30 червня 2016 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого-судді Кулянди М. І.
суддів: Одинака О.О., Перепелюк Л.М.
секретар: Чубрей І.І.
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про спонукання до виконання умов мирової угоди, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики визнано мирову угода, укладену між сторонами, яка набрала законної сили 24 грудня 2012 року.
Відповідно до умов мирової угоди ОСОБА_1 зобов'язувався повернути ОСОБА_3, не пізніше 26 грудня 2013 року, 199 500 гривень, що еквівалентно 25 000 доларів США, однак, після укладення мирової угоди і на момент звернення до суду відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав.
Посилався на те, що пунктом 3 мирової угоди визначено, що у випадку повернення коштів у національній валюті, сума коштів повертається в еквіваленті до курсу долара США на час їх передачі ОСОБА_3
Однак, відповідач не виконує умови мирової угоди.
У зв'язку з наведеним, просив суд спонукати до виконання умов мирової угоди ОСОБА_1, шляхом стягнення коштів на користь ОСОБА_3 , в розмірі 672 135 гривень, що еквівалентно на час звернення до суду 25 000 доларів США.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 квітня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про спонукання до виконання умов
22ц-768/16 головуючий по 1 інстанції Волошин С.О.
Категорія: 19 доповідач Кулянда М.І.
мирової угоди задоволено.
Ухвалено спонукати ОСОБА_1 до виконання умов мирової угоди, визнаної ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2012 року по цивільній справі № 2-376/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 коштів у розмірі 672 135 грн., що еквівалентно на час звернення до суду 25 000 доларів США.
Вирішено питання про судові витрати.
На вказане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
На підставі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 309 ч. 1 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є:
- неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
- невідповідність висновків суду обставинам справи;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Ухвалюючи судове рішення суд першої інстанції виходив із того, що умови мирової угоди щодо повернення коштів не виконуються, у зв'язку з чим наявні правові підстави для задоволення позову.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета спору.
В розумінні вимог чинного законодавства, мирова угода за своєю правовою природою - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спір, не здійснюють правосуддя, що являється прерогативою судової влади, а досягнувши згоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило, виконується добровільно.
Згідно ч.3 ст.10, ст.31 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У відповідності з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст.208 ЦПК України ухвала є формою судового рішення
У разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди, інша сторона має право звернутись до суду на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
В силу ст.ст.11, 202 ЦК України затверджена судом мирова угода за своєю правовою природою є правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства, має бути виконаний за правилами ст.ст. 525, 526 ЦК України.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Cудом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2012 року у цивільній справі № 2-376/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, визнано мирову угода, укладену між сторонами, яка набрала законної сили 24 грудня 2012 року.
Згідно мирової угоди відповідач зобов'язався, не пізніше 26 грудня 2013 року, повернути позивачу 199 500 гривень, що еквівалентно 25 000 доларів США. У випадку повернення коштів у національній валюті, кошти повертаються в еквіваленті до курсу долара США.
Зазначена мирова угода не була виконана ОСОБА_1, що не оспорюється сторонами по справі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції помилково прийняв рішення про спонукання ОСОБА_1 до виконання умов мирової угоди шляхом стягнення з останнього на користь ОСОБА_3 коштів в розмірі 672 135 гривень, що еквівалентно на час звернення до суду 25 000 доларів США, тоді як згідно мирової угоди вбачається, що відповідач зобов'язався, не пізніше 26 грудня 2013 року повернути вказані кошти.
Хоч дана вимога була помилково зазначена в позовній заяві, а тому відповідно до абзацу 4 пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» №5 від 12 червня 2009 року, яка передбачає, що оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору, суд повинен був ухвалити рішення, відповідно до змісту умов мирової угоди, а саме, пункту 2 вказаної угоди, згідно якої ОСОБА_1 зобов'язувався, не пізніше 26 грудня 2013 року, повернути кошти ОСОБА_3, що є фактичною обставиною визначеною і встановленою судом.
Сама ж позовна вимога, як і рішення суду першої інстанції про спонукання до виконання умов мирової угоди є правильною.
Доводи заявника, що рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі, відповідно ст.205 ч.1 п.2 ЦПК України, оскільки вказане рішення ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав є помилковими, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладанням мирової угоди, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Отже, закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутись до суду з позовом і не дає суду підстав для закриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи cпірні правовідносини в даній справі є похідними від правовідносин у справі, в якій постановлено ухвалу про визнання мирової угоди, але вони не є тотожними у зв'язку з відсутністю однієї зі складових, необхідних для застосування пункту 2 частин першої статті 205 ЦПК України, а саме тотожної підстави позову.
У вказаній справі підставою позову є невиконання стороною однієї з умов мирової угоди в частині зобов'язання повернути ОСОБА_3 кошти. У справі, в якій постановлено ухвалу про визнання мирової угоди, підставою позову було стягнення боргу за договором позики.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2012 року слід змінити, спонукавши ОСОБА_1 до виконання умов мирової угоди, визнаної ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2012 року у цивільній справі № 2-376/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, шляхом зобов'язання ОСОБА_1 повернути ОСОБА_3 кошти в розмірі 672 135 гривень, що еквівалентно на час звернення до суду 25 000 доларів США.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_2, задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 квітня 2016 року змінити.
Спонукати ОСОБА_1 до виконання умов мирової угоди, визнаної ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2012 року у цивільній справі № 2-376/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, шляхом зобов'язання ОСОБА_1 повернути ОСОБА_3 кошти в розмірі 672 135 гривень, що еквівалентно на час звернення до суду 25 000 доларів США.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: