Справа № 713/381/16-ц
Провадження №2/713/207/16
01.07.2016 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кириляк А.Ю., з участю секретаря Перепелиця Т.І., за участю сторін та їх представників розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» до ОСОБА_1 сільської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_2, відділу Держгеокадастру у Вижницькому районі Чернівецької області, про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_1 сільської ради від 19.07.2007 року №126-26/09, державного акту на право власності на земельну ділянку ,скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку ,-
Представник ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 сільської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_2, відділу Держгеокадастру у Вижницькому районі Чернівецької області, про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_1 сільської ради від 04.03.2009 року №126-26/09, державного акту на право власності на земельну ділянку ,скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
У позові вказувала, що з метою оформлення правовстановлюючих документів на право постійного користування землями смуги відведення в межах ОСОБА_1 сільської ради ДТГО «Львівська залізниця» укладено договір із землевпорядною організацією ПП «Ріга» від 30.12.2013 року №Л/П-134382/НЮ про виконання робіт з інвентаризації земель та виготовлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками ДТГО «Львівська залізниця» в межах існуючої смуги відведення.
На виконання умов зазначеного договору ПП «Ріга» виготовило Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки ДТГО «Львівська залізниця» під існуючими об'єктами залізничного транспорту за напрямком «Завалля-Вижниця» від 28км+986м до 34 км+300 м в адміністративних межах ОСОБА_1 сільської ради, що є підставою для реєстрації земель.
В результаті проведеної інвентаризації смуги відведення виявлено, що земельна ділянка на 31км+063м до 31км+090 м, що перебуває у власності ОСОБА_2 частково, площею 0,0007 га. накладається на смугу відведення залізниці.
Спірну земельну ділянку рішенням ОСОБА_1 сільської ради від 04.03.2009 року за №126-26/09 передано у власність відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На земельну ділянку, яка накладається (перетинається) із смугою відведення залізниці площею 0,0007 га. видано державний акт серії ЯЖ №814555 від 07.07.2009 року та зареєстровано в державному земельному кадастрі №7320582500:01:002:0829.
Вважає рішенням ОСОБА_1 сільської ради таким, що суперечить чинному законодавству, оскільки прийняте з перевищенням повноважень, з порушенням норм земельного законодавства, порушує право ДТГО «Львівська залізниця» на користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху, а відтак таким, що підлягає визнанню незаконним з наступних підстав.
Згідно «Плана полосы отвода линии Завалье-Вижница Львовской ж.д.», який є належним доказом землекористування залізниці, в адміністративних межах Вижницького району Чернівецької області розробленого та погодженою «Дорожною проектною конторою Юго-Западной ж.д.» в 1965 році (далі План смуги відведення), ширина смуги відведення на ділянці з 31м+063м до 31км+090 м перегону становить в точці Б - 25,94 м. в точці В-26,36 від осі колії. В той час, ділянка ОСОБА_2 починається в точці Б- на відстані 25,94 м. від осі колії, в точці В - 25,88 м. від осі колії.
Тобто земельна ділянка ОСОБА_2 повністю входить у ширину смуги відведення залізниці і загальна площа перетину його земельної ділянки в смузі відведення залізниці становить 0,0007 га. На земельній ділянці, розміри якої визначені зазначеним Планом смуги відведення, розташована верхня будова колії дільниці Завалля - Вижниця інвентарний №020122060, взята на облік в 1944 році, яка є державною власністю і перебуває на балансі ДТГО «Львівська залізниця», що є державним підприємством.
ОСОБА_1 сільська рада перевищила свої повноваження в частині розпорядження земельними ділянками державної власності під залізницями, які відповідно до ч.4 ст.84 ЗК України не можуть передаватися у приватну власність.
Розміри земельної ділянки, необхідної для експлуатації та обслуговування об'єктів транспорту визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації, що передбачено ст.11 ЗУ «Про транспорт», яка діяла, як на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, так і є чинною на цей час. Дані обставини підтверджуються також і п.2 Положення про землі транспорту, затвердженого ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 08.01.1981 за №24.
Саме таку ширину смуги відведення у даному місці підтверджено будівельними нормами і правилами, глава 39 - залізничні дороги колії 15.20 мм. СНиП 11-39-76 та нормами відводу земель для залізниць СН 468-74, а смуга відведення залізниці, відображена у Плані смуги відведення лінії «Завалля-Вижниця» Чернівецької області.
Землі залізничного транспорту визначені ст.68 ЗК України (2001 року), ст.11 ЗУ «Про транспорт», ст.6 ЗУ «Про залізничний транспорт» і призначені для виконання покладених на підприємства і організації залізничного транспорту завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення, забезпечення безпеки руху і розвитку об'єктів залізничного транспорту.
Право Залізниці на земельну ділянку в межах ОСОБА_1 сільської ради Вижницького району Чернівецької області, в тому числі і на спірну, виникло задовго до реєстрації права ОСОБА_2 та не було жодним чином припинене.
Відповідно до норм законодавства, яке існувало при облаштуванні залізничного полотна та смуги відведення («Инструкция о нормах и порядке отвода земель для железных дорог и использовании полосы отвода» затвердженої Міністерством шляхів сполучення СРСР 01.11.1955 року; «Положение о землях предоставленных транспорту» затвердженого постановою СНК СССР 07.02.1933 року; інші нормативні акти та будівельні норми) вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалося, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі відповідно до п.п.54, 55 Общих начал землепользования и землеустройства (ОСОБА_3 ЦИК СССР 15.12.1928 року).
Інститут державних актів, як правовстановлюючих документів, було введено в дію Земельним кодексом УРСР 1970 року. Пунктом 2 Указу Президії Верховної ОСОБА_3 УРСР від 25.12.1970 року «Про порядок введення в дію Земельного кодексу УРСР» передбачалося, що норми Земельного кодексу УРСР (1970 року) застосовувались до правовідносин, які виникли після введення його в дію.
Розміри земельної ділянки Залізниці, визначені Планом смуги відведення, відповідають даним, що підтверджується довідкою Відділу Держземагентства у Вижницькому районі станом на 01.01.2014 року, відповідно до якої під об'єктами залізничного транспорту в межах ОСОБА_1 сільської ради Вижницького району знаходиться площа 27 га. Зазначеною довідкою підтверджується факт землекористування залізниці.
Залізницею, як землекористувачем, сплачується земельний податок за дану земельну ділянку, що підтверджується довідкою відокремленого підрозділу «Коломийська дистанція колії ДТГО «Львівська залізниця» від 26.10.2015 року №173.
З часу відведення Залізниці земельної ділянки під земляне полотно вилучення спірної частини земельної ділянки у встановленому порядку у Залізниці не проводилося. Відповідачі до Залізниці щодо вилучення із користування даної частини смуги відведення не звертались. Відмови від права користування земельною ділянкою Залізниця не надавала.
Стверджувала, що під час прийняття ОСОБА_1 сільською радою оскаржуваного рішення щодо передачі ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, ними не враховано вищенаведених норм законодавства, тому оскаржуване рішення прийнято із перевищенням повноважень щодо розпорядження землями державної власності, передбачених ст.ст.12, 122 ЗК України, порушує права та інтереси Залізниці на користування земельною ділянкою, якою в даний час володіє і користується ОСОБА_2 , тому оскаржуване рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Відповідно до ст.24 ЗУ «Про держаний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Відомості про землі, їх власників та користувачів вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до пп.1-16 п.24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, ведення якого згідно п.4 Порядку здійснює Держгеокадастр України та його територіальні органи. Відповідно до п.п.60-61 Порядку ведення Державного земельного кадастру запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.
Відповідно до ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав па нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому пп."а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
Просила визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 сільської ради від 04.03.2009 року №126-26/09 в частині надання земельної ділянки ОСОБА_2 у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що в с. Іспас Вижницького району; визнати недійсним Державний акт серії ЯЖ №814555 від 11.04.2007 року на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_4, кадастровий №7320582500:01:002:0829 та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером № 7320582500:01:002:0829 у Державному реєстрі прав; зобов'язати Відділ Держгеокадастру у Вижницькому районі Чернівецької області скасувати запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим №7320582500:01:002:0829 , шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування; стягнути з відповідачів сплачені судові витрати.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 заявлений позов підтримала, посилаючись на викладені у позові обставини, просила позовні вимоги задовольнити. Підтвердила, що про порушення прав ДТГО «Львівська залізниця» дізналася у 2014 році, під час проведення ПП «РІГА» інвентаризації земель.
У судовому засідання представник ОСОБА_1 сільської ради позов не визнав. Зазначав, що Твердження позивача про те, що оспорюване рішення ОСОБА_1 сільської ради суперечить чинному законодавству, оскільки прийняте з перевищення повноважень, з порушенням норм земельного законодавства, вважає безпідставними, не обґрунтованими та не підтвердженими належними доказами. Просив в задоволені позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнали, подали на нього письмове заперечення в якому просили застосувати строки позовної давності по позовних вимог.
У судовому засіданні представник Відділу Держгеокадастру у Вижницькому районі ОСОБА_7 підтримав відзив на позов та письмові пояснення, у яких зазначив, що твердження про те, що надана у власність земельна ділянка знаходиться у смузі відведення залізниці і відноситься до земель залізничного транспорту та перебуває в користуванні ПАТ «Українська залізниця» є не обґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, і відповідно відсутні законні підстави для визнання недійсними вищевказаного рішення та державного акту на земельну ділянку, оскільки вищезазначена земельна ділянка не відноситься до земель залізничного транспорту та не перебуває в користуванні ПАТ «Українська залізниця».
Копія Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, загальною площею 25,0445 га ДТГО «Львівська залізниця» під існуючими об'єктами залізничного транспорту за напрямком «Завалля-Вижниця» від 28 км + 986 м до 34 км + 300м в адміністративних межах Банилівської сільської ради Вижницького району, є неналежним доказом по справі, оскільки позивачем не надано доказів про її затвердження відповідно до п.28 «Порядку проведення інвентаризації земель» затвердженого постановою КМУ від 23.05.2012 року №513.
Відділ не надав земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та не проводив державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Також не вказано, які права позивача порушив Відділ у даному спорі.
На момент прийняття Банилівської сільською радою спірного рішення Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ДТГО «Львівська залізниця» відсутній і державної реєстрації не проходив, а тому виходячи із приписів ст.125 ЗК України право постійного користування вказаною земельною ділянкою у ДТГО «Львівська залізниця» не виникло, тому погодження позивачем вилучення її частини законом не вимагалося, що спростовує відповідні посилання позивача.
Твердження позивача про те, що виготовлення та отримання державних актів на землю на час облаштування залізничного полотна і смуги відведення не передбачалося діючим на той час законодавством, з посиланням на наведені в позовній заяві нормативні акти, спростовуються змістом самих цих актів, зокрема п.п.25, 27, 32 «Инструкции о нормах и порядке отвода земель для железных дорог и использовании полосы отвода», затвердженої Міністерством шляхів сполучення СРСР 30.01.1963 року, які містять прямі вимоги щодо обов'язковості складення документів на право користування землею та порядок зберігання актів на право користування землею підрозділами залізниць.
Посилання позивача в обґрунтування своєї позиції на «Положение о землях, предоставленных транспорту», затверджене постановою РНК СРСР 07.02.1933 року, також є безпідставним, оскільки п.10 цього положення регламентує оформлення прав на землі, закріплені, зокрема, за наркоматом шляхів сполучення та водного транспорту і його органів в порядку, встановленому законодавством союзних республік.
