13 червня 2016 року м. Київ К/800/1360/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Веденяпіна О.А.
Пилипчук Н.Г.
за участю секретаря Латишевої Л.П.
представників: позивача Фабрія В.В.
відповідача Макаренка С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (правонаступника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби)
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012
у справі № 2а/0570/8163/12
за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Словененергомонтажсервіс»
про визнання частково недійсним податкового повідомлення - рішення,-
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012, позов задоволено. Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку ДПС від 15.05.2012 №0000131530/5231/10/15-17-3 в частині зменшення суми від?ємного значення об?єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 38150,06 грн.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за наслідками якого складено акт перевірки від 24 квітня 2012 року № 62/15-17-3/23343582.
За висновками акта перевірки позивачем порушені норми пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, пункту 144.1 статті 144, пункту 146.2, пункту 146.12 статті 146 Податкового кодексу України при формуванні витрат за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Словенергомонтажсервіс».
На підставі акта перевірки відповідачем 15 травня 2012 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000131530/5231/10/15-17-3, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 252492 грн. за 2-4 квартали 2011 року. Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржується частково в сумі 38150,06 грн.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно з абзацом першим пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
З правового аналізу наведених нормативних приписів вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Судами попередніх інстанцій встановлено, позивачем в особі структурної одиниці Словянської ТЕС укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Словенергомонтажсервіс» договір від 16 лютого 2011 року № 158, згідно якого ТОВ «Словенергомонтажсервіс» (виконавець) зобов'язується передати у власність СО ПАТ «Донбасенерго» Словянської ТЕС (замовник), а замовник прийняти та сплатити запчастини (товар) в строки встановлені договором.
Сума поставки відповідно до договору складає 27360 грн., в тому числі податок на додану вартість 4560 грн.
Відповідно до пункту 2 договору, виконавець зобов'язується поставити товар згідно договору на умовах EXW (склад виконавця) INCOTERMS 2000 по заявці замовника (специфікація № 1 до договору від 16 лютого 2011 року № 158, відповідно до якої поставлявся наступний товар: люнет опорний -1 шт., на суму 12080 грн., обойма роликова - 2 шт., на суму 1640 грн., домкрат клиновий лівий - 1 шт., на суму 4540 грн., домкрат клиновий правий -1 шт., на суму 4540 грн.).
На виконання вимог зазначеного договору ТОВ «Словенергомонтажсервіс» було видано позивачу податкову накладну від 29 березня 2011 року № 3 на суму 27360 грн., з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 4560 грн., видаткову накладну від 29 березня 2011 року № 2 на суму 27360 грн., з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 4560 грн., та сертифікат якості № 311.
Відповідно до приходних ордерів від 30 березня 2011 року № 1335, № 1336, № 1337, №1338 СО ПАТ «Донбасенерго» Словянською ТЕС було отримано товар, в тій самій кількості та на ту саму суму, визначеній в специфікації до договору від 16 лютого 2011 року № 158, що також підтверджується картками складського обліку матеріалів.
Розрахунки між контрагентами проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 7 квітня 2011 року № 637. Перевезення товару підтверджується подорожнім листом від 29 березня 2012 року № 5236, де вантажовідправником виступало Товариством з обмеженою відповідальністю «Словенергомонтажсервіс», вантажоодержувачем - СО ПАТ «Донбасенерго» Словянська ТЕС.
31 травня 2012 року Словянською ТЕС був укладений договір з ТОВ «Словенергомонтажсервіс» № 420, згідно якого ТОВ «Словенергомонтажсервіс» (постачальник) зобов'язується поставити, а СО ПАТ «Донбасенерго» Словянська ТЕС (покупець) сплатити та прийняти вказаний товар на загальну суму 92622 грн., з урахуванням податку на додану вартість 15437 грн.: - притирочна машина ГМ-039 для притирки безфланцевих задвижок Ду100-200 мм, 1 штука, на суму 45000 грн.; - притирочна машина ГМ-039А для притирки безфланцевих задвижок Ду200-300 мм, 1 штука, на суму 47622 грн.
Відповідно до пункту 2.1 договору, товар поставляється на умовах DDP (Incoterms 2000) м. Миколаївка, Словянська ТЕС. На виконання вимог зазначеного договору ТОВ «Словенергомонтажсервіс» було видано податкову накладну від 6 червня 2011 року № 2 на суму 27786 грн. 60 коп., з урахування податку на додану вартість 4631 грн. 10 коп., від 4 липня 2011 року № 2 на суму 64835 грн. 40 коп., з урахуванням податку на додану вартість в сумі 10805 грн. 90 коп., видаткову накладну від 4 липня 2011 року на суму 92622 грн., авізо від 23 червня 2012 року № 689 на суму 27786 грн. 60 коп., авізо від 18 липня 2012 року № 888 на суму 64835 грн. 40 коп.
Відповідно до прибуткових ордерів № 3678, 3679 від 7 липня 2011 року СО ПАТ «Донбасенерго» Словянською ТЕС було отримано товар, в тій самій кількості та на ту саму суму, визначену в договорі від 31 травня 2011 року № 420, що також підтверджується картками складського обліку матеріалів.
Отримання товарно-матеріальних товарів також підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31 липня 2012 року, акту вхідного контролю притирочних машин ГМ-039 та ГМ-039А. Товар перевозився особистим транспортом співробітниками ТОВ «Словенергомонтажсервіс».
4 січня 2011 року між структурною одиницею позивача Словянською ТЕС та ТОВ «Словенергомонтажсервіс» був укладений договір № 12 на виконання монтажу схеми завантаження шарів розмольних мельниць та додаткова угода до даного договору від 2 березня 2011 року.
На виконання умов договору між сторонами підписаний акт виконаних робіт за березень 2011 року, видані авізо від 31 січня 2011 року № 78, від 31 березня 2011 року № 346, від 29 квітня 2011 року № 432, податкові накладні від 31 березня 2011 року № 4 на загальну суму 94842 грн. 60 коп., в тому числі податок на додану вартість 15807 грн. 10 коп., від 29 березня 2011 року № 2 на загальну суму 116219 грн., в тому числі податок на додану вартість 19369 грн. 98 коп., від 20 січня 2011 року № 1 на загальну суму 88406 грн. 40 коп., в тому числі податок на додану вартість 14734 грн. 40 коп., а також між сторонами договору складений акт від 11 травня 2011 року приймання-передачі змонтованої схеми.
20 червня 2011 року року між структурною одиницею позивача Словянською ТЕС та ТОВ «Словенергомонтажсервіс» як виконавцем був укладений договір №452, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати капітальний ремонт притирочний станків.
На виконання договору складений акт виконаних робіт від 18 серпня 2011 року, видані авізо від 30 червня 2011 року № 712, від 12 вересня 2011 року № 1237, видані податкові накладні від 22 червня 2011 року на загальну суму 48526 грн. 28 коп., від 18 серпня 2011 року на загальну суму 113227 грн. 97 коп., складений акт вхідного контролю від 19 серпня 2011 року.
Реальність господарських операцій за вищезазначеними договорами між позивачем та ТОВ «Словенергомонтажсервіс» була предметом судового розгляду, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року, яка набрала законної сили у встановленому законом порядку, в адміністративній справі № 2а/0570/6903/2012 був задоволений позов Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» та визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2012 року № 0000091530/5223/10/15-17-3 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27907 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 4477 грн., підставою для прийняття якого був акт перевірки від 24 квітня 2012 року № 62/15-17-3/23343582.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на формування витрат чи податкового кредиту.
Крім того, у розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Однак наявності вищезазначених обставин, на підтвердження факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулися, судами не встановлено.
У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.
Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та витрати, не спростовано.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, а фактично спрямовані на переоцінку установлених судом обставин, що перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.А.Веденяпін
Н.Г.Пилипчук