та безперебійної роботи ліфтів система технічного обслуговування та ремонту ліфтів має такі форми технічного обслуговування: - повне технічне обслуговування; - часткове технічне обслуговування; - технічне обслуговування за індивідуальними калькуляціями. Повне технічне обслуговування, що здійснює позивач згідно Договору, включає регламентні роботи , місячний ремонт та квартальний ремонт. Місячний ремонт, згідно із Положенням має бути проведено на кожному із ліфтів в термін, що не перевищує 31 день, тобто один раз на місяць. Про проведення періодичних оглядів та ремонтів ліфтів представником підрядної організації робиться запис у Журналі періодичних оглядів і ремонтів ліфта, при цьому працівник, що проводить відповідний ремонт повідомляє диспетчерську службу замовника про зупинення відповідного ліфта, про що робиться запис у Журналі об'єднаної диспетчерської служби. Відповідні дії працівників підрядника , що проводять ремонтні та регламентні роботи є обов'язковими, про що зазначено у Технологічних процесах на місячний та квартальний ремонт ліфтів підрядної організації затверджених посадовими особами позивача.
Згідно записів у Журналі періодичних оглядів і ремонтів ліфтів на ліфтах, що підлягали обслуговуванню відповідачем в період з січня по вересень 2012 року підрядною організацією було проведено разом 431 плановий місячний та квартальний ремонт ліфтів, а саме у січні 2012 року - 17 квартальних ремонтів і 1 місячний ремонт; у лютому 2012 року - 26 місячних і 1 квартальний ремонт; у березні 2012 року - 44 місячних ремонтів; у квітні 2012 року - 41 квартальний ремонт; у травні 2012 року - 39 місячних ремонтів і 1 квартальний ремонт; у червні 2012 року - 42 місячних ремонтів; у липні 2012 року - 55 квартальних ремонтів; у серпні 2012 року - 61 місячний ремонт; у вересні 2012 року - 59 місячних ремонтів і 1 квартальний ремонт.
Судом встановлено, що дані записи підрядника про проведення місячних та квартальних ремонтів у Журналах періодичних оглядів і ремонтів ліфтів за звітний період з січня по вересень 2012 року не відповідають записам про проведення зазначених ремонтів у Журналі об'єднаної диспетчерської служби, а саме: у дні проведення ремонтів згідно записів підрядника у Журналах періодичних оглядів і ремонтів ліфтів записи про зупинення даних ліфтів у Журналі об'єднаної диспетчерської служби відсутні. Даний факт свідчить про те, що вказані ліфти для проведення планових місячних та квартальних ремонтів не зупинялися, а відтак, чергові ремонти на зазначених ліфтах позивачем не проводились.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, вбачається, що підрядник на протязі періоду з січня по вересень 2012 року не виконав свої договірні зобов'язання з повного технічного обслуговування ліфтів, що є порушенням умов Договору в частині виконання підрядником своїх договірних зобов'язань. Не проведення підрядною організацією чергового планового ремонту ліфта або їх проведення із порушеннями, що ставляться нормативними актами до якості їх проведення - є порушенням умов Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.
При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
У пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 р. №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 р. №04-5/239) визначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Тому помилковими є рішення окремих господарських судів, які при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань, посилаються на статтю 1166 ЦК України.
Правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще і тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (ч. 3 ст. 22 ЦК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (ст.1166 ЦК України).
Зазначене розмежування підстав відповідальності необхідне також і тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її заподіяла.
За таких обставин, коли зібраними у справі доказами підтверджується факт невиконання відповідачем в січні - вересні 2012 року взятих на себе зобов'язань в частині виконання робіт, обумовлених Договором підряду № 290 від 01.12.2011р., позивач має право на відшкодування (повернення) грошових коштів сплачених за ці роботи. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення вимог Кузнецовського міського комунального підприємства про стягнення 1 492 783 грн. 29 коп. збитків.
Разом з тим відповідачем у справі подано заяву про застосування позовної давності щодо заявлених позовних вимог про стягнення 1 492 783 грн. 29 коп. збитків.
За ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).
До вимог про стягнення сум процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (п.п. 3.4., 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10.06.2015 р. у справі № 6-267цс15).
Судом з умов договору, пояснень позивача у справі та наявних матеріалів справи встановлено, що строк позовної давності у 3 роки щодо вимоги про стягнення 1 492 783 грн. 29 коп. збитків сплив:
за роботи виконані у січні 2012 році - в лютому 2015 року;
за роботи виконані у лютому 2012 році - в березні 2015 року;
за роботи виконані у березні 2012 році - в квітні 2015 року;
за роботи виконані у квітні 2012 році - в травні 2015 року;
за роботи виконані у травні 2012 році - в червні 2015 року;
за роботи виконані у червні 2012 році - в липні 2015 року;
за роботи виконані у липні 2012 році - в серпні 2015 року;
за роботи виконані у серпні 2012 році - в вересні 2015 року;
за роботи виконані у вересні 2012 році - в жовтні 2015 року.
В той же час, позивач звернувся до суду з позовом 06.06.2016р., що стверджується відтиском печатки, проставленим відділом канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З наведеного вбачається, що момент, з яким пов'язується початок перебігу позовної давності, розпочинається з наступного дня після настання строку виконання зобов'язання або з дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (а не з дня її пред'явлення), та є єдиним для будь-якого виду зобов'язань: як основного, так і додаткових.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки, позивачем подано позовну заяву про стягнення збитків після спливу позовної давності, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 1 492 783 грн. 29 коп. збитків.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення підписане суддею "05" липня 2016р.
Суддя Горплюк А.М.