Вважає, що позивач позбавлений права вимагати захисту своїх порушених прав на землю, як належний землекористувач в порядку ст.ст.152, 155 ЗК України, оскільки їх права на землю не оформлені та не зареєстровані у встановленому законодавством порядку. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши доводи сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Судом встановлено, що Рішенням ОСОБА_1 сільської ради 26 сесії V скликання за №126-26/09 від 04.03.2009 передано ОСОБА_2 безоплатно у власність земельні ділянки з них для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд 0,1570 га. та для ведення особистого селянського господарства 0,2593 га.
На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ 814555 від 07.07.2009, земельній ділянці, що підтверджується його копією.
На замовлення ДТГО «Львівська залізниця» на підставі договору №Л/П 134382/НЮ від 30.12.2013 року ПП «РІГА» у грудні 2014 року проведено інвентаризацію земельної ділянки, загальною площею 50,1378 га ДТГО «Львівська залізниця» під існуючими об'єктами залізничного транспорту за напрямком «Завалля-Вижниця» від 28 км+986 м до 34км+300 м в адміністративних межах ОСОБА_1 сільської ради Вижницького району Чернівецької області, під час якої виявлено, що земельна ділянка на 31 км+063 м до 31 км+090 м, що перебуває у власності ОСОБА_2 частково, площею 0,0007 га, накладається на смугу відведення ДТГО «Львівська залізниця», що підтверджується копією Технічної документації інвентаризації зазначеної земельної ділянки ДТГО «Львівська залізниця».
Згідно «Плана полосы отвода линии Завалье-Вижница Львовской ж.д.», який є належним доказом землекористування залізниці, в адміністративних межах Вижницького району Чернівецької області розробленого та погодженою «Дорожною проектною конторою Юго-Западной ж.д.» в 1965 році (далі План смуги відведення), ширина смуги відведення на ділянці з 31м+063м до 31 км+090 м перегону становить в точці Б - 25,94 м. в точці В-26,36 від осі колії. В той час, ділянка ОСОБА_2 починається в точці Б- на відстані 25,94 м. від осі колії, в точці В - 25,88 м. від осі колії.
Тобто земельна ділянка ОСОБА_2 повністю входить у ширину смуги відведення залізниці і загальна площа перетину його земельної ділянки в смузі відведення залізниці становить 0,0007 га.
На земельній ділянці, розміри якої визначені Планом смуги відведення, розташована верхня будова колії дільниці «Завалля-Вижниця», інвентарний №020122060, побудована у 1944 році, яка є державною власністю і перебуває на балансі ДТГО «Львівська залізниця», що є державним підприємством.
ДТГО «Львівська залізниця», як землекористувач, сплачує земельний податок за земельну ділянку в межах смуги відведення залізниці на території ОСОБА_1 сільської ради Вижницького району Чернівецької області, загальною площею 16,518 га, зокрема у 2013 році - 74,94 грн., у 2014 році - 74,94 грн., у 2015 році - 78,00 грн., що підтверджується довідкою відокремленого підрозділу «Коломийська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця» №173 від 26.10.2015 року.
Відповідно до ст.67 ЗК України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Відповідно до ст.68 ЗК України, ст.11 ЗУ «Про транспорт» та ст.6 ЗУ «Про залізничний транспорт», до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Такі землі призначені для виконання покладених на підприємства і організації залізничного транспорту завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів залізничного транспорту.
Відповідно до ч.1 ст.84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
У відповідності до пункту «б» частини 4 ст.84 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями.
Згідно з ч.2 ст.84 ЗК України, в редакції, чинній на момент прийняття Вижницькою районною державною адміністрацією Чернівецької області оспорюваного розпорядження, право державної власності на землю набувалось і реалізовувалось державою в особі Кабінету Міністрів України, ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЗК України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
У відповідності до п.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
ОСОБА_3 Центрального виконавчого комітету СРСР №58, ОСОБА_3 народних комісарів СРСР №50 від 07.02.1933 року було затверджено Положення «Про землі, надані транспорту», відповідно до п.4 якого до земель, наданих транспорту відносилися землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об'єктами залізничної інфраструктури. Це положення набрало чинності та діяло на вказаних землях з 1939 року, на підставі Закону СРСР «Про включення Західної України у склад СРСР із возз'єднанням її із УРСР» від 01.11.1939 року, до набрання чинності постановою ОСОБА_3 Міністрів СРСР №24 від 08.01.1981 року «Про затвердження Положення про землі, надані транспорту». Нормами ст.1 вже цього Положення встановлено, що землями транспорту визнаються землі, надані підприємствам, установам і організаціям транспорту для здійснення покладених на них спеціальних задач. Розміри земельних ділянок, наданих для вказаних цілей визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації.
