ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.06.2016Справа №910/6630/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес"
про стягнення 8 656, 63 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Красій Г.Д.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» про стягнення 8 656,63 грн., в якості виплати страхового відшкодування. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу, у зв'язку з чим у нього вникло право вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 р. порушено провадження у справі № 910/6630/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.05.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
16.05.2016 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Товариство з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» подало клопотання про розгляд даної справи без участі представника позивача.
У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що відшкодуванню підлягають витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, у зв'язку з чим вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" щодо доплати страхового відшкодування є необґрунтованими та неправомірними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 р. строк розгляду спору у даній справі продовжено на п'ятнадцять днів; розгляд справи відкладено на 13.06.2016 р.
Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
24.06.2016 р. позивач подав пояснення по справі, у яких зазначає, що виплата страхового відшкодування здійснювалась на підставі акту виконаних робіт №3239 від 28.10.2013 р., тож, вказаний акт підтверджує факт оплати проведеного ремонту, а тому посилання відповідача на коефіцієнт фізичного зносу безпідставні оскільки позивачем надано акт виконаних робіт.
У даному судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.
Представник позивача на виклик суду не з'явився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 29.06.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -
15.08.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЮПРОФ СИСТЕМА УКРАЇНА» та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ.074694, за яким застраховано майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами, зокрема, автомобілем «Skoda Fabia», державний номер НОМЕР_1.
02.09.2103 р. в місті Дніпропетровську відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Skoda Fabia», державний номер НОМЕР_1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЮПРОФ СИСТЕМА УКРАЇНА» під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Subaru Forester», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3
Як встановлено судом, в результаті дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено застрахований Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" автомобіль «Skoda Fabia», державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до постанови Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 25.09.2013 р. ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу.
Відповідно до звіту №3464/13 від 11.09.2013 р. матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Skoda Fabia», державний номер НОМЕР_1 становить 40 818,79 грн.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda Fabia», державний номер НОМЕР_1 згідно з ремонтною калькуляцією становить 40 818,79 грн.
Відповідно до акту виконаних робіт №3239 від 28.10.2013 р. на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту Головного виробничо-технічного підприємства «Металл» вартість наданих послуг і виконаних робіт складає 35 642,85 грн.
Головне виробничо-технічне підприємство «Металл» виставило рахунок на оплату №601 від 10.09.2013 р. у розмірі 35 642,85 грн. за відновлювальний ремонт автомобіля «Skoda Fabia», державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до страхового акту №UA2013090200001/L02/01 від 01.10.2013 р. та страхового акту №UA2013090200001/L02/02 від 08.11.2013 р. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", загальний розмір страхового відшкодування становить 35 117,85 грн.
Платіжними дорученнями №16497 від 02.10.2013 р. та №17688 від 12.11.2013 р. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" перерахувало на користь Головного виробничо-технічного підприємства «Металл» страхове відшкодування у розмірі 35 117,85 грн. за відновлювальний ремонт автомобіля «Skoda Fabia», державний номер НОМЕР_1.
Товариство з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» (на підставі договору доручення № 1 від 05.05.2009 р. з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна") - звернулось до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" з заявою №637/2013-01/ИР про страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 35 117,85 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Юнівес" здійснено виплату Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "ПЗУ Україна" страхового відшкодування згідно регресної вимоги №637/2013-01/ИР у розмірі 25 656,63 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8963 від 22.04.2014 р.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу - автомобіля «Subaru Forester», державний номер НОМЕР_2 застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Юнівес" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/0089891, за яким ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну встановлено у розмірі 50 000, 00 грн. та франшиза - 1 000, 00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» зазначає, що у зв'язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Skoda Fabia», державний номер НОМЕР_1, позивач, відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу - автомобіля «Subaru Forester», державний номер НОМЕР_2 застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Юнівес", позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Положеннями ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
У відповідності до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 1 ст. 1197 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За таких обставин, у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Skoda Fabia», державний номер НОМЕР_1, у водія автомобіля «Subaru Forester», державний номер НОМЕР_2, виник обов'язок відшкодувати власнику пошкодженого автомобіля витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Разом з тим, як встановлено судом Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування власнику автомобіля «Skoda Fabia», державний номер НОМЕР_1 на підставі договору добровільного страхування, а відтак - у нього виникло право регресної вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.
Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «Skoda Fabia», державний номер НОМЕР_1, у розмірі 35 117,85 грн., у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку - до водія автомобіля «Subaru Forester», державний номер НОМЕР_2.
В той же час, судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Subaru Forester», державний номер НОМЕР_2 була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Юнівес" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/0089891.
Стосовно доводів відповідача про необхідність врахування фізичного зносу транспортного засобу при визначенні суми страхового відшкодування, суд відзначає, що за правилами ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За правилами ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Виходячи з аналізу наведених норм, оцінка шкоди здійснюється безпосередньо страховою компанією при визначенні розміру страхового відшкодування, яке підлягає виплаті потерпілій особі в порядку Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Водночас, у даному випадку Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юнівес" виступає особою, відповідальною за завдані збитки відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» та не є страховиком по відношенню до позивача, у зв'язку з чим норми ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застосуванню не підлягають.
Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу, що ані нормами Закону України «Про страхування» ані нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не встановлено обов'язок страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування лише на підставі звіту про оцінку транспортного засобу, оскільки останній є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, однак не остаточну суму, необхідну для відновлення такого транспортного засобу.
Тотожній висновок викладений також у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 р. у справі № 910/7163/15.
Як зазначається в листі Верховного Суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 р. визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Вищезазначена позиція знайшла своє відображення, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2013 р. у справі № 5011-72/9778-2012.
За змістом ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» у разі виплати страховиком відшкодування за договором майнового страхування фактично відбувається перехід права вимоги від страхувальника до страховика.
При цьому, нового зобов'язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки у даному випадку відбувається заміна кредитора, а саме - страхувальник передає своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, тобто страховик набуває прав потерпілого.
Тобто, особою, відповідальною за завдані збитки може бути як безпосередньо особа, що заподіяла шкоду, так і страхова компанія, яка прийняла на страхування його відповідальність.
Відтак, здійснивши виплату страхового відшкодування власнику автомобіля «Skoda Fabia», державний номер НОМЕР_1 на підставі договору добровільного страхування, позивач отримав право вимоги до страховика винної за спричинену шкоду сторони - у даному випадку до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес".
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 р. № 3-165гс-14 та постановах Вищого господарського суду України № 910/9742/14 від 11.11.2014 р. та № 905/2988/14 від 25.05.2015 р.
Відтак, суд відхиляє доводи відповідача як такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та спростовуються наведеними обставинами.
За правилами ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до особи, відповідальної за завдані збитки, переходить право на відшкодування саме фактичних витрат, розмір яких у даному випадку підтверджується платіжними дорученнями №16497 від 02.10.2013 р. та №17688 від 12.11.2013 р. та складає 35 117,85 грн.
Крім того, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Юнівес" сплачено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "ПЗУ Україна" суму страхового відшкодування не в повному обсязі, а саме в розмірі 25 656,63 грн.
За правилами ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, що у даному випадку становить 1000,00 грн.
При цьому, суд враховує, що сума фактично понесених Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" витрат становить 8 461,22 грн., в той час як позивачем заявлено до стягнення 8 656,63 грн.
Між тим, документально підтверджених відомостей щодо витрат Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на виплату страхового відшкодування власнику автомобіля «Skoda Fabia», державний номер НОМЕР_1 на суму 8 656,63 матеріали справи не містять.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підсумовуючи вищевикладене, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним обґрунтувань, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову у розмірі 8 461,22 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового бору при покладаються обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, враховуючи, що судовий збір у даному випадку сплачений за мінімальною ставкою, сума судового збору покладається на відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" (03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд.72, код ЄДРПОУ 32638319), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд.40, код ЄДРПОУ 20782312) страхове відшкодування у сумі 8 461,22 (вісім тисяч чотириста шістдесят одна грн. 22 коп.) грн. та 1 378, 00 (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 04.07.2016 р.
Суддя Пригунова А.Б.