29 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 521/9557/13-а
Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Маркарова С.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Кравченка К.В.,
Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 5 квітня 2016р. про закриття провадження у справі по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, за участю третіх осіб Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, ОСОБА_3 про визнання протиправним розпорядження ОМР про передачу безкоштовно у приватну власність земельної ділянки, -
У червні 2013р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Одеської міської ради, за участю третіх осіб Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, ОСОБА_3, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради №2543-XXIV від 20.04.2004р.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що вищевказаним рішенням його брату ОСОБА_3 була безкоштовно передана у приватну власність земельна ділянка площею 434кв.м. за адресою: АДРЕСА_1
Позивач зазначив, що при складанні розмірів і границь земельної ділянки з вини Одеської міської ради були допущені суттєві неточності у розмірі земельної ділянки позивача, яка на той час розгляду справи складала 40,5кв.м. менше, ніж була в його фактичному користуванні.
Посилаючись на зазначене, позивач просив позов задовольнити.
Представником Одеської міської ради було подано клопотання про закриття провадження у справі в порядку п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.
В обґрунтування клопотання Одеська міська послалась на неможливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 5 квітня 2016р. клопотання Одеської міської ради про закриття провадження у справі - задоволено.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, за участю третіх осіб Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, ОСОБА_3 про визнання протиправним рішення Одеської міської ради №2543-XXIV від 20.04.2004р. - закрито.
В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, ухвали суду без змін, з наступних підстав.
За правилами ч.1 ст.199КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спори, які виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства. Відповідно даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно застоував норм процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є рішення Одеської міської ради від 20.04.2004р. «Про затвердження технічної документації з інвентаризації та передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0434 га гр. ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель» №2543-XXIV, зокрема яким затверджена технічна документація з інвентаризації земельної ділянки, із земель житлової та громадської забудови міста, раніше наданих у користування ОСОБА_3 безоплатно передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,0434га гр. ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.
Так, відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму (частина 1 статті 17 КАС України).
За приписами ч. 2 вказаної статті КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Поняття «суб'єкт владних повноважень» визначено у статті 3 КАС України, відповідно до якої - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Водночас, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про оформлення у власність чи оренду нерухомого майна (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірного нерухомого майна має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, рішення Одеської міської ради від 20.04.2004р. «Про затвердження технічної документації з інвентаризації та передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0434га гр.ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель» №2543-XXIV, зокрема, затверджена технічна документація з інвентаризації земельної ділянки, із земель житлової та громадської забудови міста, раніше наданих у користування ОСОБА_3 безоплатно передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,0434га гр. ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.
21.11.2005р. ОСОБА_3 на підставі вищевказаного рішення був отриманий державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.
Державний акт зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010550502698.
Таким чином, на підставі оскаржуваного рішення у третьої особи виникло право власності на земельну ділянку та фактично це право і оспорюється у даній справі.
Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009р. №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.
Таким чином, прийняте відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, рішення про передачу у власність спірної земельної ділянки є ненормативним актом, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.
Скасування такого акта не породжує наслідків для власника спірної земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку, зокрема, фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.
Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 ЗК України).
Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною 1 статті 16 ЗУ від 17.11.2009р. №1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).
Отже, після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на земельну ділянку виник спір про право цивільне, а відтак, і захищати своє право та інтерес позивач повинен у способи, визначені статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку позивач подав позов з метою захисту свого права користування/власності суміжної земельної ділянки, яке, на думку позивача, порушене Одеською міською радою внаслідок прийняття останньою рішення, спрямоване на передачу цього майна у власність іншій особі.
Фактично цей спір виник між позивачем та третьою особою про право користування та власності на земельну ділянку, а тому не є публічно-правовим, а носить майновий характер і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Тобто, зазначений спір носить приватноправовий характер. Питання щодо незаконності рішення відповідача є похідним від встановлення факту права власності на спірну земельну ділянку у відповідних розмірах.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що прийняте відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, рішення про передачу у власність спірної земельної ділянки є ненормативним, яке після його реалізації вичерпало свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого у третьої особи у даній справі виникло право власності на земельну ділянку у відповідних розмірах, а тому даний позов, предметом якого є спірне рішення, не може бути розглянутий за правилами КАС України, оскільки подальше оспорювання правомірності набуття фізичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, так як виникає спір про право цивільне.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 5 квітня 2016р. про закриття провадження у справі - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: К.В. Кравченко
О.В. Лук'янчук