Провадження №11кп/790/1580/16 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Справа №623/5171/15к Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст.336 КК України
30 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_8 , прокурора Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 квітня 2016 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого за ст.336 КК України, -
Зазначеним вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженець с.Хролі Харківського району Харківської
області, громадянин України, з середньою освітою, не
одружений, не працюючий, який зареєстрований за
адресою:
АДРЕСА_1 , раніше не судимий, -
засуджений ст.336 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 (три) роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Як встановлено вироком, ОСОБА_7 , будучи військовозобов'язаним та придатним до військової служби, ухилився від призову за мобілізацією за наступних обставин.
ОСОБА_7 , будучи військовозобов'язаним та визнаним придатним до військової служби відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 24 лютого 2015 року, отримав повістку 28 квітня 2015 року з вимогою з'явитись до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 на 05 травня 2015 року для отримання мобілізаційного розпорядження, в указаний час не з'явився та причини своєї неявки не повідомив. У подальшому, 25 червня 2015 року, ОСОБА_7 був доставлений співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , де йому було вручено чергову повістку, факт одержання якої ОСОБА_7 відмовився підтверджувати особистим підписом. Того ж дня, головним спеціалістом ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 , на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року №15/2015, ОСОБА_7 вручено мобілізаційне розпорядження, за отримання якого останній розписався в журналі видачі мобілізаційних розпоряджень, з вимогою щодо прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 10 липня 2015 року о 9 годині 00 хвилин з метою направлення у війська для проходження військової служби, але ОСОБА_7 , порушуючи порядок комплектування особистого складу Збройних Сил України, не маючи на те поважних причин, керуючись небажанням бути призваним для несення служби в рядах Збройних Сил України, у вказаний час до Ізюмсько-Борівського ОМВК без поважних причин не з'явився, тим самим ухилився від призову за мобілізацією.
В апеляційній скарзі захисник просив скасувати вирок та закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 , оскільки, на думку захисника, той не є суб'єктом злочину, передбаченого ст.336 КК України.
В обґрунтування апеляції захисник зазначив, що службовими особами райвійськкомату в паспорті ОСОБА_7 зроблена відмітка про те, що він не є військовозобов'язаним, а тому він не підлягав призову за мобілізацією.
Прокурор просив вирок скасувати у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого, ухвалити новий вирок із застосуванням більш суворого покарання, призначивши ОСОБА_7 покарання за ст.336 КК України у виді 5 років позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну свого місця проживання, періодично з'являтись на реєстрацію, заборонити виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянтів, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг з наведених підстав, обвинуваченого, якій підтримав апеляційну скаргу свого захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Обвинувачений не оспорював і підтвердив, що при обставинах викладених у вироку, він визнаний військово-лікарняною комісією придатним до військової служби, отримав мобілізаційне розпорядження, але в призначений час не прибув до військкомату для направлення в військову частину і проходження служби, оскільки вважає себе не військовозобов'язаним.
Доводи апелянта - захисника про те, що обвинувачений не є суб'єктом злочину, передбаченого ст.336 КК України є помилковими.
Суб'єктом зазначеного злочину є військовозобов'язані.
Поняття військовозобов'язаних визначено положеннями ст.ст.1, 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» і до них віднесено осіб, які перебувають на військовому обліку у запасі.
Питання щодо взяття військовозобов'язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього віднесено до компетенції військових комісаріатів.
Як убачається з досліджених судом доказів - облікової картки, військового квітка, та облікових документів, ОСОБА_7 перебував на обліку у військкоматі як військовозобов'язаний та отримав мобілізаційне розпорядження, висновком ВЛК він визнаний придатним до військовою служби, отримав повістку про явку до військкомату для відправлення у військову частину для проходження служби.
В матеріалах справи не має даних про те, що ОСОБА_7 заброньований від призову, або не підлягає призову за мобілізацією за сімейними обставинами, віком, станом здоров'я.
Наведене дає підстави дійти висновку про те, що обвинувачений є військовозобов'язаним і цей статус встановлюється не відміткою в паспорті обвинувачено, який зроблено у 2006 році, а положеннями Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Досліджені судом докази, а саме вручення повісток, проведення ВЛК, вручення мобілізаційного розпорядження, військового квітку дають підстави для висновку про те, що ОСОБА_7 усвідомлював, що він перебуває на обліку в військкоматі як військовозобов'язаний і підлягає призову за мобілізацією, але умисно ухилявся від нього.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого, правову кваліфікацію його дій - є законними, обґрунтованими і вмотивованими.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочини та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, то вони є необґрунтованими.
Суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, дотримався вимог ст.65 КК України і в повному обсязі врахував ступінь тяжкості скоєного злочину та ступінь суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого, із яких вбачається, що він на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, не одружений, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий, не працює.
Згідно із ст.66 КК України, обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнав скоєння правопорушення вперше.
Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість звільнити обвинуваченого від відбування призначеного йому покарання, якщо він на протязі встановленого судом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладенні на нього обов'язки, та вважає, що за таких обставин покарання, що призначено обвинуваченому є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, і не знаходить підстав вважати, що призначене покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість.
За таких обставини, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 та прокурора Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області залишити без задоволення, а вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 квітня 2016 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, що тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий -
Судді: