05 липня 2016 року Справа № 916/1008/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді: Алєєва І.В. (доповідач), Кравчук Г.А., Рогач Л.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лідер" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2016р.
у справі №916/1008/15-г Господарського суду Одеської області
за позовом Прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лідер"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кілійська районна державна адміністрація
про стягнення 21 216,47 грн.,
Подана касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лідер" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2016р. у справі №916/1008/15-г не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.
Частиною 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Згідно з частиною другою статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору та порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок і розмір сплати судового збору передбачено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
На момент подання позову (06.03.2015 року) діяла редакція Закону України "Про судовий збір", яким було встановлено ставку судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява містить вимогу майнового характеру - стягнення збитків у сумі 21 216,47 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 16.01.2016 року №05/2-188вих-16).
Враховуючи наведене, скаржник під час звернення зі скаргою повинен був сплатити судовий збір у розмірі 120% ставки від 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.
Проте, до касаційної скарги скаржником додана квитанція №12DM43727 від 25.05.2016р. про сплату судового збору в розмірі 1750,00грн., дана сума є меншою, ніж визначено вказаними нормами Закону України "Про судовий збір".
Виходячи з наведеного, скаржником сплачено судовий збір не в повному обсязі.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до касаційної скарги не додано доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.
Крім того, судова колегія звертає увагу заявника касаційної скарги на те, що додана до касаційної скарги ксерокопія довіреності від 20.01.2016р. на ім'я ОСОБА_4 засвідчена безпосередньо самим представником ОСОБА_4, проте в тексті довіреності не зазначено право представника ОСОБА_4 на засвідчення від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лідер" будь-яких копій документів, в тому числі цієї довіреності.
Разом з тим, відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. № 55, а в разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.
Керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лідер" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2016р. у справі №916/1008/15-г повернути скаржнику.
Головуючий суддя(доповідач) І.В. Алєєва
Суддя Г.А. Кравчук
Суддя Л.І. Рогач