Нормами чинних на момент набуття права на земельні ділянки залізницею у 1965 році нормативно-правових актів, а саме: ЗК УРСР від 25.10.1922 року, Загальних основ землекористування та землеустрою, затверджених ОСОБА_3 ЦВК СРСР від 1928 року, передбачалось, що землі, які знаходилися фактично у виключному віданні уповноважених органів (у тому числі НК СРСР шляхів сполучення), рахуються закріпленими за ними та за відсутності їхньої згоди можуть бути вилученими лише у спеціальному порядку. Разом з тим, вимоги щодо виготовлення та отримання державного акта не передбачалися, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі, відповідно до п.п.54, 55 «Общих начал землепользования и землеустройства» (ОСОБА_3 ЦИК СССР 15.12.1928 року).
Земельним кодексом УРСР (в редакції від 08.07.1970 року), постановою Верховної ради УРСР від 18.12.1990 року, постановою ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 27.01.1962 року №83 право позивача на користування земельною ділянкою, яка належить до земель залізниць, до оформлення ним права власності або землекористування гарантувалось.
Згідно п.5 ОСОБА_3 Верховної ОСОБА_3 України №562 від 18.12.1990 року «Про порядок введення в дію Земельного кодексу України» громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю чи землекористування. Пунктом 6 ОСОБА_3 Верховної ОСОБА_3 Української PCP «Про земельну реформу» (зі змінами та доповненнями) визначено, що землекористувачі повинні до 01.01.2008 року оформити право власності або право користування землею.
Вказана вимога рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп 2005 визнана неконституційною, а отже відсутня вимога закону щодо обов'язкового виготовлення Львівською залізницею державного акту на право користування земельною ділянкою, а факт володіння та користування позивачем земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна є незаперечним й підтверджується письмовими доказами.
Таким чином, з урахуванням наведених вище норм матеріального закону та наданих позивачем на підтвердження своїх вимог доказів, суд прийшов до висновку, що позивачем доведено право постійного користування земельною ділянкою, розташованою в межах смуги відведення лінії «Завалля-Вижниця» Львівської залізниці в адміністративних межах Вижницького району Чернівецької області, від 4 км + 894м до 39 км + 472м, відповідно до Плану смуги відводу цієї лінії, розробленого та погодженою «Дорожною проектною конторою Юго-Западной ж.д.» в 1965 році.
У матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б давали підстави зробити висновок про неналежність та недопустимість вказаного Плану смуги відведення, як доказу у справі. Він є документом, який підтверджує, що ділянка землі знаходиться в смузі відведення, яка перебуває у залізниці на праві постійного землекористування.
Відповідно до статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, порушене, невизнане або оспорюване право особи підлягає захисту у встановлений законом спосіб.
Згідно п.10 ч.2 ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Пунктом «г» ч.3 ст.152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може бути здійснено шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Таким чином, за змістом ст.ст.152, 155 ЗК України, визнання недійсним акта державного органу тягне за собою визнання недійсним й державного акта на право власності на земельну ділянку.
Враховуючи те, що земельна ділянка відповідачу ОСОБА_2була передана ОСОБА_1 сільською радою Чернівецької області у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва частково за рахунок земель, які знаходилися у правомірному користуванні ДТГО «Львівська залізниця», без попереднього їх вилучення у встановленому законом порядку, без зміни цільового призначення, без узгодження із залізницею, як суміжним землекористувачем, меж земельних ділянок, чим порушено права позивача, як землекористувача, тому оспорюване позивачем рішення ОСОБА_1 сільської ради від 04.03.2009 року, №126-26/09 в частині надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,0007 га., що розташована на території ОСОБА_1 сільської ради Вижницького району Чернівецької області, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЧВ № 050488 слід визнати незаконними і скасувати, що в свою чергу є підставою для визнання частково недійсним виданого на підставі вказаного рішення державного акту про право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку.
Вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та скасування запису в Поземельній книзі щодо права власності задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Інформація про зміну відомостей про земельну ділянку вноситься до Державного земельного кадастру відповідно до вимог, визначених в Законі України «Про Державний земельний кадастр».
Згідно із ч.ч.6, 7 ст.9 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність державного кадастрового реєстратора, пов'язану зі здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.
Відповідно до п.60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 року №1051 запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.
Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та обтяжень» передбачена певна процедура реєстрації прав на нерухомість, до складу якої входять також земельні ділянки.
Відповідно до ч.2 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
Враховуючи зазначені вимоги законів, суд приходить до висновку, що позов в частині скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та скасування запису в Поземельній книзі є безпідставним, оскільки рішення суду про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку є підставою для скасування запису у Поземельній книзі та у Державному реєстрі прав
Враховуючи зазначені вимоги закону, а також з урахуванням наведених вище досліджених судом доказів та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позов ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» підлягає до часткового задоволення.
Це підтверджено дослідженими в суді належними доказами, доказів протилежного сторонами суду не надано.
Що стосується посилань в запереченні на позов відповідача ОСОБА_2 про пропуск строку позовної давності для звернення до суду позивача ДТГО «Львівська залізниця», в порядку ст.257 ЦК України, то судом встановлено наступне.
Згідно ст. 256, 257 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України встановлено, що на вимогу власника або іншої особи визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право позовна давність не поширюється.
Однак, відповідно до ч. 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.11 р., пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України було виключено. При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями даного Закону передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.11 офіційно опублікований в газеті «Голос України» № 6 від 14.01.12 року .
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.11 р. визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.
З досліджених доказів судом встановлено, що ДТГО «Львівська залізниця» довідалося про порушення відповідачами його прав на спірну земельну ділянку у грудні 2014 року, під час виготовлення Технічної документації ПП «РІГА», а тому строк позовної давності ними не є пропущеним.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідачів необхідно стягнути а користь позивача ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця», понесені ними судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі викладено, ст.19 Конституції України, ст.ст.67, 68, 83, 122, 125, 126, 152, 155 ЗК України, ст.ст.11, 16, 21, 256, 261, 267, ст.ст.11, 23 ЗУ «Про транспорт», ст.6 ЗУ «Про залізничний транспорт», ст.ст.3, 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.9 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», ОСОБА_3 Центрального виконавчого комітету СРСР №58, ОСОБА_3 народних комісарів СРСР №50 від 07.02.1933 року якою затверджено Положення «Про землі, надані транспорту», ЗК УРСР від 25.10.1922 року, Загальних основ землекористування та землеустрою, затверджених ОСОБА_3 ЦВК СРСР від 1928 року, Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970 року, ОСОБА_3 Верховної ради УРСР від 18.12.1990 року, постановою ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 27.01.1962 року №83, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 сільської ради від 04.03.2009 року, №126-26/09 в частині надання у власність земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,0007 га., що розташована на території ОСОБА_1 сільської ради Вижницького району Чернівецької області, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯЖ № 814555.
Визнати частково недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 814555 , кадастровий №7320582500:01:002:0829, виданий ОСОБА_1 сільською 07.07.2009 року ОСОБА_2 в частині посвідчення права власності на земельну ділянку площею 0,0007 га .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з відповідачів ОСОБА_1 сільської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_2, відділу Держгеокадастру у Вижницькому районі Чернівецької області на користь ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) судовий збір в сумі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: А. Ю. Кириляк