30 червня 2016 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого-судді Кулянди М. І.
суддів: Одинака О.О., Перепелюк Л.М.
секретар: Чубрей І.І.
за участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 вересня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» про повернення депозитних вкладів, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» (далі по тексту ПАТ «Банк Фінанси та Кредит») про повернення депозитних вкладів.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 14 травня 2014 року між ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» і ОСОБА_3 укладено депозитний договір №300131/49781/370-14, відповідно до якого вкладник передав, а банк прийняв на депозитний рахунок грошові кошти в розмірі 1 000 гривень, на строк з 14 травня 2014 року по 19 травня 2015 року, що підтверджується квитанцією №9 від 14 травня 2014 року (а.с. 9-10).
Згідно п. 1.2, Договору розмір процентів, які нараховуються на вклад становить - 24% річних.
Крім того, зазначає, що між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 16 травня 2014 року було укладено ще один договір банківського строкового вкладу, відповідно до якого він передав, а банк прийняв на депозитний рахунок грошові кошти в розмірі 138 835 гривень 35 копійок, що підтверджується двома банківськими квитанціями від 16 травня 2014 року на суму 63 680 гривень та 75 155 гривень 95 копійок (а.с.17-18).
Посилається на те, що згідно умов договору банком встановлено
22ц-915/16 головуючий по 1 інстанції Волошин С.О.
Категорія: 19/27 доповідач Кулянда М.І.
зростаючу процентну ставку за користування грошовими коштами, яка щотижня збільшувалась на 0,25 %, становлячи 20 % річних на початку дії договору і досягаючи 23 % річних в кінці.
Після закінчення строку депозиту ОСОБА_3 неодноразово звертався до відповідача повернути внесені ним вклади, однак щоразу отримував відмову працівників банку, які повідомляли про те, що в касі банку немає грошових коштів і що виплата буде здійснена при першій можливості (а.с. 12-14).
На підставі наведеного, просив суд стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_3 банківський вклад в сумі 139 835 гривень 95 копійок, проценти по банківському вкладу в сумі 38 958 гривень 36 копійок, 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в сумі 4 367 гривень 62 копійки, а всього 183 161 гривню 93 копійки.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 вересня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_3 банківський вклад в сумі 139 835 гривень 95 копійок проценти по банківському вкладу в сумі 38 958 гривень 36 копійок, 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в сумі 4 367 гривень 62 копійки, а всього: 183 161 гривень 93 копійки.
Вирішено питання про судові витрати.
На вказане рішення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що банком порушено зобов'язання по договору строкового вкладу (депозит), оскільки на вимогу позивача депозит йому не повернуто.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним та відповідає обставинам справи.
Судом встановлено, що відповідно до договору №300131/49781/370-14 від 14 травня 2014 року ОСОБА_3 розмістив у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» через відділення №87 у м. Чернівці по вул. Головній, 84, банківський строковий депозитний вклад «Оптіма» в національній валюті, в сумі 1 000 гривень, на строк з 14 травня 2014 року по 19 травня 2015 року.
На виконання умов договору 14 травня 2014 року ОСОБА_3 вніс через касу банку на депозитний рахунок №2635.8.195604.002 грошові кошти в сумі 1 000 гривень, що підтверджується квитанцією № 9 від 14 травня 2014 року. Розмір процентів, які нараховуються на вклад становить - 24% річних.
Крім цього, між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 16 травня 2014 року укладено ще один договір банківського строкового вкладу в національній валюті «Блискуча сімка» за №300131/50514/6-14, на виконання умов якого він 16 травня 2014 року вніс через касу банку на депозитний рахунок №2630.2.195604.003 грошові кошти в сумі 138 835 гривень 95 копійок, що підтверджується двома банківськими квитанціями від 16 травня 2014 року на суму 63 680 грн. коп. та 75 155 грн. 95 коп.
Згідно умов договору банком встановлено зростаючу процентну ставку за користування грошовими коштами, яка щотижня збільшувалась на 0,25 %, становлячи 20 % річних на початку дії договору і досягаючи 23 % річних в кінці.
Після закінчення строку депозиту, банк не виконав умови договору та не повернув вкладнику вклад, посилаючись на відсутність коштів, а також на те, що проводиться службове розслідування відносно колишнього начальника відділення №87 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у м. Чернівці по вул. Головній, 84 - Мотозюк І.І. , яка незаконно заволоділа коштами клієнтів банку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Частиною 1 ст. 1060 ЦК України визначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Згідно ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок запровадження у банку тимчасової адміністрації на підставі Постанови Правління НБУ від 17 вересня 2015 року нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових санкцій за невиконання зобов'язання перед кредиторами, у тому числі індексу інфляції заборонено, спростовуються наступним.
Як вбачається із матеріалів справи, рішення суду першої інстанції було ухвалено 15 вересня 2015 року, а Постанова Правління НБУ була прийнята 17 вересня 2015 року, тобто через два дні після вирішення вказаного спору, а тому суд обґрунтовано застосував ст. 625 ЦК України.
Так, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання і відповідно до ст. 625 ЦК України зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти від простроченої суми, які були встановлені договором.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на нікчемність договорів банківського вкладу з підстав недотримання письмової форми договорів банківського вкладу є безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Виходячи з положень статті 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.
У відповідності до вимог ч.1 ст.360-7 ЦПК України, «Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом між ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладені письмові договори №300131/49781/370-14 від 14 травня 2014 року та №300131/50514/6-14 від 16 травня 2014 року, відповідно до яких позивачем було внесено кошти через відділення №87 у м. Чернівці по вул. Головній, 84, що підтверджується копіями цих договорів та виписками з особових рахунків, що містяться в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу товариства «Банк Фінанси та Кредит» відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: