29 червня 2016 року Справа № 10/5026/620/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі),
Білошкап О.В.,
Погребняка В.Я.,
розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Старобабанський гранітний кар'єр" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Пшеничного С.М., с. Старі Бабани Черкаської області
на постановувід 10.03.2016 Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 10/5026/620/2011 господарського суду Черкаської області
про банкрутствопублічного акціонерного товариства "Старобабанський гранітний кар'єр"
кредиторОСОБА_5, м. Умань Черкаської області
в судовому засіданні взяли участь представники:
ПАТ "Старобабанський
гранітний кар'єр" арбітражний керуючий Пшеничний С.М., посвідчення;
гр. ОСОБА_5 особисто
У провадженні господарського суду Черкаської області знаходиться справа №10/5026/620/2011 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Старобабанський гранітний кар'єр" (далі - ПАТ "Старобабанський гранітний кар'єр", боржник, скаржник), порушена в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013).
Постановою господарського суду Черкаської області від 09.06.2015 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство).
09.06.2015 оприлюднене на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (№18846).
12.11.2015 (з врахуванням доповнень від 21.12.2015) громадянин ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Черкаської області з заявами про визнання поточних грошових вимог до боржника. Перша про визнання поточних грошових вимог в сумі 14 461,50 грн. заборгованості по компенсації за використання особистого автомобіля та 500 грн. моральної шкоди. Друга про визнання поточних грошових вимог в сумі 78 818,69 грн. заборгованості по заробітній платі, 38 392,94 грн. компенсації за несвоєчасну виплату по заробітній платі, 8 000 грн. моральної шкоди. Обидві заяви ґрунтуються на рішеннях Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.10.2015 у справі № 705/5311/15-ц та від 17.11.2015 у справі № 705/5132/15-ц.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.12.2015 у справі №10/5026/620/2011 (суддя Боровик С.С.) визнано громадянина ОСОБА_5 поточним кредитором ПАТ "Старобабанкський гранітний кар'єр" на суму 68 818,69 грн. заборгованості по заробітній платі, як вимоги першої черги, 38 392,94 грн. компенсації за несвоєчасну виплату по заробітній платі та 8 000 грн. моральної шкоди, як вимоги шостої черги, які включено до реєстру вимог кредиторів.
Іншою Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.12.2015 у даній справі визнано громадянина ОСОБА_5 поточним кредитором боржника на суму 14 461,50 грн. заборгованості по компенсації за використання особистого легкового автомобіля та 500 грн. моральної шкоди, як вимоги шостої черги.
Вказані рішення мотивовані тим, що грошові вимоги громадянина ОСОБА_5 до боржника в частині компенсаційних виплат за своєю природою не входять до структури заробітної плати та заявлені після спливу граничного двомісячного строку, визначеного ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, а тому підлягають включенню до шостої черги.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 у справі №10/5026/620/2011 (судді: Верховець А.А. - головуючий, Тищенко А.І., Разіна Т.І.) ухвалу господарського суду Черкаської області від 21.12.2015 скасовано частково, прийнято нове рішення, яким 38 392,94 грн. компенсації за несвоєчасну виплату по заробітній платі віднесено до першої черги задоволення грошових вимог згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство.
Цією ж постановою від 10.03.2016 скасовано іншу ухвалу господарського суду Черкаської області від 21.12.2015 в частині визначення черговості погашення 14 461,50 грн. заборгованості по компенсації за використання особистого легкового автомобіля та віднесено її до першої черги задоволення грошових вимог.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що компенсаційні виплати в силу ст. 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) відносяться до структури заробітної плати та згідно з ст. 45 Закону про банкрутство повинні погашатись в першу чергу.
Не погоджуючись з винесеним судовим рішенням, боржник в особі ліквідатора арбітражного керуючого Пшеничного С.М. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить його скасувати, а дві ухвали суду першої інстанції від 21.12.2015 залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 38, 45 Закону про банкрутство, ст.ст. 116, 117 КЗпП України. Скарга не містить заперечень щодо суми грошових вимог громадянина ОСОБА_5, однак ліквідатор зазначає, що спірні поточні грошові вимоги подані після граничного строку, а тому в силу ч. 1 п. 1 ст. 45 Закону про банкрутство не можуть бути включені до першої черги задоволення, оскільки не входять до складу заробітної плати.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство поточними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
За змістом ст. 38 Закону про банкрутство вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому на вимоги щодо стягнення заробітної плати наслідки пропущення вказаного строку не розповсюджуються.
Як встановлено судами, обидві заяви громадянина ОСОБА_5 з поточними грошовими вимогами до боржника подані з пропуском двомісячного строку та ґрунтуються на судових рішеннях.
Судом першої інстанції, визначено та включено до першої черги задоволення грошові вимоги на суму 68 818,69 грн. заборгованості по заробітній платі, всі інші вимоги - до шостої черги, зокрема на суму 38 392,94 грн. компенсації за несвоєчасну виплату по заробітній платі та 14 461,50 грн. компенсації за використання особистого легкового автомобіля, як такі, що не входять до структури заробітної плати.
Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо включення спірних вимог, які складають компенсаційні виплати пов'язані з трудовими відносинами боржника та громадянина ОСОБА_5, до першої черги, вказавши, що такі виплати входять до структури заробітної плати на підставі ст. 117 КЗпП України.
Черговість задоволення вимог кредиторів установлена ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство. Зокрема у першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
У силу ст. 2 Закону України "Про оплату праці" до структури заробітної плати включаються виплати за виконану роботу, а також гарантії та компенсації за невідпрацьований час.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власниками або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа організація повинні виплатити його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За структурою стаття 117 КЗпП України, якою визначено підстави виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відноситься до розділу VII "Оплата праці" вказаного Кодексу.
Таким чином, затримка розрахунку при звільненні за своєю природою пов'язана з трудовими відносинами та відноситься до структури заробітної плати.
Вказана позиція кореспондується з рішенням Верховного Суду України, який дійшов висновку, що за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це є компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку, на яку не поширюється дія мораторію, передбачена Законом України про банкрутство (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 14.11.2012 у справі № 6-139цс12).
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до неустойки і не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.
Крім того ст. 125 КЗпП України визначено, що працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правомірно прийшов до висновку про включення поточних грошових вимог громадянина ОСОБА_5 у розмірі 38 392,94 грн. та 14 461,50 компенсаційних виплат до першої черги задоволення вимог кредиторів боржника згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство.
Враховуючи наведені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про відповідність постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 нормам чинного законодавства. У зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 1, 38, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 1, 2 Закону України "Про оплату праці", ст.ст. 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Старобабанський гранітний кар'єр" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Пшеничного С.П. залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 у справі № 10/5026/620/2011 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді О.В. Білошкап В.Я. Погребняк